3 Організація оплати праці ремонтного персоналу дільниці (майстерні)
3.1. Тарифна система оплати праці на підприємстві.
Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка складається з наступних елементів :
тарифної сітки (сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних коефіцієнтів);
тарифних ставок (міра оплати праці за одиницю часу);
довідників-кваліфікаційних характеристики професій (містять систему вимог до робітників певної професії і кваліфікації);
схем посадових окладів (віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик).
У цьому розділі необхідно навести:
діючу галузеву тарифну сітку, що застосовується для оплати праці ремонтного персоналу;
мінімальний півень заробітної плати та годинну тарифну ставку І-го розряду, прийняті для оплати праці робітників ремонтної дільниці (зони).
На підставі цих даних необхідно розрахувати годинні тарифні ставки для оплати праці робітників дільниці (зони).
Оскільки розмір тарифної ставки І розряду визначається на рівні затвердженого мінімального розміру заробітної плати, тарифні ставки інших розрядів (Тгод.і) і визначаються множенням тарифної ставки І-го розряду (Тгод.1) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (Кі):
Тгод.і = Тгод.1 ∙ Кі
Згідно нормативних документів та затвердженого урядом Державного бюджету України розмір мінімальної заробітної плати на підприємствах з 01.10.2012 встановлюється на рівні 1118 грн. на місяць.
Галузева тарифна сітка:
Кваліфікаційні розряди |
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
Тарифні коефіцієнти(Кі) |
1 |
1,22 |
1,36 |
1,50 |
1,70 |
1,90 |
Розмір тарифної ставки 1 розряду за одну годину визначається як результат від ділення мінімального розміру заробітної плати за місяць (Змін) на середньомісячну кількість робочих годин (tр):
Змін
= 1118 грн.
= 167 год.
Тгод. = 1118 = 3,59 грн.
167
Тарифні ставки інших кваліфікаційних розрядів:
ІІ-го : Тгод.2 = Тгод.1 ∙ К2
ІІІ-го : Тгод.3 = Тгод.1 ∙ К3
ІV-го : Тгод.4 = Тгод.1 ∙ К4
V-го : Тгод.5 = Тгод.1 ∙ К5
VІ-го: Тгод.6 = Тгод.6 ∙ К6
Розрахункові тарифні ставки заводимо в таблицю 2.
Таблиця 2 - Тарифна сітка і тарифні ставки для оплати праці робітників, які зайняті на технічному обслуговувані і ремонті рухомого складу
-
Кваліфікаційні розряди
I
II
III
IV
V
VI
Тарифні коефіцієнти (К1)
1
1,22
1,36
1,50
1,70
1,90
Годинні тарифні ставки, грн.
3,59
3.2. Системи оплати праці і матеріального стимулювання ремонтного персоналу.
У цьому підрозділі пропонуються системи оплати праці для робітників дільниці, які б найкращим чином стимулювали мотивацію праці.
В залежності від характеру та умов виконання робіт по ТО і ремонту рухомого складу можуть бути застосовані наступні системи оплати праці для робітників дільниці:
1. Пряма погодинна (Зпог.) за якої оплата праці відбувається в залежності від кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації робітника, та визначається по схемі:
З п.пр. = Тгод. ∙ Фміс
де Тгод.- година тарифна ставка робітника відповідної кваліфікації, грн.,
Фміс.- плановий середньомісячний фонд робочого часу 1 робітника, годин.
2. Погодинно – преміальна система оплати праці, при якій оплата праці залежить від відпрацьованого часу та кваліфікації (основна заробітна плата) та премії, яка нараховується за виконання передбачених Положенням про матеріальне стимулювання робітників показників преміювання (додаткова заробітна плата):
З п.пр. =Тгод. ∙ Фміс +Пр,
де Тгод.- година тарифна ставка робітника відповідної кваліфікації, грн.,
Фміс.- плановий середньомісячний фонд робочого часу 1 робітника, годин.
П р. – сума преміальних доплат, грн.
П р. = (Т год * Ф міс * % П р )/ 100
де, % П р. – відсоток преміювання.
3. Пряма відрядна (Звідр.), за якої сума коштів на оплату праці визначається кількістю (обсягом) виконаної (запланованої) роботи (q) виходячи із встановленої розцінки за одиницю роботи (p):
Звідр. = q ∙ p,
Р = Тгод.і ∙ t,
де t – норма часу на виконання одиниці роботи, годин;
Тгод.і – вартість однієї робочої години у відповідності до тарифікації робіт, грн.
