6. Господарський договір.

Господарський договір - це угода між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень, яка встановлює, змінює або припиняє господарське зобов`язання за їх участю.

В залежності від юридичного значення умови договору можуть бути поділені на три групи: істотні, звичайні і випадкові:

• істотні умови - це ті, які необхідні і достатні для укладання договору. При відсутності хоча б однієї з цих умов договір не вважається укладеним. Але якщо всі істотні умови є, він вступає в дію навіть тоді, коли не вміщує ніяких інших умов. Згідно ст. 180 Господарського кодексу істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Коло істотних умов специфічне для різних видів господарських договорів і встановлюються законодавством безпосередньо або випливає із змісту правових норм, що регулюють відповідні види зобов`язань (наприклад, поставка - ст. 265-268 Господарського кодексу). Разом з тим, якщо будь-яка із сторін договору виказує намір поповнити коло істотних умов якоюсь іншою умовою, друга сторона повинна погодитись з цим, бо договір не буде вважатися укладеним;

• звичайні умови - це ті, які сформульовані в законодавстві і з цієї причини необхідно присутні в усіх договорах данного конкретного виду. Наявність чи відсутність їх в договорі ніяким чином не впливає на факт його укладення. Вважається, якщо сторони уклали певний договір, то вони згодились підкоритися умовам, встановленим законодавством для договорів відповідного виду або договорів взагалі;

• випадкові умови - це такі, які набувають юридичної дії лише при наявності їх в договорі. За їх допомогою сторони конкретизують свої дії, зокрема в межах диспозитивних норм закону, або доповнюють договір відповідно до конкретних життєвих обставин його виконання. Випадкові умови не впливають на укладання договору, але, як вже було вказано вище, на вимогу будь-якої з сторін випадкова умова може бути визнана істотною, тобто необхідною для укладення договору.

Згідно із ст. 180 Господарського кодексу при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Види господарських договорів:

1. в залежності від суб`єктного складу договори можуть бути двосторонні (купівля-продаж, оренда) або багатосторонні (перевозка, спільна діяльність);

2. в залежності від юридичних підстав укладення - плановані, які укладаються на підставі державних замовлень (державні контракти) і повинні відповідати їх вимогам, і регульовані, які укладаються з ініціативи сторін відповідно до законодавства;

3. в залежності від способу визначення змісту - договори приєднання, у яких одна сторона наперед визначає умови майбутнього договору, а друга або приймає їх, або не вступає в договір (перевезення вантажів), договори, що укладаються на підставі типових, та договори, зміст яких визначають сторони при їх укладенні, у тому числі відповідно до примірних договорів;

4. за змістом істотних умов - прості, що мають елементи одного виду договору (купівля-продаж, оренда), та складні, що поєднують елементи двох або більше договорів (розробка науково-технічної продукції, виготовлення, поставка, монтаж і налагодження обладнання);

 Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, вико­нання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випад­ках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Сторони можуть ви­значати зміст договору на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право пого­джувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не супере­чать законодавству;

• примірного договору, рекомендовано органом управлін­ня суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

• договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпле­ного печатками. Допускається укладення господарських дого­ворів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шля­хом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та поряд­ку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один при­мірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання до­говору.