АНОТАЦІЯ

Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців знань стосовно стану і проблем охорони праці на виробництві відповідно до напряму їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів та засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в енергетичній галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Задачею курсу є вивчення структури та функціонування системи управління охороною праці у виробництві, вивчення умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів та їх впливу на організм людини, важкості та напруженості трудового процесу, визначення заходів захисту людини при виконанні основних операцій, пов’язаних з енергетичним виробництвом, вивченням основ пожежної безпеки на виробництві.

Вивчення дисципліни «Основи охорони праці» базується на знаннях отриманих студентами під час освоєння курсу з нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», а також окремих питань з охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст.

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………………….. РОЗДІЛ 1 ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ 1.1 ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ 1.1.1 Державне управління охорони праці…………………………………………… 1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі……………………………………………………………………………………… 1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці……… 1.1.4 Стандартизація в галузі охорони праці………………………………………… 1.1.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці ……………………	5 7 7 8 9 10
1.2 РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА АВАРІЙ НА ВИРОБНИЦТВІ 1.2.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань …… 1.2.2 Методи аналізу виробничого травматизму……………………………………. 1.2.3 Розслідування та облік нещасних випадків…………………………………… 1.2.4 Оцінка ефективності заходів з охорони праці……………………………….	12 12 13 14
РОЗДІЛ 2 ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ 2.1 ПРОМИСЛОВА САНІТАРІЯ 2.1.1 Мікрокліматичні умови виробничого середовища………………………… 2.1.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони……………………… 2.1.3 Методи захисту від хімічних небезпек…………………………………………	16 17 18
2.2 ПРОМИСЛОВА ВЕНТИЛЯЦІЯ 2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі ………………………… 2.2.2 Вентиляторні установки …………………………………………………………… 2.2.3 Кондиціювання повітря…………………………………………………………… 2.2.4 Опалення ………………………………………………………………………………	19 20 20 20
2.3 ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ 2.3.1 Основні світлотехнічні величини………………………………………………… 2.3.2 Нормування та розрахунок природного освітлення……………………….. 2.3.3 Нормування та розрахунок штучного освітлення…………………………… 2.3.4 Освітлювальні прилади …………………………………………………………….	22 22 23 24
2.4 ВИРОБНИЧИЙ ШУМ ТА ВІБРАЦІЯ 2.4.1 Основні поняття та визначення шуму ………………………………………… 2.4.2 Засоби та заходи боротьби з шумом …………………………………………… 2.4.3 Основні поняття та визначення вібрації ……………………………………… 2.4.4 Методи захисту від вібрації………………………………………………………..	25 26 26 26
2.5 ВИПРОМІНЮВАННЯ 2.5.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання………… 2.5.2 Захист від іонізуючого випромінювання……………………………………… 2.5.3 Ультразвук …………………………………………………………………………… 2.5.4 Інфразвук ……………………………………………………………………………… 2.5.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання…………………… 2.5.6 Нормування електромагнітних полів ………………………………………… 2.5.7 Методи захисту від електромагнітних полів…………………………………	28 28 29 29 30 30 30

РОЗДІЛ 3 БЕЗПЕКА ПРАЦІ 3.1 БЕЗПЕКА ПОСУДИН І СИСТЕМ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ 3.1.1 Реєстрація та технічне обстеження посудин…………………………………… 3.1.2 Заходи безпеки експлуатації балонів із стисненим, зрідженим та розширеним газом……………………………………………………………………….. 3.1.3 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів…………………………..	31 32 32
3.2 БЕЗПЕКА ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖОПІДЙОМНИХ МЕХАНІЗМІВ 3.2.1 Конструктивні вимоги до ВПМ ……………………………………………………… 3.2.2 Запобіжні пристрої ВПМ………………………………………………………………. 3.2.3 Реєстрація та технічне обслуговування ВПМ…………………………………….. 3.2.4 Канати……………………………………………………………………………………….. 3.2.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт…………………………..	33 33 34 34 35
3.3 ОСНОВИ ЕЛЕКТРОНЕБЕЗПЕКИ 3.3.1 Класифікація електроустановок та приміщень………………………………… 3.3.2 Дія електричного струму на організм людини ………………………………… 3.3.3 Розряди статичної та атмосферної електрики…………………………………. 3.3.4 Заходи боротьби з небезпекою електроураження……………………………….	37 37 38 38
РОЗДІЛ 4 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА 4.1 ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ 4.1.1 Основи процесу горіння………………………………………………………………. 4.1.2 Основи процесу вибуху ………………………………………………………………….. 4.1.3 Основи пожежної профілактики…………………………………………………… 4.1.4 Евакуація людей з зони пожежі ……………………………………………………	41 42 42 43
4.2 СЛУЖБА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ 4.2.1 Заходи та засоби системи попередження пожеж……………………………… 4.2.2 Заходи та засоби системи протипожежного захисту………………………… 4.2.3 Засоби протипожежного захисту ………………………………………………… 4.2.4 Організація служби пожежної безпеки ………………………………………….	44 45 45 46

