- •§ 1. Українська мова — державна мова українського народу
- •§ 2. Поняття літературної мови
- •§ 3. Мовна норма
- •§ 4. Стилі сучасної української літературної мови
- •§ 5. Офіційно-діловий стиль
- •Стилі і жанри мовлення
- •§ 6. Найважливіші ознаки офіційно-ділового стилю
- •Акт проголошення незалежності України
- •§ 7. Основні вимоги до мовлення
- •Молитва до мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •I. Магія слова
- •II. Чарівні слова
- •Увага! Культура мовлення Вітання та побажання
- •Загальні вимоги до складання і оформлювання документів
- •§ 1. Класифікація документів
- •§ 2. Формуляр документа
- •§ 3. Основні правила оформлювання документів
- •§ 4. Текст документа
- •§ 5. Оформлювання сторінки
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Звертання
- •Організаційні документи
- •§ 1. Інструкція
- •Посадова інструкція
- •1. Загальні положення
- •2. Посадові обов'язки
- •3. Права
- •4. Відповідальність
- •§ 2. Положення
- •Положення
- •1. Загальні положення
- •2. Оплата праці
- •§ 3. Правила
- •Правила прийому до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова у 2004 році
- •Правила прийому на навчання для підготовки фахівців з повною вищою освітою («спеціаліст» і «магістр»)
- •1. Загальні положення
- •2. Функції
- •1. Загальні положення
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Документація щодо особового складу
- •§ 1. Заява
- •§ 2. Правопис власних назв
- •І. Власні імена
- •II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв
- •III. Назви держав, адміністративно-територіальні назви
- •IV. Назви установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів
- •V. Назви історичних епох і подій, знаменних дат
- •VI. Назви посад» звань, титулів
- •VII. Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Прощання
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 3. Характеристика
- •§ 4. Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Запрошення та прохання
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 5. Автобіографія
- •§ 6. Резюме
- •§ 7. Вживання знака м'якшення
- •§ 8. Тире між підметом і присудком
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Подяка
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 9. Накази щодо особового складу
- •§ 10. Вживання апострофа
- •§11. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •Однорідні й неоднорідні означення
- •Однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані одиничними сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані парними сполучниками
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Згода, підтвердження
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Інформаційні документи
- •§ 1. Службові листи
- •Рекомендаційний лист
- •§ 2. Подвоєння приголосних на письмі
- •§ 3. Розділові знаки у реченнях з відокремленими означеннями
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Заперечення, відмова
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 4. Анотація
- •§ 5. Рецензія. Відгук
- •§ 6. Лексичне багатство сучасної української літературної мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 7. Адреса
- •§ 8. Телеграма
- •§ 9. Телефонограма. Радіограма
- •§ 10. Спрощення в групах приголосних
- •§ 11. Розділові знаки у реченнях з відокремленими прикладками
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Як попросити вибачення
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 13. Правопис префіксів
- •§ 14. Розділові знаки у реченнях з відокремленими обставинами
- •§ 15. Розділові знаки у реченнях з відокремленими додатками
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! До вас прийшли гості
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 16. Доповідна й пояснювальна записки
- •§ 17. Зміни приголосних при словотворенні
- •§ 18. Розділові знаки у реченнях з уточнювальними членами речення
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 19. Протокол
- •§ 20. Резолюція
- •§ 21. Правопис слів іншомовного походження Правопис и, і, ї
- •Правопис є, є
- •Вживання апострофа
- •Вживання знака м'якшення
- •Подвоєння приголосних
- •§ 22. Розділові знаки у реченнях із звертаннями
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Як висловити здивування
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Вживайте правильно!
- •Не можна вживати!
- •§ 24. Особливості відмінювання іменників II відміни
- •§ 25. Розділові знаки у реченнях із вставними словами, словосполученнями і вставленими компонентами
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення!
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •§ 26. Оголошення
- •§ 27. Повідомлення
- •§ 28. Правопис складних іменників
- •§ 29. Розділові знаки при словах-реченнях
- •Запитання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Запам'ятайте значення термінів
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Документи з господарсько-договірної діяльності
- •§ 1. Договір
- •§ 2. Трудова угода
- •§ 3. Правопис складних прикметників
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Запам'ятайте значення термінів
- •Запам'ятайте відповідники стійких виразів!
