7. Використання стоків тваринницьких комплексів

Наявність навколо великих тваринницьких комплексів значних обсягів стічних вод та гнойових відходів створює серйозну екологічну проблему. Одним з ефективних шляхів її розв'язання є використання цих стоків для зрошення, що забезпечує їхнє біологічне очищення.

Крім біогенних елементів, ці води містять в собі велику кількість водорозчинного натрію, що зумовлює гідрокарбонат-ний сольовий склад і здатність за високого вмісту азотних сполук, особливо амонійного азоту, сприяти накопиченню в грунтах і рослинах нітратів, пригнічувати мікробіологічні процеси в грунті. Внесення необґрунтовано високих доз стічних вод та гнойових відходів може призвести навіть до зниження родючості, як однієї з форм утоми грунтів.

Зменшенню родючості внаслідок передозування можна запобігти, якщо кількість внесених біогенних елементів відповідатиме їхньому винесенню з урожаєм, розрахованому з відповідним коефіцієнтом використання цих елементів рослинами.

При підготовці до вегетаційних поливів сільськогосподарських культур тваринницькі стоки обов'язково слід розбавляти чистою водою, а ступінь розбавлення встановлювати залежно від вмісту у стоках загального азоту. Велика концентрація амонійного азоту в поливній воді спричиняє опіки сільськогосподарських культур, особливо у молодому віці.

Підготовлені до поливу стічні води не повинні порушувати надійну і стійку роботу насосів, дощувальних машин та апаратів, зумовлювати засолення і осолонцювання грунтів, пригнічення росту рослин та погіршення якості сільськогосподарської продукції, призводити до забруднення поверхневих і підземних вод та довкілля.

Іригаційними критеріями оцінки якості стічних вод для зрошення сільськогосподарських культур є водневий показник рН; вміст водорозчинних солей, вміст азоту, хлоридів, сульфатів, гідрокарбонатів; відношення одновалентного катіона натрію до суми двовалентних кальцію і магнію; вміст у стоках специфічних забруднювачів.

Стічні води придатні для зрошення при активній реакції рН від 6, 0 до 8, 5. При цьому на дерново-підзолистих грунтах рН стоків допускається в межах 6, 5–8, 5, на чорноземних – 6, 0– 8, 0, на каштанових – 6, 0–7, 5. Мінералізація стічних вод не повинна перевищувати 1, 5 г/л для чорноземних і каштанових грунтів; 2 г/л – для дерново-підзолистих. Уміст загального азоту в поливній воді для лісостепової зони – не більше 120 г/л, для степової – 100 мг/л.

Гранично допустима концентрація в стічних водах, підготовлених для поливу сільськогосподарських культур, не повинна перевищувати: гідрокарбонатів – 1500–1700 мг/л, хлоридів – 300, сульфатів – 250 мг/л. У випадку більш високої загальної мінералізації стоків і вмісту в них значної кількості водорозчинних хлоридів, сульфатів, гідрокарбонатів при високій концентрації загального азоту їх необхідно розбавляти прісними водами із природних джерел. Концентрація калію і фосфору в стоках для поливів сільськогосподарських культур не лімітується.

Стічні води вважаються придатними для зрошення, якщо частка від ділення суми всіх інгредієнтів в мг-екв/л на жорсткість, тобто суму іонів кальцію і магнію, теж у мг-екв/л, не перевищуватиме для середньо- і важкосуглинистих грунтів 4, для легко-суглинистих і піщаних – 5. Співвідношення іонів натрію і кальцію не повинно перевищувати одиниці, або відношення натрію до суми кальцію і магнію не перевищувати 0, 7. Якщо ці показники не відповідають наведеним вимогам, стоки потрібно збагачувати кальцієм шляхом їх вапнування чи розбавляти водою із сприятливим співвідношенням натрію і кальцію (натрій: кальцій менше одиниці).

Підготовлені для поливів стічні води, у тому числі змішані з господарсько-побутовими, не повинні містити специфічних забруднювачів, у тому числі важких металів, вище встановлених норм.

При організації зрошення тваринницькими стоками необхідно виконувати водоохоронні, технологічні та санітарно-гігієнічні вимоги.

Водоохоронні вимоги:

» скид стічних вод тваринницьких господарств із ставків-накопичувачів, а також із зрошувальної мережі та зрошуваних площ у відкриті водойми й водотоки не допускається;

» уздовж водних об'єктів, які межують із землями, зрошуваними стічними водами, повинні бути влаштовані прибережні водоохоронні зони, ширину яких встановлюють відповідно до Водного кодексу України.

» прибережну смугу водоохоронної зони у русловій частині засаджують водостійкими породами чагарнику, а в прирусловій засівають багаторічними травами.