ВСТУП

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Дисципліна “Охорона праці” – це прикладна наука правового, санітарно-гігієнічного та технічного спрямування, яка виявляє та вивчає виробничі небезпеки та шкідливості і розробляє методи їх запобігання чи послаблення з метою усунення виробничих нещасних випадків, професійних захворювань працюючих, запобігання аварій, пожеж та вибухів, забезпечує покращення умов праці та захист населених пунктів від несприятливого та шкідливого впливу виробничих шкідливостей; спрямована на забезпечення законності в регулюванні трудових відносин працюючих.

Мета охорони праці – робота без травм, захворювань та аварій з збереженням працездатності, що здійснюється за рахунок реалізації її практичних та наукових задач. До практичних задач відносять розробку заходів для досягнення поставленої мети, а до наукових – отримання нових нетрадиційних знань, заснованих на виявлених законах, математичних описах нових явищ або нових схемах технологічного процесу.

Дисципліна “охорона праці” передбачає такі розділи:

1 Правові питання охорони праці – система законодавчих актів, що встановлюють всебічну охорону трудових прав працюючих, дисципліну праці, законодавчі принципи забезпечення безпечних та здорових умов праці, систему заходів контролю і відповідальності за виконанням законодавства про працю. Розвивається на основі соціально-правових та економічних наук (трудове, громадянське, карне право, політекономія і т.д.).

2 Система управління охороною праці – комплекс положень, методичних вказівок та рекомендацій, що визначають та регламентують управління і порядок організації робіт з охорони праці в галузі і на підприємствах народного господарства та здійснення заходів з створення та забезпечення безпечних та здорових умов праці. Розвивається на основі наукової організації праці, економіки, організації та планування виробництва, науки про управління і т.д.

3 Виробнича санітарія – система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів. Розвивається на основі гігієни праці, виробничої санітарії, промислової токсикології, фізіології праці, антропометрії, травматології і т.д.

4 Техніка безпеки – система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Розроблена на основі загально-інженерних і спеціальних технічних наук (механіка, опір матеріалу, деталі машин, ергономіка, технічна естетика та інші).

5 Пожежна безпека – система запобігання пожежі, вибуху та протипожежного захисту. Розроблена на основі положень теорії горіння та вибуху, пожежонебезпеки речовин, пожежної автоматики, сигналізації, зв’язку, водопостачання та інше.

Методолічна основа курсу “охорона праці” – аналіз умов технологічних процесів та продуктів що отримуються та використовуються з метою вивчення можливості виникнення небезпек та шкідливостей в процесі виробництва. На основі такого аналізу визначаються небезпечні ділянки виробництва, виявляються небезпечні ситуації та розробляються заходи для їх запобігання.

Історія науки “охорона праці”.

Перші відомості з охорони праці, що стосуються режиму праці, відпочинку, харчування містяться в законодавствах Індії та Китаю в 4 тисячолітті до нашої ери. Пізніше в працях Стародавньої Греції та Риму Гіппократа, Плінія, Галену з’являються відомості про професійні захворювання. Систематизація питань, пов’язаних з професійними захворюваннями міститься в роботах Рамацини (17 ст.). В Росії в 1725 році законодавчим шляхом встановлюється тривалість робочого часу. Про організацію праці та відпочинку писав Ломоносов. Його роботи стали основою розвитку вентиляції в підземних шахтах. В 1822 р. в Росії вперше вводять “Правила для ведення гірських робіт”, які мають законодавчий характер.

