ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Господарське право України: поняття, предмет і метод правового регулювання.

Господарське право являє собою одну із провідних галузей. Як і інші галузі права - конст, адміністративне, трудове, цивільне, кримінальне тощо - органічно входить до системи права України.

Господарське право - це галузь права, норми якої визначають порядок організації та здійснення господарської діяльності і регулюють господарські відносини між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, з метою забезпечення раціонального та ефективного функціонування економіки.

Господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаками господарської діяльності є:

1. її суб'єктами (учасниками) виступають суб'єкти господарювання;

2. вона здійснюється у сфері суспільного виробництва;

3. метою (або ж предметом, сутністю) цієї діяльності є створення і розподіл певних матеріальних благ для задоволення потреб суспільства;

4. ці суспільні блага носять вартісний, товарний характер, що обумовлює обмін ними (реалізацію їх) на товарно-грошових засадах.

Предметом господарського права є господарські відносини - які складаються у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

 Види господарських відносин:

 1. Господарсько-виробничі - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

2. Оганізаційно-господарські - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

 3. Внутрішньогосподарські - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Учасники відносин у сфері господарювання

- суб'єкти господарювання,

• споживачі,

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією,

• громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб’єкти господарювання — це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Статтею 55 ГК України визначено перелік суб’єктів господарювання. До них належать:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

3) філії та представництва.

Принципи господарювання:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

• свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Методи регулювання господарської діяльності:

- метод владних приписів передбачає, що діяльність суб’єктів господарювання підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством.

- метод автономних рішень передбачає, що суб’єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України

- метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав’язувати свої умови іншій стороні;

- метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб’єктам господарювання пропозицій щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки у сфері господарювання. (типові форми договорів щодо окремих видів відносин).

Основним джерелом господарського права є Господарський кодекс, прийнятий ВРУ 16 січня 2003 p., який вступив у дію з 1 січня 2004 р. ГКУ встановлює відповід­но до КУ правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарю­вання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.