- •Теоретичні відомості
- •2.Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота № 3 алгоритми лінійної структури,
- •Теоретична частина
- •Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота № 4
- •Теоретична частина
- •1. Якщо - то
- •Блок-схема:
- •Якщо - то – інакше
- •Блок-схема:
- •Блок-схема
- •Лабораторна робота № 5
- •Теоретична частина
- •Блок-схема
- •Блок-схема
- •Блок-схема
- •Лабораторна робота №6 Робота з вказівниками
- •1.Теоретична частина
- •2.Завдання до лабораторної роботи
- •Лабораторна робота №7 Основні поняття об’єктно-орієнтованого програмування
- •1.Теоретична частина
- •2. Завдання до лабораторної роботи
Лабораторна робота № 3 алгоритми лінійної структури,
РЕАЛІЗОВАНІ НА С++
Теоретична частина
У загальному мова програмування базується на двох основних поняттях - дані і алгоритми. Дані-це інформація, яку обробляє програма. Алгоритми - методи, які використовує програма. Мова С++ є процедурною, тобто основний акцент в ній робиться на алгоритмах. Це означає, що спочатку визначається послідовність дій, а потім ці дії реалізуються з допомогою мови програмування. Програма містить набір процедур, які комп’ютер повинен виконати для досягнення необхідного результату. Програмування на С++ є структурним. Програми проектуються за принципом "зверху вниз", ідея якого полягає у розбитті великої задачі на менші і такі, що легко розв’язуються.
Дані в С++ бувають прості і складені. Прості типи наведено в таблиці.
Типи даних:
Тип |
Розмір, байт |
Діапазон |
Опис |
char signed char |
1 |
Від -128 до 127 |
Символьний тип. Містить один символ або рядок символів. Кожен символ представляється одним байтом. Компілятор розрізняє як окремі наступні типи: char, signed char і unsigned char |
unsigned char |
1 |
Від до 255 |
Символьний тип. Кожен символ представляється одним байтом (значення в діапазоні від 0 до 255) |
short signed short |
2 |
Від -32768 до 32767 |
Цілий тип. Скорочене позначення типу short int. Довжина цього типу поза залежністю від використовуваного компілятора завжди більше або дорівнювати довжині значення типу char і менше або дорівнює довжині значення типу int |
Unsigned short |
2 |
Від 0 до 65535 |
Беззнаковий цілий тип |
int signed int |
42 |
Від -2147483648 до 2147483647 |
Цілий тип. Довжина цього типу поза залежністю від використовуваного компілятора завжди більше або дорівнює довжині значення типу short int |
unsigned int |
4 |
Від 0 до 4294967259 |
Беззнаковий цілий тип |
intn |
n/8 |
|
Цілий тип, розмір у бітах якого визначається значенням п, і може бути рівним 8, 16, 32 або 64 бітам |
long signed long |
4 |
Від -2147483648 до 2147483647 |
Цілий тип. Скорочене позначення типу long int |
unsigned long |
4 |
Від до 4294967259 |
Беззнаковий цілий тип |
float |
4 |
Від 3.4Е-38 до 3.4Е+38 |
Тип даних із плаваючою крапкою |
До складених типів належать покажчики, масиви, перерахування, об’єднання, структури, класи. Більш детально вони будуть розглянуті в наступних лабораторних роботах.
Програмування включає в себе наступні етапи
Скориставшись текстовим редактором, написати текст програми і зберегти її в файлі. Цей файл буде вихідним кодом програми.
Допустимі розширення імен вихідного коду
Скомпілювати вихідний код. Це означає виконання програми, яка транслює вихідний файл у машинний код. Файл, що містить трансльований код, називається об’єктним кодом.
Зв’язати об’єктний код програми з об’єктними кодами функцій, використаних в програмі (додатковим кодом) і скомпонувати їх у єдину програму. Файл, який містить цю програму, називається виконуваним кодом.
Програми на С++ мають наступну структуру
Директиви препроцесора
#include
Змушує препроцесор включити у файл програми файли стандартних бібліотек або будь-який інший файл.
Блок опису вхідних змінних
Заголовок функції main() і її тіло у фігурних дужках{}. Тіло функції містить інструкції для комп’ютера. Кожна завершена функція називається оператором і завершується крапкою з комою. Слово, що стоїть перед назвою функції, називається типом функції (фактично, це тип результату, одержаного при виконанні функції). У круглих дужках після назви функціі мітиться список аргументів (параметрів) функції.
Оператор return, що завершує виконання функції main()
Нижче наведено приклад програми, що здійснює перемноження двох чисел
#include <stdio.h> //підключення стандартної бібліотеки вводу/виводу
#include <math.h>//підключення стандартної бібліотеки математичних функцій
float x,y,z; //змінні типу „з плаваючою крапкою”
float main()
{
printf("Enter the number x:"); //вивід на екран тексту вимоги введення 1-го множника
scanf("%f",&x); //зчитування введеного числа у форматі„з плаваючою крапкою”
printf("Enter the number y:"); //вивід на екран тексту вимоги введення 2-го множника
scanf("%f",&y); //зчитування введеного числа у форматі„з плаваючою крапкою”
z=x*y;
printf("result\n%f\n",z); //виведення результату множення у форматі„з плаваючою крапкою”, \n-перехід на новий рядок
return (0);
}
Стандартні бібліотеки
Специфікація ANSI мов С и C++ визначає набір функцій стандартної бібліотеки. Незважаючи на те що стандартна бібліотека дуже велика, у ній можна виділити кілька великих функціональних груп.
