3. Структура фінансової системи України
У країнах ринкової орієнтації розрізняють:
державні фінанси (загальнодержавні й фінанси державних підприємств);
приватні фінанси (фінанси приватних підприємств і фінанси домашніх господарств).
Фінансова система України на сучасному етапі відрізняється від фінансових систем закордонних країн наступним:
у розмежуванні фінансових ресурсів пріоритет відданий загальнодержавним фінансам;
недержавний сектор економіки розвинутий недостатньо;
про фінанси домашніх господарств донедавна мова взагалі не йшла.
Питання сутності фінансової системи є дискусійними. У літературі знайшли відображення наступні визначення фінансової системи:
фінансова система — це сукупність ланок фінансових відносин і органів, що здійснюють управління ними;
фінансова система — це різноманітні види фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, а також у суб'єктів і господарювання та інших фінансових інститутів з метою економічного і соціального розвитку;
фінансова система — це сукупність інститутів конституційного впливу держави на розпорядження СОП і перерозподіл ВВП;
фінансова система — це сфери і ланки фінансових відносин;
фінансова система — це сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких створюються і використовуються фонди коштів.
Підсумовуючи вищесказане, можна дати наступне визначення фінансової системи.
Фінансова система країни — це сукупність відокремлених, але взаємозалежних між собою ланок фінансових відносин, що виникають у різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартістного розподілу і перерозподілу ВВП і НД з метою формування, розподілу й використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних інтересів та потреб і розширення виробництва.
Слід зазначити, що основною відмінністю фінансової системи від фінансів є розподіл сукупності фінансових відносин на ланки. Приймаючи до уваги, що мова йде про базисні відносини, недоцільно включати в поняття фінансової системи органи управління фінансовими відносинами, скільки вони є надбудовними. Крім того, варто мати на увазі, що до управління фінансами причетні не тільки фінансові установи держави, а й органи законодавчої і виконавчої влади, міністерства та відомства, підприємстві и організації.
В основі побудови фінансової системи України лежать наступні принципи:
принцип розподілу фінансових ресурсів на централізовані і децентралізовані;
принцип самостійності (кожна ланка фінансової системи функціонуй окремо);
принцип цілісності (ланки фінансової системи тісно взаємозалежні між собою через систему фінансових відносин із приводу розподілу і перерозподілу ВВП);
принцип функціонального призначення кожної ланки; адміністративно-територіальний принцип (для державних фінансів).
Кожна ланка фінансової системи має особливості, обумовлені їх специфікою:
складу фінансових відносин;
складу фонду коштів;
джерел формування фондів коштів і методів акумуляції коштів;
напрямків використання фондів коштів;
цільового призначення фондів коштів;
учасників формування фонду коштів;
учасників розподілу і використання фонду коштів;
власника або розпорядника фонду коштів;
ролі н процесі створення, розподілу і перерозподілу ВВП і НД;
частки в розподілі фінансових ресурсів.
Складові фінансової системи України тісно взаємозалежні між собою і нзаємообумовлені. Фінансовий стан кожного елемента, з одного боку, залежить, а з іншого — впливає на фінансовий стан інших. Основне положення у фінансовій системі займають фінанси підприємств галузей маїтеріального виробництва, оскільки саме тут в основному створюються ВВП і НД — основні об'єкти розподілу і перерозподілу, основне джерело формування фінансових ресурсів. Сучасна фінансова система України може мати наступний вигляд (рис. 1).
Рис 1. Структура фінансової системи України
Фінанси галузей народного господарства поділяються за такими ознаками:
у залежності від галузей
сфера матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство, капітальне будівництво, транспорт і зв'язок;
невиробнича сфера: побутове обслуговування, освіта, культура, охорона здоров'я, наука, оборона, управління, страхування, банківська справа, соціальне забезпечення;
у залежності від методів господарювання
госпрозрахунок,
бюджетне фінансування;
у залежності від форми власності
державна,
колективна,
змішана,
приватна;
у залежності від форм організації
спільні підприємства,
малі підприємства,
орендні підприємства,
підприємства з іноземними інвестиціями.
Подальший розподіл на складові мають і загальнодержавні фінанси, крім їхнього розподілу на ланки за функціональною ознакою. Зокрема їх можна розділити і за такими ознаками:
за рівнем централізації (центральні, республіканські, місцеві);
за адміністративно-територіальним розподілом.
Так, бюджетна система України складається з
держбюджету,
бюджету республіки Крим
місцевих бюджетів.
Кількість бюджетів відповідає кількості рад народних депутатів. Бюджети України займають центральне місце у фінансовій системі як основний інструмент розподілу в руках держави, створеного валового внутрішнього продукту, національного доходу, національного багатства.
Істотний інтерес викликає система державних позабюджетних фондів України. Їхній стрімкий розвиток з 1992 р. збільшив частку держави в централізації ВВП, НД, фінансових ресурсів. За своїм призначенням ці фонди можуть бути розділені на економічні та соціальні. Державні позабюджетні фонди різноманітні за складом учасників, методами мобілізації коштів, джерелами оплати відрахувань, складовими витрат, власниками, розпорядниками і споживачами коштів. Викликає інтерес зв'язок системи державних позабюджетних фондів з іншими ланками фінансової системи України. Насамперед це стосується зв'язку з бюджетною системою (виведення з держбюджету або введення в держбюджет за доходами і витратами, не торкаючись рівня централізації, внесення змін в управління процесом формування, розподілу і використання загальнодержавних фінансових ресурсів, у відповідність доходів і витрат).
Особливо актуальним для фінансової системи України є посилення уваги вчених і практиків до фінансів домашніх господарств. Ця ланка фінансової системи насамперед представлена бюджетом домашнього господарства, що є об'єктом серйозних досліджень у країнах з розвинутою ринковою економікою, однак недостатньо досліджений у вітчизняній літературі. Склад і структура витрат і доходів бюджетів домашніх господарств, співвідношення доходів та витрат є свідченням, насамперед, рівня економічного розвитку країни. Перевищення доходів над витратами створює можливості заощаджень, а отже, можливості здійснювати інвестиції, поповнювати кредитні й страхові фонди, використовувати заощадження для здійснення підприємницької діяльності.