Відрядні розцінки установлюються:
- на 1000 км. пробігу автомобіля;
- на умовну чи натуральну автомобіле-зміну роботи автомобілів на лінії та інші показники.
4. Відрядно-преміальна, яка розраховується по схемі:
Звідр.пр = Звідр. + Пр,
де Пр = Зтар. ∙ % премії/100
Зтар. = Тгод. ∙ Фміс.
5. Непряма відрядна, за якої заробіток робітника залежить від результатів роботи автомобілів на лінії і може визначатися двома способами:
а) множенням непрямої відрядної розцінки (Рн)на фактичне виконання завдання за об’єктами рухомого складу, які обслуговуються (Qз):
Звідр.н = Рн ∙ Qз,
б) множенням тарифної ставки ремонтного робітника (Тгод.) на середній відсоток виконання норм виробітку водіїв, яких він обслуговує за певний період часу (Вн.в.) на місячний фонд робочого часу (Фміс.):
З відр.н. = Тгод. ∙ Вн.в. ∙ Фміс.
З метою матеріального стимулювання високоякісної результативної праці робітників розроблені показники, за виконання яких працівники будуть преміюватися, виходячи із фінансових можливостей підприємства. Такими показниками, наприклад, можуть бути показники, представлені в таблиці 3.
Таблиця 3 - Показники преміювання робітників, зайнятих на ТО і ремонті рухомого складу
-
№
Найменування показників преміювання
Розмір премії, %
1.
2.
Виконання графіку технічного обслуговування рухомого складу
Коефіцієнт якості ПР рухомого складу:
1,0
0,99 – 0,95
0,94 – 0,90
0,89 – 0,85
0,84 – 0,80
нижче – 0,80
25
25
20
15
10
5
0
Робітники, зайняті на ТО і ремонті рухомого складу преміюються за економію матеріальних ресурсів та паливо-мастильних матеріалів, перепробіг автомобільних шин, економію палива, запасних частин, інструменту інших матеріальних цінностей.
Премія за економію автомобільного палива повинна передбачатись Положенням про преміювання для робітників, які зайняті регулюванням двигунів та вузлів системи живлення і електрообладнання автомобілів у процентах від загальної економії автомобільного палива.
З метою стимулювання підвищення кваліфікації робітників необхідно також в Положенні про оплату праці та матеріальне стимулювання робітників передбачити надбавки за високу кваліфікацію у відсотках до тарифних ставок робітників.
Надбавки диференціюються в залежності від кваліфікації робітників: ІІІ р. – 12%, ІV – 16 %, V – до 20%, VІ – до 24% тарифної ставки.
Розділ 4 Чисельність ремонтного персоналу дільниці
4.1.Режим роботи і баланс робочого часу робітника.
Необхідно запропонувати режим праці робітників. Для працівників АТП, як правило, установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість зміни визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності з додержанням тривалості робочого тижня в 40 годин.
Необхідно визначити змінний, добовий та тижневий режим праці робітника, тобто:
загальну тривалість робочої зміни, час її початку і закінчення, тривалість обідньої перерви і праці;
кількість змін на добу;
кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні і святкові дні.
Для робітників, зайнятих на роботі по перервному графіку роботи з 40-годинним робочим тижнем, номінальна кількість робочих днів (змін) визначається виходячи із кількості календарних днів (Дк) з відрахуваннями вихідних, святкових і неробочих днів (Дв), що приходяться на плановий рік. Дійсний (ефективний) фонд робочих днів робітника – це дні фактичної роботи працівника, дні знаходження його на підприємстві безпосередньо. Його визначають як різницю між номінальною кількістю робочих днів (Дн) і днів неявок на роботу робітника з різних причин (Днр):
Фдійс. = Дн – Днр,
де Дн = Дк – Дв
В таблиці 4 подано розрахунок балансу робочого часу на рік в умовах п’ятиденного робочого тижня.