Стандартні функції вводу/виводу. Їхні описи включені у файл заголовків stdio.h і віртуальний заголовок cstdio. У цю групу включають функції консольного вводу/виводу, такі як printf, scanf, gets, puts, getchar і putchar. Сюди також входять функції файлового вводу/виводу fopen (для відкриття файлів), fprintf, fscanf, fputs, fgets і ряд інших (для читання/ запису текстових файлів), fread і fwrite (для читання/ запису двійкових файлів). Також до цієї групи відносяться функції одержання поточної позиції у файлі й установки нової позиції у файлі (fseek, ftell, rewind), що дозволяють організувати довільний доступ до даних у файлі
Нижче приведені основні функції консольного вводу/виводу
getchar() повертає черговий символ із клавіатури як ціле;
gets(s) читає символи з клавіатури до появи символу нового рядка і поміщає їх у рядок s (сам символ нового рядка в рядок не включається);
printf (fmt, par1, par2, ...) виводить рядок параметрів par1, раг2 і т.д. у форматі, визначеному рядком fmt на стандартний пристрій виводу (звичайно монітор). Повертає число виведених символів (див. опис функції printf);
putchar(ch) виводить символ ch на стандартний пристрій виводу. Якщо вивід успішний, повертається значення ch,;
puts(s) виводить рядок s на стандартний пристрій виводу, додаючи наприкінці символ нового рядка. Повертає ненегативне значення при успіху або EOF -при помилці;
scanf (fmt, par2, раг2, ...) уводить рядок параметрів раr1, раг2 і т.д. у форматі, обумовленому рядком fmt зі стандартного пристрою вводу (із клавіатури), повертає число змінних, котрим привласнене значення
Для реалізації потокового вводу/виводу використовується функції. Описані в iostream.h
Функції роботи з рядками. Їхні описи включені у файл заголовків string.h і віртуальний заголовок cstring. У цю групу входять функції роботи з простими рядками типу char*: strlen повертає довжину рядка, strcpy копіює рядок в іншу і strcat додає рядок у кінець рядка. Функція stremp використовується для порівняння двох рядків на співпадіння. Інші важливі функції: strncat, strnemp, strncat і strstr. Є також ряд функцій типу strchr для пошуку необхідного символу. Функція strtok корисна для розбивки рядка на окремі елементи.
strcat(s1fs2) додає s2 до s1;
strcmp(s1, s2) порівнює рядки і повертає негативне (якщо s1 менше s2), нульове (якщо s1 дорівнює s2) або позитивне (якщо s1 більше s2) значення;
strcpy(s1, s2) копіює s2 у s1;
strlen(s) повертає довжину рядка (без врахування символу завершення рядка);
strncat(s1, s2, n) додає s2 до s1, але не більш n символів;
strncmp(s1, s2, n) аналогічна strcmp, але порівнює не більше n символів;
strncpy(s1, s2, п) копіює s2 у s1, але не більш n символів;
strstr(s1, s2) пошук першого входження підрядка s2 у рядок s1.
strchr(s,ch) повертає покажчик на перше входження символу ch у рядок s, якщо його немає, то повертається null;
strcoll(s1,s2) аналог strcmp, але враховує установки локалізації
strcspn(s1, s2) повертає значення індексу будь-якого з символів з s2 у рядку s1;
strerror(n) повертає покажчик на рядок з описом помилки номер n;
strpbrk(s1, s2) аналогічна strcspn, але повертає покажчик, а не індекс;
strrchr(s, ch) аналогічна strchr, але пошук ведеться з кінця рядка;
strspn(s1, s2) повертає індекс першого символу в s1, відсутнього в s2;
Функції визначення типу символу. Їхні описи включені у файл заголовків ctype.h і віртуальний заголовок її type. Ці функції дозволяють визначити приналежність символу до визначеної категорії.
Математичні функції. Їхні описи включені у файл заголовків math.h і у віртуальний заголовок cmath. До цієї групи відносяться такі стандартні тригонометричні і гіперболічні функції, sin, cos, tan, asin, acos, atan, sinh, cosh і tanh. Також включаються функції pow для обчисленні ступеня числа, ехр для обчислення експонентної функції і логарифмічні функції log і log 10, а також функція для обчислення найближчого більшого цілого ceil, функції для обчислення найближчого меншого цілого floor, fabs, fmod, frexp, ldexp, modf і функції обчислення квадратного кореня sqrt. Необхідно відзначити, що такі математичні по своїй природі функції, як abs і rand, описані у файлі stdlib.h, а не в math.h.
Функції роботи з пам'яттю. Їхні описи включені у файл заголовків stdlib.h і у віртуальний заголовок cstdlib. В основному ці функції використовуються в бібліотеці для сумісності з мовою С.До них відносяться функції malloc, free, calloc і realloc. У мові С++ для тих же цілей переважно використовуються оператори new і delete.
Робота з програмою Microsoft Visual C++
Головне вікно програми має вигляд, зображений на рис.1
Щоб почати роботу, необхідно обрати FileNewFilesC++ Source File (рис.2).
П ісля завершення набору тексту програми натиснути кнопку (Build). Після виправлення помилок в разі їх виникнення, запустити програму на виконання, натиснувши кнопку Run
Рис.1. Загальний вигляд головного вікна програми Microsoft Visual C++
Рис.2. Вибір типу створюваного файлу.