3. Потреба в проектуванні ip-мереж

Якщо планування мережі не здійснювалося, то звичайне взаємосполучення з використанням TCP/IP може створити ряд проблем. Тому заздалегід необхідно вказати на ці проблеми і вияснити суть рішень, які слід зреалізувати для впровадження розв’язань TCP/IP. Наприклад, відсутність ефективного планування розподілу мережевих адрес може призвести до значних обмежень кількості станцій, які можна під’єднати до мережі. Відсутність централізованої координації веде до дублювання найменувань та адрес ресурсів, що не дозволить об’єднати ізольовані мережі. Неузгодженість адрес може заважати під’єднанню до Internet. Інші можливі проблеми включають відсутність трансляції імен ресурсів в їх адреси, оскільки відсутнє сполучення зі серверами імен тощо. Окремі проблеми, які виникли внаслідок неправильного спроектованої або неспланованої мережі, можна просто виправити, але деякі вимагають значного часу і зусиль для корекції. Важко здійснити, наприклад, переконфігурування вручну декількоїх сотень чи тисяч станцій в мережі, якщо схема адресації не відповідає потребам організації.

Коли розглядаються завдання проектування нової мережі або можливості під’єднання наявної мережі, то виникають окремі важливі питання, які необхідно розв’язати. Наприклад, як розподілити адреси мережевих ресурсів, як змінити наявні адреси, чи вибрати статичний, чи динамічний раутінг, як сконфігурувати сервер імен і як захистити мережу. В той сам час слід вирішити питання надійності, доступності і резервування, а також питання адміністрування та управління мережею.

1. Проектування ip-мережі

Внаслідок простоти та гнучкості IP, мережі можуть бути з’єднані між собою невпорядкованим чином. Це поширений спосіб сполучення мереж і вони можуть добре працювати. Якщо масштаб мереж невеликий. Проблеми виникають тоді, коли необхідно внести зміни, а документація відсутня. IP-мережа, яка не була систематично спроектована, неодмінно створює проблеми від початку стдії впровадження. Коли модернізується чинна мережа, то звичайно наявні інші чинні мережі. Які необхідно під’єднати.Впровадження нової технології без вивчення обмежень наявної мережі також може вести до появи непередбачених проблем. Тому проектування мережі слід здійснювати перед будь-яким впровадженням. Проект мережі повинен постійно переглядатися, коли протягом певного часу змінюються вимоги. Добрий проект включає детальну документацію мережі, потрібну для наступних посилань. Добле спроектовані мероежі прості для впровадження і створюють небагато несподіванок.

Методика проектування. Рекомендованою методикою проектування IP-мереж є підхід “зверху вниз”. Ця технологія слідує стеку протоколі TCP/IP. Як видно з рис. , зверху стеку розташований рівень застосувань, тому він єпершим рівнем, який розглядається при проектуванні IP-мережі. Наступні два рівні – це Транспорнтий і Мережевий, а Канальний рівень є останнім.

Проектування застосувань визначається потребами організації. Правила діяльності організації, потоки процесів, вимоги безпеки і очікувані результати перетворюють у специфкації застосувань. Ці вимоги не тільки впливають на проектування застосувань, але суттєво відчутні на всіх нижчих рівнях.

Як тільки вимоги до Рівня застосувань визначені, то з них слідують вимоги до нижчих рівнів. Наприклад, якщо Рівень застосувань містить програму, яка вимагає двосекундного часу реакції на будь-яку мережеву транзакцію, то у проекті IP-мережі слід взяти це до уваги і вважати оптимізацію характеристик мережі найвищим пріоритетом. Канальний рівень повинен бути спроектований таким чином, щоб ці вимоги могли бути дотримані. При цьому використання плоскої моделі мережі з сотнями станцій, базованих на Windows, не є ідеальним вирішенням. Коли проектування IP-мережі завершене у погодженні з Рівнем застосувань, розпочинається її впровадження.

Проектування мережевої інфраструктури відіграє важливу роль і має визначальний вплив на загальний проект. Добрим прикладом є модульність і масштабованість всієї мережі. Нижче наведені основні аспекти проектування IP-мережі.