Таблиця 4 - Баланс робочого часу(в днях)
№ |
Витрати часу |
Дні |
% |
1 2 3 4 |
Календарні дні Вихідні дні Святкові і неробочі дні Номінальний фонд робочого часу (1-2-3 = 4) |
365 103 12
|
100,0 |
5 6 7 8 9 10 11 12
13
14
|
Планова відпустка Дні хвороби Декретна відпустка Учбова відпустка Виконання держ. обов'язків Інші неявки Всього невиходів(5+6+7+8+9+10=11) Дійсний (ефективний) фонд робочих днів Номінальний фонд робочого часу, годин Дійсний (ефективний) фонд робочого часу, годин. |
30 5 2 1 1 1 40
210 2000
1680 |
12,0 2,0 0,8 0,4 0,4 0,4 16,0
84,0
|
Примітка:
Номінальний фонд робочого часу
Ф ном. = 250 днів * 8 годин = 2000 годин.
Дійсний фонд робочого часу
Ф дійсн. = 210 днів * 8 годин = 1680 годин.
4.2.1. Визначення трудомісткості робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу (для АТП)
Основу планування технічного обслуговування рухомого складу складає визначення трудомісткості цих робіт.
Формування загальної трудомісткості може відбуватися трьома способами:
З використанням нормативів по кожному виду обслуговування:
к
Т заг. ТО. = Σ Тні ∙ Nі
і=1
де Тзаг – загальна трудомісткість ТО рухомого складу, нормо-годин.
Nі – планова кількість ТО і-того виду, шт.
Тні – нормативна трудомісткість ТО і-того виду, нормо-годин.
К – кількість видів ТО, шт..
З використанням нормативів загальної трудомісткості ТО, віднесеної до 1000 км пробігу автомобіля:
m
Т заг. = Σ (Т ні ∙ Lj)/1000,
j=1
де Тні – нормативна трудомісткість ТО на 1000 км пробігу автомобілів, нормо-годин на 1000 км.;
Lj – пробіг автомобілів j-тої марки, тис. км.;
m - кількість марок автомобілів, шт.
Розглянемо методику визначення трудомісткості ТО і поточного ремонту на прикладі.
На підприємстві є 65 вантажних автомобілів, з них 46 автомобілів ГАЗ-53Б і 19 автомобілів ЗІЛ-130. Планується, що середній пробег одного автомобиля ГАЗ-53Б за рік складе 35 тис. км., а одного автомобіля ЗІЛ-130 – 42 тис.км.
Визначаємо кількість ТО аналітичним методом:
Для ГАЗ-53Б
Для одного автомобіля:
NТО-2 = L / ПТО-2,
де ПТО-2 – періодичність ТО-2,км.,
L – пробіг автомобіля, км.
NТО-2 = 35000/7000= 5 шт.
Для всіх автомобілів:
∑NТО-2 = 5∙46= 230 шт.
Для одного автомобіля:
NТО-1 = L / ПТО-1 - NТО-2,
де ПТО-1 – періодичність ТО-1,км.
NТО-1 = 35000/1750 - 5 = 15 шт.
Для всіх автомобілів:
∑NТО-1 = 15∙46= 690 шт.
Для ЗІЛ-130
Для одного автомобіля:
NТО-2 = L / ПТО-2,
де ПТО-2 – періодичність ТО-2,км.,
L – пробіг автомобіля, км.
NТО-2 = 42000/7000= 6 шт.
Для всіх автомобілів:
∑NТО-2 = 6∙19= 114 шт.
Для одного автомобіля:
NТО-1 = L / ПТО-1 - NТО-2,
де ПТО-1 – періодичність ТО-1,км.
NТО-1 = 42000/1750 - 6 = 18 шт.
Для всіх автомобілів:
∑NТО-1 = 18∙19 = 342 шт.
Якщо нормативна трудомісткість ТО для автомобіля ГАЗ-53Б складає: ТО-1 – 6,5 н.-год., ТО-2 – 20,8 н.-год., а для автомобіля ЗІЛ-130: ТО-1 – 5,9 н.-год., ТО-2 – 19,5 н.-год.
То загальна трудомісткість ТО автомобілів складе:
n
Т заг. ТО = Σ Т ні ∙ Nі
і=1
де Nі – планова кількість ТО і-того виду, шт..;
Тні – нормативна трудомісткість ТО і-того виду.;
n – кількість автомобілів і – тої марки в плановому періоді, тис. км.
Тзаг = 230 ∙ 20,8 + 690 ∙ 6,5 + 144 ∙ 19,5 + 342 ∙ 5,9 = 14094,8 н-год.