- •Обліково-фінансові документи
- •§ 1. Таблиця
- •План підготовки кандидатів наук на 2000-2005рр.______факультету
- •§ 2. Зв'язок числівників з іменниками
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Запам'ятайте значення термінів
- •§ 3. Список. Перелік
- •Список № 4
- •§ 4. Правопис прислівників
- •§ 5. Складне речення
- •§ 6. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Запам'ятайте значення термінів
- •§ 7. Накладна
- •§ 8. Правопис прийменників
- •§ 9. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення Запам'ятайте значення термінів
- •§ 11. Правопис сполучників
- •§ 12. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Увага! Культура мовлення! Запам'ятайте значення термінів
- •§ 13. Доручення
- •§ 14. Правопис часток
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 15. Розписка
- •§ 16. Написання частки не з різними частинами мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Контрольні роботи
- •Поспішайте! Курс акцій невпинно зростає.
- •Рос1йсько-укра1нський словник д1лового мовлення
- •Раздел 1. (действие) поділ, -у; р. Имущества, наследства поділ майна, спадщини; 2. (в книге) розділ, -у
§ 25. Розділові знаки у реченнях із вставними словами, словосполученнями і вставленими компонентами
Вставними називають такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловлюваної думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони різняться між собою лише за обсягом, ступенем поширеності й структурою: Може, мій вчинок — суцільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син поспить у теплім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, За сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач.).
За значенням вставні слова і словосполучення поділяються на такі групи:
а) слова і словосполучення, що виражають оцінку вірогідності повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустімо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди належать слова було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, що вказують на ступінь звичайності викладених фактів;
б) вставні слова, які виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво;
в) вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, наголошую, головним чином, проте, однак, крім того та ін.;
г) слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: кажуть, повідомляють, за повідомленням.., за даними.., за визначенням.., з погляду.., по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку.., за словами..;
д) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.;
є) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, даруйте мені, дозвольте.
Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, які є ширшою, але менш однорідною синтаксичною групою і за змістом, і за синтаксичною будовою. Із семантичного погляду вставлений компонент зумовлений прагненням мовця якнайяскравіше підтвердити висловлену думку новими варіантами особистих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Ті чи ті смислові навантаження вставлених компонентів, як правило, ситуативні; додаткові пояснення, зауваження диктуються обставинами мовлення і психологічним плином думок мовця. Тому найпоширенішою функцією вставлених речень є уточнення, роз'яснення, доповнення змісту основного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Помер на панщині (Шевч.).
Деякі вставлені компоненти зі значенням побічних зауважень із змістом основного речення не пов'язуються: Кінцем чобота допоможеш знічев'я йому (грибу) впасти на листяне ліжко (нащо навстоячки дрімати?). Вони можуть семантично співвідноситися як з якимось членом основного речення або його частиною, так і зі змістом речення загалом: Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато), і серце огорнули тепло і ніжність (Донч.); / полинець під ногами сивів, прогрітий сонцем, і деревій, це дике дитя степу, він теж сивий (чомусь більшість трав степових мають сизувато-сивий відтінок, від сонця чи від чого вони посивіли?) (Гонч.).
На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул.); Нарешті, без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон); Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості дослідників, полягає саме в білому кольорі (Вороп.).
Деякі слова залежно від контексту (наприклад, звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно) можуть вживатися то як вставні, то як невставні. Пор.: Морозний сніг, блискучий та легкий, Здається, падає на серце прямо (Рил.); І мені осіння ніч короткою здається (Л. Укр.).
Не є вставними й, отже, не відокремлються комами слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, врешті-решт, буквально, майже, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та ін.
Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: Чи просто везе мені, щастить, чи, може, само наше життя таке вже стало врожайне повноголосними видатними людьми? (Гонч.).
На початку речення сполучник від вставного слова, як правило, не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Серд.).
Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитись і не ставитись: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а, навпаки, стають ще актуальнішими (3 підр.).
Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущено слово, тоді замість коми ставиться тире: Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений, з одного боку, мовною неграмотністю, з другого — низьким рівнем національно-мовної свідомості індивідів (3 газ.).
Вставні речення різних типів, приєднувані за допомогою сполучників і сполучних слів, відділяються комами: Малишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (Гонч.).
Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, найчастіше беруться у дужки: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (Гонч.).
Однак іноді у подібних випадках замість дужок ставлять коми й тире, якими, як правило, виділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязкотом у двір, — якщо те, що залишилося, можна назвати двором, — в'їжджають два бульдозери (Довж.).
Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від нього, як правило, виділяються тире: Позбавити людину рідної мови — чи то згідно з її волею, чи всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності (Рус).
Якщо вставлене речення з_ібох боків виділяється двома тире, то кома ставиться перед другим з них або ж комами з тире виділяється вся вставлена конструкція: Про літературу кажуть — нехай не буде це сприйнято як тривіальність, — що література є дзеркалом життя (Смол.); Сьогодні устав рано, боявся проспати, — мама ще вдосвіта пішла на ферму, — похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа).
Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками: Об'їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу («Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе...») (Бол).
Якщо крім прямої мови є ще й слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано (Валеріан пізно працює! — пояснила товаришка Підмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити (Смол.).
Вправа 148. Напишіть звіт про практику в таборі відпочинку.
Вправа 149. Напишіть звіт про екскурсію до музею Т. Г. Шевченка.
Вправа 150. Напишіть індивідуальний звіт про виконання громадського доручення.
Вправа 151. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка однини, поясніть закінчення -а (-я) чи -у (-ю). Виконуючи вправу, користуйтеся «Орфографічним словником».
Документ, договір, наказ, лист, наряд, план, протокол, список, стіл, Волгоград, Степан, гай, палац, вокзал, град, барвінок, листопад, вівторок, сад, роман, верстат, завод, тролейбус, Кавказ, Київ, Дністер, ґрунт, дощ, дощик, Париж, балет, сантиметр, рік, хліб, відмінок, мінімум, вираз, інвентар, інститут, успіх, кінець, мороз, Сибір, штаб, голос, підмет, вау'чер, брокер, сертифікат, юрист, апарат, абзац, пункт, факт, формуляр, об'єкт, варіант, принцип, проект.
Вправа 152. Подані словосполучення поставте у давальному відмінку однини; поясніть закінчення.
Ректор Петренко Василь Олегович, директор Шульга Іван Іванович, керівник Ільїн Михайло Гнатович, бригадир Кузьменко Хома Лукич, президент Рощин Степан Федотович.
Вправа 153. Складіть речення з поданими нижче словами. Запам'ятайте їх значення.
Знаменитість — авторитет, дефект — недолік, дипломат — дипломант — дипломник.
Довідка. Слово знаменитість вживається тоді, коли йдеться про велику популярність особи (переважно причетної до мистецтва і літератури); слово авторитет — коли йдеться про повагу до особи, колективу; слова дефект і недолік — синоніми. Недолік означає упущення, недогляд, помилку в якій-небудь справі, діяльності, роботі. Це термін ділового спілкування (усунути недоліки в роботі); дефект — це вада, яку можна побачити або фізично відчути на чомусь чи на комусь конкретно (дефект мовлення, дефект психіки); дипломат — посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю; дипломант — переможець конкурсу; дипломник — автор дипломної роботи.
Вправа 154. Із поданих речень випишіть вставні компоненти і схарактеризуйте їх за значенням: 1) виражають упевненість або невпевненість; 2) емоційну оцінку висловлюваного; 3) вказують на джерело повідомлення; 4) зв'язують думки; 5) активізують увагу до повідомлюваного; 6) є способом оформлення думки.