В кінці 19 ст. суттєвий розвиток отримала гігієна праці (Нікольський, Ерісман, Сеченов, Павлов). В 1903 році вводять закон про обов’язкову реєстрацію нещасних випадків. У 1911 році вийшов закон про страхування за рахунок внесків як робочих так і підприємців.

В 1919 році створена міжнародна організація праці, яка прийняла більше ніж 50 нормативних актів з покращення умов праці: конвенції та рекомендації з грошової компенсації внаслідок нещасних випадків, медичним оглядам, регламентації робочого часу, захисту від дії шкідливих факторів і т.д.

РОЗДІЛ 1 ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1 ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

1.1.1 Державне управління охорони праці

1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі

1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці

1.1.4 Стандартизація в галузі охорони праці

1.1.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці

Законодавство з охорони праці засновано на системі правових заходів, що здійснюються відповідно з Конституцією, основними законодавствами, кодексами законів про працю та іншими законодавчими актами. Головний законодавчий документ – Конституція – закріплює обов’язки керівників галузі та підприємства створювати та забезпечувати безпечні та здорові умови праці на виробництві та інше. Система законодавчих актів встановлює єдині вимоги до організації робіт з охорони праці у всіх галузях народного господарства.

1.1.1 Державне управління охороною праці

На основі державної системи законодавчих актів з охорони праці, її положень та з врахуванням особливостей тої чи іншої галузі народного господарства, в кожній з цих діє Єдина галузева система управління охорони праці. Система управління охороною праці - це цільова підсистема в системі управління підприємством будь-якої галузі промисловості.

Основні функції системи:

- організація і координація робіт в галузі охорони праці;

- планування робіт з охорони праці;

- контроль стану охорони праці;

- облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;

- стимулювання за роботи з охорони праці.

Основні задачі системи:

- навчання працюючих безпеці праці та пропаганда охорони праці;

- забезпечення безпеки виробничого обладнання та процесів;

- забезпечення безпеки будівель та споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працюючих засобами захисту, нормальних умов праці та відпочинку.

Управління охороною праці на підприємстві, здійснюється керівником або головним інженером, на виробничих ділянках, цехах та службах – їх керівниками. Планові заходи з охорони праці виконуються за номенклатурою, затвердженою міністерством та погодженою з профспілковими органами. Завершальний елемент охорони праці – отримання інформації про стан охорони праці і функціонування її системи.

Фінансування номенклатурних заходів здійснюється за рахунок підприємств, а коли ці витрати мають капітальний характер – за рахунок державних або нецентралізованих капіталовкладень. За економію цих фондів підприємство не преміюється, а за їх не освоєння адміністрація несе відповідальність.

1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі

До складу системи управління охороною праці в енергетичній галузі входять такі структури: управління охорони праці міністерства, воєнізовані частини, служба охорони праці виробничого об’єднання, служба охорони праці підприємства (УБР, НГВУ та інші).

Функції управління охорони праці: координація науково-дослідних робіт з охорони праці, контроль за функціонуванням та плануванням заходів з охорони праці, участь в розгляді проектів на будівництво та реконструкцію проектів підприємств, організація розробки та впровадження нових засобів з охорони праці.

Служба охорони праці виробничого об’єднання: організація відповідних служб на підприємствах та контроль за їх роботою, вивчення причин травматизму та розробка заходів для їх усунення, організація розробки та видання інструкцій.

Функції служби охорони праці підприємства: організує розробку цехами, відділами, дільницями підприємств інструкцій для створення безпечних умов праці, складає та погоджує їх з профспілковими організаціями, здійснює контроль за їх виконанням та витрачанням коштів для здійснення цих заходів.

1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці

Нагляд та контроль дотримування законодавства про працю та правил з охорони праці здійснюють:

- спеціально уповноважені державні органи та інспекції, що не залежать у своїй діяльності від адміністрацій підприємств, установ, організацій;

- професіональні спілки, а також технічна та правова інспекція праці, що входять до їх складу;

- ради народних депутатів та їх виконавчі органи контролюють виконання законодавства про працю і порядок, здійснюють внутрішньовідомчий контроль за виконанням законодавства про працю у відношенні до підприємств, що їм підлягають, установ та організацій.

Вищий нагляд за виконанням законів про працю здійснює Генеральний прокурор.

