- •1.1.1 Державне управління охороною праці
- •1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі
- •1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці
- •1.1.4 Стандартизація в галузі охорони праці
- •1.1.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці
- •1.2.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань
- •1.2.2 Методи аналізу виробничого травматизму
- •1.2.3 Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.2.4 Оцінка ефективності заходів з охорони праці
- •2.1.1 Мікрокліматичні умови виробничого середовища
- •2.1.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони
- •2.2.3 Методи захисту від хімічних небезпек
- •2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі
- •2.2.2 Вентиляторні установки
- •2.2.3 Кондиціювання повітря
- •2.2.4 Опалення
- •2.3.1 Основні світлотехнічні величини
- •2.3.2 Нормування та розрахунок природного освітлення
- •2.3.3 Нормування та розрахунок штучного освітлення
- •2.3.4 Освітлювальні прилади
- •2.4.2 Засоби та заходи боротьби з шумом
- •2.4.3 Основні поняття та визначення вібрації
- •2.4.4 Методи захисту від вібрації
- •2.5.2 Захист від іонізуючого випромінювання
- •2.5.3 Ультразвук
- •2.5.4 Інфразвук
- •2.5.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання
- •2.5.6 Нормування електромагнітних полів
- •2.5.7 Методи захисту від електромагнітних полів
- •3.1.2 Заходи безпеки експлуатації балонів з стисненим, зрідженим та
- •3.1.3 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів
- •3.2.1 Конструктивні вимоги до впм
- •3.2.2 Запобіжні пристрої впм
- •3.2.3 Реєстрація та технічне обстеження впм
- •3.2.4 Канати
- •3.2.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт
- •3.3.2 Дія електричного струму на організм людини
- •3.3.3 Розряди статистичної та атмосферної електрики
- •3.3.4 Заходи боротьби з небезпекою електроураження
- •4.1 Основи пожежної профілактики
- •4.4.1 Основи процесу горіння
- •4.1.2 Основи процесу вибуху
- •4.1.3 Основи пожежної профілактики
- •4.1.4 Евакуація людей з зони пожежі
- •4.2.2 Заходи та засоби системи протипожежного захисту
- •4.2.3 Засоби протипожежного захисту
- •4.2.4 Організація служби пожежної безпеки
2.3.4 Освітлювальні прилади
Розрізняють освітлювальні прилади ближньої дії (світильники) i дальньої дії (прожектори).
Лампи розжарювання. Світіння виникає внаслідок розжарювання вольфрамової нитки.
Галогенні лампи. Розжарювання вольфрамової нитки відбувається в парах галогену (йод), який підвищує температуру розжарення.
Газорозрядні лампи. Випромінювання світла відбувається внаслідок електричних розрядів в парах газу.
Для освітлення ділянок роботи використовують:
1. Для площадки шириною до 20 м – світильники з лампами розжарювання.
2. Для площадок шириною до 150 м – освітлювальні прилади з ртутними газорозрядними лампами.
3. Для площадок шириною 150 – 300 м – прожектори з лампами розжарювання та ртутними газорозрядними лампами.
4. Для площадки шириною більше 300 м – ксенонові лампи.
Для виміру освітленості використовують люксметри, яскравості – візуальні фонометри та фотоелектричні яркоміри.
В енергетичній промисловості найбільш часто використовують лампи розжарювання, що пов'язано з тим, що світильники у вибухонебезпечному виконанні випускають тільки для цих типів ламп. Одна з переваг таких ламп - велика теплова інерційність їх ниток, що знижує пульсацію світлового потоку при живленні змінним струмом промислової частоти, а також відносно невелика зміна світлового потоку в кінці терміну використання (приблизно на 15% від початкового).
Конструкція світильників залежить від умов їх використання.