1. Що ми не встигли — встигнуть наші внуки і, сподіваймось, зроблять все як слід! (Заб.). 2. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені! (Вінг.). 3. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чужими людьми. Отже, ні! Посеред рідної великої сім'ї спочив ти одпочинком вічним (Кул.). 4. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Л. Укр.). 5. Я не журюсь нітрошки, Що хтось тебе [мову] забуває, «Б'є, мовляв, цвяхи в дошку, В труну забиває» (Бич.). 6. Є, на жаль, люди, які вважають, що їм цілком достатньо так-сяк засвоєної російської мови, а вже, скажімо, українська їм ні до чого (Дзю6а). 7. Певно, не малий час минув, поки люди затвердили вигуки, навчилися розуміти їх, поки ті зразки — вигуки — почали викликати однакові враження... (Мирн.). 8. Яка сила яка міць залізокутих слів! І се чоловік писав не під безпосереднім подихом України, на руїнах Січі де-небудь, а в далекім Кос-Аралі, серед пустинь киргизьких, і се, власне, сильно підкреслює, як глибоко були заложені в душу Шевченка основи українського слова (Хотк.). 9. Офіційно імперією держава називалася з XVIII століття. Однак усі історичні риси імперії вона зберегла з часів Московського царства. Це була, по-перше, держава з необмеженою владою монарха над підлеглими. Це була, по-друге, держава з необмеженою владою над величезними територіями (Поп.). 10. Думаю, що все ж тут тобі не можна бути (Лаз.). 11. Кажуть, не можна руйнувати гніздо лелеки, бо тоді не уникнути нещастя (З журн.). ;%/& шану, повірте, знаю не з книг (Сокол). 13. Можливо, грека трохи дивували Суворих скіфів грізні ритуали. Він, може, часом щось і не второпав, А часом грек, бувало, й торопів (Кост.). 14. Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр.).
Вправа 155. Перепишіть речення, розставте необхідні розділові знаки при вставних компонентах. Поясніть їх уживання.
1. І мабуть кожен, хто знав Василя Земляка, не раз ловив себе на здивуванні від двох — таких різних, мало схожих один на одного — його образів (3 журн.). 2. А я піснями біль тамую. Увечері бувало сидимо, — Задумаюсь, затихну, засумую (Сим.). 3. А ми зустрічались. Не тут і не в цьому столітті — В наступному кадрі чи може в минулому світі. Можливо були ми квітками в одному суцвітті Чи просто сусідніми днями в спекотному літі (Андр.). 4. Із тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часом сум, І бувало б темніла зірка У тумані тривожних дум (Сим.). 5. Одного разу чуєте стою на човні з вудками на Дніпрі і бачу: серединою Дніпра уявіть собі мчить проти течії човен без вітрил, мотора і весел. Я певна річ за весла і до човна. 6. На щастя сом пішов понад берегом і я слава Богу встиг ухопитися за кущ. Сом видно втомився. Ну й сом я вам скажу! (З те. Остапа Вишні). 7. І може стало десь боляче всесвіту? (Серд.). 8. Вибрати потрібне слово — то велике вміння і навпаки якщо ви користуєтеся словом неточним, то це власне те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви листувалися цвяхом (Цюпа). 9. Слово Агапіта (знахар-чудотворець) як сказали б мабуть сучасні медики було словом талановитого гіпнотизера (Із кн. «Дванадцять місяців»). 10. Не знаю, чи побачу вас, чи ні А може власне і не тому справа А головне що десь в далечині Є хтось такий, як невтоленна спрага (Кост). 11. Що гріха таїти! Більшість учителів я певен полегшено зітхнули, що нарешті здихались мене, а коли б вірили в Бога, то й перехрестилися б, особливо ті, які дивувалися й мені здається навіть були незадоволені і розчаровані, що іспити я склав цілком пристойно (Іван). 12. Коли буду я навіть сивою, І життя моє піде мрякою, Я для тебе буду красивою, А для когось може й ніякою (Кост).
Вправа 156. Прочитайте текст. Де можливо, введіть вставні слова, словосполучення, речення. Визначте, що вони виражають і чи змінюють зміст речення.
Про жодне з дерев на Україні не складено стільки легенд, як про дуб, що у Верхній Хортиці на Запоріжжі. І не тільки тому, що це дерево красиве й могутнє, що воно вже сотні років зеленіє. А насамперед тому, що його вельми шанували запорізькі козаки, що сам гетьман Богдан Хмельницький відпочивав у його тіні перед походом на ворога.
Хортицький дуб є державною пам'яткою природи. Він охороняється державою з 1972 року.
Усього ж на сьогодні оголошено державними пам'ятками природи понад 2600 окремих природних об'єктів та місцевостей, що мають особливу цінність. Вони є незвичайними або ж типовими для нашої країни чи її окремих районів. Вони оберігаються для наукових і культурно-освітніх цілей. А ще для того, щоб довго-довго люди могли милуватися їхньою красою (Із кн. «Заповідні куточки України»).