Технологічні вимоги:

» технологічні параметри складу стічних вод не повинні порушувати надійну роботу насосних станцій, трубопроводів, дощувальних машин і апаратів;

» залежно від прийнятої поливної техніки стічні води повинні мати активну реакцію середовища (рН) у межах 6, 0–8, 5, містити сухих речовин до 3 r/л, розмір твердих включень – 2, 5–10 мм.

» за використання відцентрових насосів типу "Д" для транспортування підготовлених стоків тверді включення можуть бути розміром не більше 5 мм. Санітарно-гігієнічні вимоги:

» оцінка підготовлених стічних вод тваринницьких комплексів для зрошення за санітарно-гігієнічними критеріями повинна здійснюватися з урахуванням вимог охорони довкілля від забруднення, дотримання норм безпеки здоров'я людей і тварин;

» підготовлені стічні води, які використовуються для зрошення і удобрення, не повинні містити патогенних мікроорганізмів бактеріальної та вірусної природи, а також життєздатних яєць гельмінтів.

Показниками епідеміологічної безпеки стічних вод щодо патогенних кишкових мікроорганізмів бактеріальної природи і вірусів може слугувати колі-титр і титр ентерофагів не більше одиниці (або колі-індекс, як і індекс фагів < 1000).

Використання стічних вод для зрошення повинно виключати забруднення й інфекціювання підземних та поверхневих вод і безпосередній контакт поливальників із стоками. На площах, що зрошуються розбавленими стічними водами, поливний режим розробляють, як і при зрошенні чистою водою для лісостепової та степової зон.

Підбір сільськогосподарських культур і структуру посівних площ при зрошуванні стічними водами тваринницьких комплексів визначають за грунтово-кліматичними, господарськими умовами і ветеринарно-санітарними вимогами. На таких площах вирощують зернові, технічні й кормові культури. Вирощування овочів, картоплі, баштанних, а також плодових і ягідних культур забороняється.

У структурі посівних площ 40–50% відводять під багаторічні трави. За видовим складом останні підбирають з урахуванням їхньої дії на зрошення з високим вмістом у поливній воді поживних речовин. Із багаторічних злакових такими культурами є костриця безоста, тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, лисохвіст лучний, грястиця збірна; із бобових – люцерна синя, конюшина лучна, лядвенець рогатий.

В умовах зрошення тваринницькими стоками добрі результати забезпечують посіви суданської трави, яка може давати не менш як два укоси із загальним урожаєм маси до 800 ц/га.

Для ефективного використання поживної цінності стічних вод тваринницьких комплексів у схему сівозміни обов'язково вводять післяжнивні посіви сумішки однорічних трав або кукурудзи на зелений корм.

У лісостеповій зоні України може бути рекомендована така схема сівозміни: 1–3 – багаторічні трави; 4 – кукурудза на силос; 5 – озима пшениця + післяжнивна сівба кукурудзи на зелений корм або сумішки однорічних трав (овес, горох, соняшник); 6 – кормові буряки; 7 – кукурудза на зелений корм + багаторічні трави. По пласту багаторічних трав можна розміщувати озиму пшеницю, багаторічні трави висівати під покрив ячменю на зерно чи зелений корм.

Для умов степової зони України можна рекомендувати таку схему сівозміни: 1–3 – багаторічні трави; 4 – кукурудза на зелений корм; 5 – озима пшениця + післяжнивна сівба кукурудзи; 6 – кормові буряки; 7 – кукурудза на силос.

Із технічних культур в умовах зрошення стічними водами доцільно вирощувати соняшник на зерно, рицину, гірчицю білу.

Вирощений урожай сільськогосподарських культур при поливах стічними водами може бути придатний або непридатний для відгодівлі тварин. Тому за якістю кормів, вирощених при поливах стічними водами, потрібен санітарно-гігієнічний контроль. Якість продукції визначають перед збиранням урожаю сільськогосподарських культур за такими показниками: вміст сухої речовини, жирів, клітковини, азоту загального, азоту білкового, нітратів, нітритів, фосфору, калію, натрію, кальцію, магнію.

Ці визначення загальновідомі. У кормових буряках (згідно з нормами 1982 р.) вміст нітратів за нітрат-іоном не повинен перевищувати 800 мг/кг сирої речовини, нітритів за нітрит-іоном – 10 мг/кг сирої речовини; в грубих кормах – 500 і 10 мг/кг; у зелених кормах – 200 і 10 мг/кг; у фуражному зерні – 300 і 10 мг/кг відповідно.

Окрім загальновідомих показників у сільськогосподарській продукції визначають санітарно-гігієнічні її показники – наявність патогенних мікроорганізмів кишкової групи, життєздатних яєць гельмінтів, вірусів.

Вказана оцінка якості продукції, вирощеної при поливах стічними водами тваринницьких комплексів, є специфічною особливістю технології використання стічних вод та гнойових відходів і обов'язкова до виконання.