Вплив конфліктів на здоров’я
Конфлікти спричиняють в організмі стрес. У перекладі з англійської мови «stress» — це напруга, тиск, натиск. Стрес — унікальна реакція організму на небезпеку. Байдуже, йдеться про фізичний (хвороба) чи про психологічний (страх, горе, сварка) стан. Стрес проявляється в підвищенні
кров’яного тиску, прискоренні серцебиття та дихання, активізації роботи
спеціальної захисної системи — імунної. Така реакція організму спрямована
на швидке й ефективне розв’язання завдань, що постали перед організмом.
Цей стан забирає стільки сил, що не може тривати надто довго. Для відновлення нормальної роботи організму потрібен повноцінний відпочинок.
Якщо завдання, що постало перед людиною, було виконане успішно, —
напруга спадає. Якщо стрес був дуже сильний та довготривалий, настає перенапруження нервової системи, що призводить до психічних захворювань: неврозів і депресій. Організм реагує на перевантаження зниженням імунітету, виникненням запальних процесів і серцево-судинних захворювань: інфарктів та інсультів. Найкраще уникати конфліктів у спілкуванні. Навіть якщо конфлікт уже виник, наслідки стресу можна суттєво зменшити. Для цього достатньо поставитися до ситуації розумно: подумати, що стало причиною конфлікту і що слід робити надалі, аби уникнути такої ситуації. Найкраще розглянути, конфлікт як завдання, що необхідно розв’язати. Результат конфлікту часто залежить від самої людини.
Конфлікт може деструктивно впливати на основних учасників, зокрема:
більшість конфліктів здійснює негативний вплив на настрій їх учасників, різко підвищуючи емоційне тло ситуації;
часті й емоційно-напружені конфлікти можуть негативно впливати на здоров’я працівників (відповідно до статистики, при цьому збільшується ризик серцево-судинних захворювань і захворювань шлунково-кишкового тракту);
Можливе виникнення неприязні, ворожості, ненависті між учасниками конфлікту, а іноді й повне припинення спілкування та взаємодії, що позначається і на зниженні ефективності праці працівників;
Конфлікти можуть негативно впливати на розвиток особистості, тому що іноді формують у людини почуття недовіри у тріумф справедливості.
Конфлікт здійснює безпосередній вплив і на соціальне оточення його учасників, тобто на мікро- та макросоціальне середовище. Міра посилення такого впливу зростає з підвищенням інтенсивності зв’язків опонентів із їхнім оточенням. Вплив конфлікту на групу, у якій він виникає, залежить також від рангів учасників, від інтересів, що відстоюються, інтенсивності протиборства [5].
Способи розв’язання конфліктів
У конфліктній ситуації можна перебувати дуже довго, звикнутися з нею як з неминучим злом. Але не можна забувати про те, що рано чи пізно станеться якесь збіг обставин, інцидент, який обов'язково призведе до відкритого протистояння сторін, до демонстрації взаємовиключних позицій.
Конфліктна ситуація - це необхідна умова виникнення конфлікту. Для переростання такої ситуації в конфлікт, в динаміку, необхідно зовнішній вплив, поштовх чи інцидент.
Буває так, що в одних випадках вирішення конфліктів проходить дуже коректно і професійно грамотно, а в інших, що буває частіше, - непрофесійно, безграмотно з поганими наслідками частіше для всіх учасників конфлікту, де немає переможців, а є тільки переможені.
Розв’язання проблеми під час конфлікту можна визначити як будь-які зусилля з метою розробити взаємоприйнятний спосіб улагодження конфлікту. Вирішення проблеми не обов’язково є останньою стадією конфлікту. Нерідко цей підхід використовується в першу чергу, особливо коли сторони цінують свої взаємовідносини і у них є усвідомлені загальні інтереси. В цьому разі проблеми розв’язуються відразу й ескалації не відбувається. Інші конфлікти проходять через іншу послідовність ситуацій і дій: спочатку робляться спроби вирішити проблему, а коли вони не вдаються, сторони переходять до протистояння, деякий час відбувається ескалація конфлікту, але врешті-решт досягається мертва крапка, й знову робляться спроби вирішити проблему.
У кращому разі розв’язання проблем має на увазі загальні зусилля зі знаходження взаємоприйнятного рішення. Сторони або їх представники ведуть переговори. Але через розходження інтересів повномасштабна дискусія з метою вирішення проблем не завжди є доцільною, тоді застосовується варіант з третьою стороною або посередниками. В усякому разі проблемою обов’язково треба займатися, щоб не допустити ескалації конфлікту: діяльність з вирішення проблем не становить загрози протидіючій стороні і психологічно несумісна з суворою тактикою протистояння. Робота з вирішення проблем впливає також на виявлення компромісів і можливостей для об’єднання, яке відповідає інтересам обох сторін.
Є п'ять стилів вирішення конфліктної ситуації:
1) ухилення - відхід від конфлікту;
2) згладжування - така поведінка, неначе немає необхідності дратуватися;
3) примус - застосування законної влади або тиск з метою нав'язати свою точку зору;
4) компроміс - поступка до деякої міри іншій точці зору;
5) вирішення проблеми - стиль, вибір в ситуаціях, які вимагають різноманітність думок і даних, характеризується відкритим визнанням різниці в поглядах і зіткнення цих поглядів для того, щоб знайти рішення прийнятне для обох сторін.
Деякі пропозиції щодо вирішення конфлікту:
1. Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень.
2. Після того, як проблема визначена, визначите рішення, які прийнятні для обох сторін.
3. Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони.
4. Створіть атмосферу довіри, збільшивши взаємний вплив і обмін інформацією.
5. Під час спілкування створіть позитивне відношення один до одного, виявляючи симпатію і вислуховуючи думка іншої сторони, а також зводячи до мінімуму прояв гніву і погроз.
Вибір способу подолання перешкод буде, у свою чергу, залежатиме від емоційної стійкості особистості, наявних засобів захисту своїх інтересів, обсягу наявний влади та багатьох інших факторів[4, с.254-261].