Прожекторне освітлення використовують на групових установках, в резервуарних парках, на території станції, на відкритих площадках для обладнання, при проведенні капітального ремонту та інших роботах.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 2.3:
Поняття про світло
Штучне освітлення
Природне освітлення
Інтенсивність світла
Поняття світлового потоку
Поняття світлової енергії
Поняття кількості освітлення
Коефіцієнт природної освітленості
Загальне рівномірне освітлення
Загальне локалізоване освітлення
Умови застосування комбінованого освітлення
Умови застосування місцевого освітлення
Умови застосування аварійного освітлення
Умови застосування евакуаційного освітлення
Умови застосування охоронного освітлення
Освітлювальні прилади ближньої дії
Освітлювальні прилади дальньої дії
2.4 ВИРОБНИЧИЙ ШУМ ТА ВІБРАЦІЯ
2.4.1 Основні поняття та визначення шуму
2.4.2 Засоби та заходи боротьби з шумом
2.4.3 Основні поняття та визначення вібрації
2.4.4 Методи захисту від вібрації
2.4.1 Основні поняття визначення шуму
Шум – це сукупність звуків різної частоти i інтенсивності, які виникають внаслідок коливального руху частинок в пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).
Звукова хвиля – процес розповсюдження коливального руху в середовищі.
Звукове поле – середовище, в якому розповсюджуються звукові хвилі.
Класифікація шуму: за характером спектру, часовій характеристиці, частотному складу, джерелу виникнення.
За характером спектру розрізняють шум: широкополосний з неперервним спектром i тональний, до складу якого входять дискретні звуки.
За часовою характеристикою розрізняють постійний шум, рівень звуку якого змінюється не більше, ніж на 5 дб i непостійний .
За частотним складом шуми поділяють на низькочастотні (до 300 Гц), середньо частотні (до 1000 Гц), i високочастотні ( понад 1000 Гц). За джерелом виникнення розрізняють ударні шуми (ковка, штамповка), механічні (тертя, биття вузлів i деталей машин), аерогідродинамічні (рух повітря та рідин).
Основні фізичні характеристики звука – частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку I (ВТ/м2), звукова потужність Тп (Вт).
Звуковий тиск Р – це різниця тисків в збуреному та незбуреному середовищах, яка виникає внаслідок періодичної появи областей розрідження та підвищеного тиску при розповсюдженні коливань в середовищі.
Інтенсивність (сила) звуку I – кількість енергії, що переноситься звуковою хвилею за одиницю часу через одиницю поверхні, орієнтованої нормально до напрямку розповсюдження хвилі.
Поріг чутливості – мінімальна інтенсивність звуку, яка сприймається вухом людини. Стандартна частота порівнювання 1000 Гц. Для цієї частоти поріг чутливості Іо = 10 -12Вт/м2 з відповідним звуковим тиском Ро = 2-10 -5 Па.
Поріг больового відчуття – максимальна інтенсивність звуку, для якої орган слуху починає сприймати больове відчуття. Відповідає параметрам 1-10 Вт/м2,
Р = 2-102Па.
Для оцінки шуму використовують не абсолютні значення інтенсивності звуку i звукового тиску, а логарифми відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відповідає порогу чутливості стандартного тону частоти 1000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнянням інтенсивності i звукового тиску:
Lp =10lg P2/P20, Дб
Рівень гучності. Це поняття дозволяє врахувати різну чутливість людини до звуків різних частот. Умовна одиниця рівня гучності – фон. Один фон – це гучність звука при частоті 1000 Гц та дорівнює інтенсивності 1 Дб. На частоті 1000 Гц piвнi гучності прийняті рівними рівням звукового тиску.
Нормування шуму. Нормування шуму здійснюють в частотах октавних полос. Октава – це інтервал частот між певною частотою f та її подвійною величиною 2f. Для нормування використовують середні геометричні величини октавних полос. При нормуванні приймають такі частоти: 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 та 8000 Гц. Допустимі piвнi звукового тиску та piвнi звуку на постійних робочих місцях приводять залежно від частоти, характеру галасу та категорії робочого місця (кабіна спостережень, приміщення управління, робоче місце та інше).