4. Аналіз роботи вищої школи

Аналізуючи роботу вищих навчальних закладів, необхідно враховувати особливості характеру їхньої діяльності, що поєднує в собі роботу навчальну, навчально-методичну, ідейно-виховну та науково-дослідну. Всі ці види робіт мають самостійні значен­ня, проте основною є навчальна робота, всі інші сприяють успіш­ному її здійсненню. Тому предметом аналізу роботи ВНЗ є:

• стан мережі закладів освіти;

• обсяг роботи;

• організація та якість роботи закладу.

Стан мережі вищих навчальних закладів характеризується їх розміщенням по території держави, що визначається потребою у підготовці фахівців в економічних районах, в місцях розташування окремих галузей виробництва, в адміністративних, наукових і культурних центрах. Основними показниками діяль­ності ВНЗ є спеціалізація їхньої роботи та концентрація підготов­ки спеціалістів, з урахуванням яких створюється необхідна мате­ріально-технічна база для навчання студентів, формування квалі­фікованого професорсько-викладацького складу, масової підго­товки висококваліфікованих спеціалістів за мінімальних витрат.

Спеціалізація роботи ВНЗ зумовлена необхідністю підготовки спеціалістів кожним із них за певним колом спеціальностей ( спе­ціалізацій ).

Обсяг роботи багатьох ВНЗ залежить від їхньої спеціа­лізації, її порушення проявляється в розпорошуванні підготовки спеціалістів для народного господарства певної спеціальності (спеціалізації) по багатьох ВНЗ чи формуванням багатопрофільних ВНЗ. Показниками спеціалізації слугують: кількість спеціаль­ностей і спеціалізацій, за якими ВНЗ готує спеціалістів для га­лузей народного господарства; кількість груп спеціальностей (спеціалізацій), загальна чисельність студентів і чисельність студентів, прийнятих на певну спеціальність, а також питома вага студентів даної спеціальності (спеціалізації) в загальній їх чисель­ності.

Концентрація підготовки спеціалістів знаходить своє вира­ження в розмірах ВНЗ. Її показниками є чисельність студентів у навчальному закладі у цілому та за формами навчання, а також чисельність професорсько-викладацького складу. Сутність аналі­тичного значення цих показників полягає в тому, що певний рівень показників концентрації визначає рівень витрат на підготов­ку спеціалістів, раціональність використання матеріально-техніч­ної бази та якість підготовки спеціалістів тощо. Їх вивчення пов'я­зане з необхідністю визначення оптимального розміру ВНЗ.

Для характеристики мережі навчального закладу використо­вують різноманітні часткові показники: наявність спеціальних нав­чальних кабінетів і лабораторій, спеціальної апаратури для навчальних цілей, кафедр і факультетів, співвідношення між різни­ми формами навчання (стаціонар, заочна, вечірня форми), наяв­ність курсів або факультетів підвищення кваліфікації спеціалі­стів, філіалів або навчально-консультативних пунктів. У сукуп­ності ці показники дають змогу скласти думку про рівень готов­ності вищого навчального закладу виконувати покладені на нього функції.

Обсяг роботи вищого навчального закладу оцінюється такими показниками: прийом студентів, випуск спеціалістів, відсів (від­рахування) студентів, чисельність студентів на початок і на кінець навчального року, їх середньорічна чисельність. Кожен із цих по­казників має певне обліково-аналітичне значення. Так, показник «прийом студентів» характеризує завдання на підготовку спеціа­лістів. Кінцеві результати роботи оцінюються за чисельністю ви­пущених спеціалістів (магістрів). За допомогою показника «ви­пуск спеціалістів (магістрів)» робота ВНЗ зістиковується з потре­бами народного господарства в спеціалістах (магістрах).

«Відсів» — це показник скорочення чисельності студентів ВНЗ у період їх навчання. Функція відсіву полягає у забезпеченні зв'язку між прийомом і випуском, оскільки відрахування студен­тів є об'єктивним і стійким явищем. Показники «чисельність сту­дентів на початок і на кінець навчального року», а також «серед­ньорічна чисельність студентів» використовуються в процесі аналізу для характеристики руху контингенту студентів, органі­зації навчальної роботи ВНЗ та її узгодженості з поточними ви­тратами на утримання закладу.

У процесі аналізу відсіву (відрахування) студентів пе­редусім встановлюють відносний рівень відсіву та його зміни по­рівняно з планом і попередніми навчальними роками. Цей показ­ник розраховується як відношення (у відсотках) чисельності студентів, які вибули протягом року, до їх чисельності на поча­ток року. Далі визначають причини відсіву студентів: через хворобу, ака­демічну відпустку, за неуспішність або порушення трудової дис­ципліни і правил внутрішнього розпорядку, з сімейних обставин, через небажання продовжувати навчання, брак коштів на оплату навчання та ін. Для характеристики відсіву враховується чисель­ність студентів, вибулих з усіх причин, та їх питома вага в загаль­ній чисельності студентів.

Узагальнюючим показником результатів роботи ВНЗ слугує коефіцієнт випуску (відношення чисельності осіб, прийнятих на перший курс, до чисельності студентів, які успішно закінчили навчання). На його рівень впливає відсів студентів, який значною мірою зумовлюється складом набору та якістю навчального про­цесу.

Підготовка спеціалістів для галузей народного господарства потребує витрат праці професорсько-викладацького складу ВНЗ, що знаходить своє віддзеркалення в показнику «навчальне наван­таження». Він включає в себе всі види навчальної роботи з підго­товки спеціалістів (магістрів): проведення лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять, консультацій, заліків, екза­менів, керівництво курсовими та дипломними роботами, керів­ництво практикою та ін. Обсяг навчального навантаження в го­динах регулюється навчальними планами з окремих навчальних дисциплін і закріплюється по кафедрах за викладачами. У проце­сі аналізу встановлюють повноту виконання кафедрами, виклада­чами та ВНЗ у цілому планів навчального навантаження та вияв­ляють причини відхилень.

Інтенсивний шлях розвитку вищої освіти вимагає постійного дієвого аналізу роботи ВНЗ, підвищує значення оцінки якості підготовки спеціалістів (магістрів). При цьому слід мати на увазі, що показників, які визначають якість підготовки, дуже багато. Це і стан матеріально-технічної бази, і результати наукової та мето­дичної роботи професорсько-викладацького складу, і рівень ор­ганізації навчального процесу.

Однак у практиці аналізу, оцінюючи підготовку спеціалістів (магістрів), обмежуються використанням часткових показників, які характеризують кінцеві результати за окремими етапами на­вчального процесу та умови роботи, а ті, в свою чергу, поділя­ються на педагогічні та економічні показники.

Педагогічні показники якості підготовки спеціалістів (магіст­рів) характеризують рівень успішності студентів. Рівень якості вимірюється питомою вагою студентів, які склали іспити на «доб­ре» та «відмінно» у загальній чисельності студентів. Рівень ус­пішності вимірюється питомою вагою студентів, які склали іспи­ти з позитивними оцінками. Обчислюються також питома вага незадовільних оцінок і студентів, відрахованих за незадовільні оцінки, середній бал успішності — за академічною групою, фа­культетом, курсом і по вузу в цілому.

До основних економічних показників якості роботи належать: розмір навчальної площі в розрахунку на одного студента, чисель­ність студентів на одного викладача, витрати на підготовку одно­го спеціаліста (магістра). Аналізуючи ці показники, їх значення порівнюють з аналогічними показниками попередніх періодів та інших ВНЗ.