Для визначення загальної трудомісткості поточного ремонту автомобілів використовуємо наступну формулу:
n
Т заг. пр. = Σ Т ні ∙ L і
і=1
де, Т ні – нормативна трудомісткість поточного ремонту автомобіля і – тої марки, н – год./ 1000 км.
n – кількість автомобілів і – тої марки в плановому періоді, тис. км.
L і – пробіг автомобілів і – тої марки в плановому періоді, тис. км.
Якщо нормативна трудомісткість ПР для автомобіля ГАЗ-53Б складає 8,0 н. – год./ 1000 км., а для ЗІЛ-130 – 7,2 н.-год./1000 км., то загальна трудомісткість поточного ремонту за рік складе:
Т заг = 8 ∙ 46 ∙ 35 + 7,2 ∙ 19 ∙ 42 = 18625,6 н. – год.
Сумарна трудомісткість робіт по технічному обслуговуванню і поточному ремонту рухомого складу в плановому році складає:
Тсум. = Тзаг.ТО + Тзаг.ПР
Тсум. = 14094,8 + 18625,6 = 32720,4 н.-год.
4.2.2. Визначення трудомісткості робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу (для СТО)
Річну виробничу програму для ТО і ПР автомобілів ТТо,ПР (без урахування прибирально-мийних робіт) розраховують окремо для кожної моделі обслуговуваних автомобілів за формулою
ТТО,ПР. = (А ∙ Lр ∙ tТО,ПР) : 1000
де А — кількість автомобілів однієї моделі, що обслуговує СТО за рік (приймається студентом самостійно);
Lp — середньорічний пробіг автомобіля, км;
tТО,ПР — питома трудомісткість робіт за ТО і ПР автомобілів, люд.-год на 1000 км пробігу.
Трудомісткість технічних дій, що визначається на СТО, задається однією питомою нормою на 1000 км пробігу, яка залежить від класу автомобілів і типу СТО.
У містах із кількістю мешканців до 100 тис. чол. доцільне будівництво універсальних СТО для ТО і ПР автомобілів на 15—25 робочих постів. У великих містах доцільна спеціалізація СТО за автомобілями.
Тоді, якщо для міста з населенням 105 тис. чол. Доцільне будівництво СТО для автобусів особо малого класу на 16 – 25 робочих постів ( Таблиця 5 ).
Таблиця №5. Трудомісткість робіт СТО
Тип СТО (кількість робочих постів) |
Трудомісткість робіт СТО для класу автомобіля, люд.-год |
||
особливо малого |
малого |
середнього |
|
До 10 |
2,2 |
2,6 |
3,0 |
11 — 15 |
2,0 |
2,4 |
2,7 |
16 — 25 |
1,9 |
2,2 |
2,6 |
Понад 25 |
1,8 |
2,1 |
2,4 |
Якщо річний пробіг автомобілів в місті 160 тис. км, то трудомісткість річної виробничої програми для ТО і ПР автомобілів складає:
ТТО,ПР. = (345*20*160*1,9) / 1000 = 104,88 н.-год.
4.3. Визначення чисельності персоналу ремонтної дільниці (зони).
Необхідну чисельність ремонтного персоналу визначають у відповідності до виробничої програми та трудомісткості робіт по ТО і ПР рухомого складу по формулі:
Ч р.р. = Т ТО,ПР / Ф дійсн. * К
Де, Ф дійсн. – плановий дійсний фонд робочого часу робітника, годин;
К – коефіцієнт, який враховує перевиконання норм виробітку.
Планова (проектна) чисельність ремонтних робітників може бути визначена і укрупненим методом по формулі:
Чр.р. = (Чр.р.б. ∙ ІLзаг.)/ІWр.р.,
де Чр.р.б. – чисельність ремонтників в базовому році, чол..;
ІLзаг. – індекс зростання загального пробігу автомобілів;
ІWр.р.- індекс зростання продуктивності праці ремонтних робітників, яка вимірюється кілометрами загального пробігу автомобілів і причепів.
Планова (проектна) чисельність спискового складу ремонтного персоналу у відповідності до виробничої програми підприємства по ТО і ПР складає:
Чр.р. = 32720,4/(1680 ∙ 1,15) = 16,9 приймаємо 17 чол.
