6. Кровотеча. Види кровотеч і способи їх зупинки.

При всякому пораненні ушкоджуються кровоносні судини, тому воно супроводжується кровотечею. Кровотеча може бути невеликою і для її зупинення досить накладеної пов'язки, вона також може бути дуже сильною, загрозливою для життя. У цьому випадку необхідно використовувати спеціальні способи зупинення кровотечі, які по­винні бути здійснені негайно.

Розрізняють артеріальну, венозну і капілярну кровотечі.

Артеріальна кровотеча, що виникає при ушкодженні артерії, пізнається за яскраво-червоним кольором крові, що виштовхується із судини струменем, у вигляді фонтана. Артеріальна кровотеча не­безпечна для життя, тому що за короткий проміжок часу людина може втратити велику кількість крові.

Для зупинення артеріальної кровотечі існує кілька способів.

Пальцеве притискання артерії.

Оскільки кров тече в напрямку від серця, кровотечу можна зупи­нити, притиснувши артерію вище від місця поранення. Найлегше це зробити там, де артерія проходить поблизу кістки чи над нею. На­приклад, якщо рана розташована на передпліччі, артерію можна при­тиснути до плечової кістки з внутрішнього боку плеча, знайти попе­редню її пульсацію. Спочатку потрібно вивчити цей спосіб на собі чи на комусь іншому і знаходити артерію за її пульсацією (мал. 1).

Мал. 1. Пальцеве притиснення артерії при кровотечі з рани передпліччя.

При рані на стегні стегнову артерію знаходять у верхній частині стегна під пахвинною складкою і притискують її кулаком (мал. 2).

Мал. 2. Пальцеве притиснення артерії при кровотечі з рани на стегні

Скроневу артерію притискають попереду мочки вуха до виличної кістки.

При кровотечі з рани, розташованої на шиї, сонну артерію при­тискують на боці поранення нижче від рани. Пульсацію можна знай­ти збоку від трахеї

(мал. 3)

Мал. 3. Пальцеве притиснення артерії при кровотечі з рани на шиї.

Варто мати на увазі, що притискання артерії до кістки вимагає значних зусиль, і пальці швидко стомлюються. Навіть дуже сильна людина не може цього робити понад 15—20 хв. Місця притиснення артерій показані на мал. 4.

Мал. 4. Найзручніші місця (1-12) притискання артерій

При пораненні кінцівок артеріальну кровотечу зупиняють на­кладенням чи закрученням джгута вище від місця поранення, за мож­ливості ближче до нього. Місця накладення чи закручення джгута пока­зано на мал. 5.

Мал. 5. Місця (1—6) накладення чи закручення джгута

1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя; 4) на плече; 5) на плече високо з прикріпленням до тулуба; 6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба

Зупинення кровотечі за допомо­гою закручення.

При наданні само- і взаємодо­помоги в осередках аварій і катаст­роф навряд чи можна розраховува­ти на наявність кровоспинних джгутів, тому використовують за­кручення. Накладення закручення полягає в тому, що кінцівку вище від місця поранення обв'язують скрученою у вигляді джгута хуст­кою, мотузкою тощо, а потім, про­сунувши в утворене кільце ціпок або якийсь предмет, обертають його доти, поки кінцівка не виявиться перетягнутою, а кровотеча зупинить­ся (мал. 6).

Мал. 6. Припинення артеріальної кровотечі закручуванням:

а – зав язування вузла;

б – закручування за допомогою палички;

в – закріплення палички

З а наявності спеціального крово­спинного джгута зупиняти кровоте­чу краще за його допомогою. Джгут являє собою гумову трубку чи смуж­ку з гачком на одному кінці і лан­цюжком на іншому

Гумовий джгут беруть за кінці, трохи розтягують, обводять навко­ло кінцівки 2—3 рази, попередньо підклавши під нього тканину, і зак­ріплюють одне з кілець ланцюжка за гачок (мал. 7.)

Мал. 7. Етапи (а-г) накладання гумового джгута

Якщо рана розташована біля ос­нови кінцівки (верхня частина пле­ча чи стегна), джгут накладають у вигляді вісімки: охопивши кінцівку 2—3 обертами джгута, обводять його навколо тулуба і фіксують. Імпрові­зованим джгутом може служити поясний ремінь (мал. 8). Потерпілого із закрученим джгутом після накладення на рану пов'язки терміново відправляють у лікувальний заклад для остаточного зупинення крово­течі. Варто пам'ятати, що джгут можна трима­ти не більш як 1 — 1,5 год, інакше настане змертвіння тканин. Якщо цей термін минув, а потерпілому не надано лікарську допомогу і кровотеча відновилася, необхідно знову передавити артерію. Для контролю за терміном, що пройшов після на­кладення джгута, до нього чи під ним прикріпляють записку (бирку) із зазначенням дати, години і хвилини його накладання.

Мал. 8. Використання поясного ременя чи джгута:

а, б, в, г, — етапи накладення поясного ременя як джгута;

При пораненнях кінцівок можливе тимчасове зупинення крово­течі шляхом максимального згинання кінцівки і фіксації її в цьому положенні. Так, при пораненні гомілки в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі до кінця і в такому положенні фіксують ременем, бинтом, рушни­ком, косинкою. Такий самий спосіб використовують при пораненні передпліччя.

Руку згинають у ліктьовому суглобі. При пораненні стегна у верхній його частині, коли джгут накла­сти неможливо, ватно-марлевий валик кладуть у пахвинну ділянку, а стегно максимально притискають до живота і фіксують (мал.9).

Мал. 9. Припинення кровотечі шляхом максимального згинання кінцівки

Кровотеча з вени пізнається за темно-червоним, вишневим ко­льором крові, що випливає з рани струменем, але повільно, спокійно, без поштовхів. Така кровотеча може бути значною, однак для її зу­пинення, як правило, достатньо накладення пов'язки і надання ушкодженій частині тіла підвищеного положення.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні дрібних крово­носних судин (капілярів). При такій кровотечі кров тече по всій поверхні рани як з губки. Така кровотеча, як правило, не буває силь­ною і для її зупинення досить накласти звичайну пов'язку. При капілярній кровотечі з рани кінцівки їй слід надати на якийсь час підви­щеного положення. Якщо пов'язка просякає, накласти стисну пов'язку. Для цього, не відкриваючи рани, поверх марлі, якою вона закрита, накласти тугий жмут вати чи хустку і туго забинтувати поранене місце так, щоб цей жмут щільно придавив рану.

Внутрішню кровотечу визначають за раптовою блідістю облич­чя, зблідненням і похолоданням кистей і стоп, за частішанням і ос­лабленням наповнення пульсу. Виникає запаморочення, шум у ву­хах, з'являється холодний піт, потім настає непритомність. Внутріш­ня кровотеча може бути, наприклад, при забитій травмі живота внас­лідок розриву печінки чи селезінки (зовнішні ушкодження можуть бути відсутні). При перших ознаках внутрішньої кровотечі потрібно негайно направити потерпілого в лікувально-профілактичний зак­лад. За можливості на ділянку тіла, де припускається внутрішня кро­вотеча, варто накласти гумовий міхур, пластиковий мішок із льодом або холодною водою.

План