Технічна інспекція праці контролює виконання законодавства про працю та правила охорони праці у виробничих, науково-дослідних об’єднаннях, на підприємствах, установах, організаціях та інше. У своїй роботі технічна інспекція праці керується законами, розпорядженнями та постановами Кабінету Міністрів, професіональних спілок. Технічна інспекція працює в тісному контакті з правовою інспекцією праці, органами Державного енергетичного нагляду, санітарного нагляду та іншими органами державного нагляду, залучає до роботи профспілковий актив.

Технічна інспекція поділяється на центральну (підпорядковується центральному комітету) та місцеву, що підпорядковується відповідним профспілковим органам. Технічні інспектори, що обслуговують енергетичну галузь працюють під керівництвом відділу охорони праці центральних комітетів профспілок робочих енергетичної промисловості. Технічними інспекторами можуть бути особи, як правило, з вищою освітою, що мають стаж практичної роботи в даній галузі не менше трьох років. За кожним підприємством енергетичної промисловості закріплений технічний інспектор праці. Він здійснює державний нагляд за виконанням вимог охорони праці, контролює правильність розслідувань та обліку нещасних випадків, розслідує групові, важкі нещасні випадки та випадки з смертельними наслідками та направляє слідчим органам матеріали для притягнення винуватих осіб до карної відповідальності за порушення правил та норм охорони праці. Технічний інспектор праці приймає участь в прийомці нового обладнання, є членом державної комісії з приймання нових об’єктів в експлуатацію, контролює виконання номенклатурних та інших заходів з охорони праці.

Санітарний нагляд. Державний санітарний нагляд здійснюється через санітарно-епідемічні служби міністерства охорони здоров’я. Основна задача санітарного нагляду – запобігання забруднення зовнішнього середовища (водоймищ, ґрунтів, атмосферного повітря) шкідливими виробничими викидами, а також контроль організації і проведення заходів, спрямованих на попередження захворювань.

Представники санітарного нагляду приймають участь у прийманні об’єктів капітального будівництва, розслідують випадки професійних захворювань та разом з адміністрацією підприємств і організацій визначають заходи для їх попередження та ліквідації.

Пожежний нагляд. Державний пожежний нагляд здійснюється головним управлінням технічної охорони Міністерства внутрішніх справ та через їх місцеві органи. Органи місцевого управління та відділи пожежної охорони та пожежні підрозділи, що обслуговують підприємства в порядку нагляду контролюють виконання протипожежних заходів на всіх об’єктах підприємств, боєздатність пожежних служб та готовність засобів пожежогасіння на підприємстві. Органи пожежного нагляду приймають участь у прийманні в експлуатацію об’єктів капітального будівництва.

Енергетичний нагляд. Здійснюють відповідні органи Міністерства енергетики. Основна задача - нагляд за технічним станом електростанцій, електричних та теплових установок та їх безпечним обслуговуванням.

Директор підприємства. Здійснює загальне керівництво роботою з створення безпечних та здорових умов праці на підприємстві.

Головний інженер очолює всю організаційно-технічну роботу з створення безпечних умов праці на підприємстві.

Відділ з охорони праці несе відповідальність за організацію роботи з охорони праці, попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Начальник цеха, ділянки організує ведення технологічного процесу, вогневих, ремонтних та інших робіт в цеху відповідно з вимогами технологічного регламенту, правил та інструкцій з техніки безпеки.

Санітарні лабораторії ведуть постійний контроль виконання санітарно-гігієнічних нормативів в цехах та на території підприємства.

Суспільний контроль. На всіх державних підприємствах в кожній профгрупі відкритим голосуванням вибирають суспільного інспектора з охорони праці та страхового делегата. Суспільний інспектор з охорони праці контролює виконання законодавства з охорони праці, правил, норм та інструкцій з охорони праці та виробничої санітарії. Страховий делегат сприяє медичним установам у проведенні профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності та поліпшення умов праці на виробництві.

Комісія з охорони праці. Здійснює контроль за дотримуванням адміністрацією законодавства про працю, контроль стану техніки безпеки на робочих місцях, участь у складанні номенклатурних заходів з охорони праці та ін.

Комісія з страхування (соціального) розглядає питання, пов’язані з призначенням та визначенням розмірів допомоги за тимчасовою непрацездатністю, аналізує стан захворюваності та визначає разом з адміністрацією шляхи її зниження, організує медичне обслуговування, санітарно-курортне лікування і т.д.