Розподіл чисельності ремонтних робітників по тарифікаційних розрядах виконують в залежності від середнього розряду виконуваних робіт (Рсер.р.р.), який визначається по формулі:
Рсер.р.р.= Рм + ((Ксер. – Км)/(Кб.- Км)),
де Рм – менший розряд із двох суміжних;
Ксер. – середній тарифний коефіцієнт ремонтних робіт;
Км. – менший тарифний коефіцієнт із двох суміжних;
Кб.- більший тарифний коефіцієнт із двох суміжних.
Визначення чисельності ремонтних робітників по окремуих виробничих дільницях (зонах)ведеться на основі нормативної трудомісткості певного виду робіт і планового фонду робочого часу ремонтних робітників.
Необхідно також визначити чисельність підсобно-допоміжних робітників, яка визначається в межах 20 – 30% від чисельності ремонтних робітників.
Якщо приймемо цей норматив за 20%, то чисельність підсобно-допоміжних робітників складає:
Чп.р. = 20/100 ∙ 17 = 3,4 приймаємо 3 чол.
Розподіл підсобно-допоміжних робітників за професіями виконується в залежності від умов роботи в межах їх розрахункової чисельності з урахуванням можливостей суміщення професій.
Далі складаємо штатний розпис ремонтних робітників та підсобно-допоміжного персоналу дільниці на основі проведених вище розрахунків чисельності персоналу. І заводимо у таблицю № 5.
Таблиця №5. Штатний розпис ремонтного персоналу дільниці.
№
|
Найменування професії |
Кваліфікаційний розряд |
Кількіст робників |
Годинна тарифна ставка, грн. |
Надбав ки, % |
Примітки |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
1 |
Слюсар по ремонту і обслуговуванню автомобілів |
3 |
1 |
6,82 |
24 |
|
2 |
----- |
5 |
3 |
6,10 |
20 |
|
3 |
----- |
4 |
4 |
5,38 |
16 |
|
4 |
----- |
3 |
3 |
4,88 |
|
|
5 |
Верстатник широкого профілю |
6 |
1 |
6,82 |
24 |
|
6 |
----- |
5 |
1 |
6,10 |
|
12% за шкід ливі умови праці |
7 |
Електрогазозварник |
5 |
2 |
6,10 |
20 |
|
8 |
Наладчик |
5 |
2 |
6,10 |
|
|
9 |
Лудильник |
3 |
1 |
4,88 |
|
|
10 |
Клепальник |
3 |
1 |
4,88 |
|
|
11 |
Підсобний (транспортний) робітник |
2 |
1 |
4,38 |
|
|
Разом: |
|
20 |
|
|
|
|
Розділ V. Розрахунок планового фонду оплати праці ремонтного персоналу дільниці.
5.1. Розрахунок фонду основної заробітної плати.
Згідно з Законом України “Про оплату праці” основна заробітна плата – це оплата виконаної роботи відповідно до встановлених норм праці.
Розрахунок прямого (основного) фонду заробітної плати виконуємо виходячи з того, що для оплати праці ремонтних робітників установлена погодинно-преміальна система оплати праці.
Розрахунок прямого (основного) фонду робітників здійснюється залежно від чисельності робітників, їх тарифної ставки і їх фонду робочого часу у плановому році. Виходячи з того, що дійсний фонд робочого часу одного робітника складає в середньому за рік 1680 годин, розрахунок фонду основної заробітної плати виконаємо в таблиці № 6.
Таблиця № 6. Розрахунок фонду основної заробітної плати ремонтного персоналу.
-
№
Найменування професій
Кваліфі-
каційний розряд
Кіль-кість робітників
Година тарифна
ставка,
грн.
Річний фонд осн. з/плати,
грн
1
Слюсар по ремонту і обслуговуванню автомобілів
6
1
6,82
11459
2
-----
5
3
6,10
30744
3
-----
4
4
5,38
36153
4
-----
3
3
4,88
24595
5
Верстатник широкого пофілю
6
1
6,82
11459
6
--------
5
1
6,10
10248
7
Електрогазозварник
5
2
6,10
20496
8
Наладчик
5
2
6,10
20496
9
Лудильник
3
1
4,88
8198
10
Клепальник
3
1
4,88
8198
11
Підсобний робітник
2
1
4,38
7358
Разом Фоп.з.п.
189404