- •Особлива частина
- •Загальна частина
- •2.1. Способи розв'язання колізій за міжнародним приватним правом
- •2.2. Кваліфікація норм міжнародного приватного права. Його система і джерела
- •3.1. Правовий статус іноземних фізичних осіб та осіб без громадянства в Україні
- •3.2. Юридичні особи у міжнародному приватному праві
- •33. Правовий статус юридичних осіб
- •4.1. Сутність права власності та його правове регулювання
- •4.2. Правове регулювання права власності в Україні
- •Особлива частина
- •5.1. Поняття інвестицій
- •5.2. Види іноземних інвестицій
- •53. Реєстрація іноземних інвестицій
- •5.4. Іноземні інвестори
- •5.5. Інвестування за межі України
- •5.6. Захист іноземних інвестицій
- •6.1. Сутність інтелектуальної власності
- •6.2. Міжнародні правові документи у сфері інтелектуальної власності
- •63. Форми правової охорони права інтелектуальної власності
- •6.4. Процедура реєстрації прав на торговельні марки
- •6.6. Переміщення інтелектуальної власності через кордон
- •7.1. Поняття цінних паперів та їх основні види
- •7.2. Регулятивна інфраструктура фондового ринку
- •13. Міжнародна організація комісій з цінних паперів та організація міжнародного співробітництва
- •7.4. Стандарти регулювання ринку цінних паперів у Європейському Співтоваристві
- •7.5. Адаптація українського законодавства до міжнародних стандартів регулювання фондового ринку
- •8.1. Визначення проблеми подвійного оподаткування
- •8,2. Зміст та термінологія договору про уникнення подвійного оподаткування
- •9.1. Джерела права у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •9.2. Форма, зміст і порядок укладання зовнішньоекономічного договору (контракту)
- •93. Правове регулювання договору (контракту) міжнародної кунівлі-продажу товарів
- •9.4. Бартерні договори
- •9.5. Торгові звичаї
- •10.2. Акредитив у міжнародних розрахунках
- •103. Інкасо в міжнародних розрахунках
- •10.5. Векселі та чеки
- •11.1. Загальні положення
- •112. Залізничний транспорт
- •11.3. Автомобільний транспорт
- •11.4. Морський транспорт
- •11.5. Повітряний транспорт
- •11.6. Транспорт внутрішніх водойм
- •11.7. Міжнародна пошта
- •11.8. Джерела внутрішнього транспортного права України
- •11.9. Договір міжнародної експедиції
- •12.1. Сутність закупівлі
- •12.2. Міжнародно-правове регулювання закупівель
- •13.1. Цивільний процес. Загальні положення
- •13.2. Конвенції про правову допомогу між державами
- •133. Двосторонні договори про правову допомогу
- •13.4. Виконання в Україні рішень іноземних судів
- •13.5. Конвенції з цивільного процесу у Раді Європи
- •13.6. Нотаріальні дії
- •14.1. Міжнародні документи нормативного характеру
- •14.2. Міжнародні документи ненормативного характеру
- •143. Міжнародно-правові норми і стандарти у міжнародних комерційних арбитражах
- •14.4. Порядок приведення до виконання іноземних арбітражних рішень. Екзекватура
11.1. Загальні положення
При міжнародній торгівлі виникає необхідність переміщення товарів і послуг через кордон. Для цього використовують різні транспортні засоби. Розрізняють два види перевезення: просте, яке дає змогу використовувати один вид транспортного засобу, і комбіноване перевезення, що полягає у застосуванні різних видів транспортних засобів.
Міжнародним вважається таке перевезення, коли переміщення товару, що становить предмет зобов'язання перевізника, здійснюється через державний кордон. Міжнародне перевезення може регулюватися різними правовими нормами: національного права різних держав, що регламентують відносини перевезення; міжнародними (уніфікованими), що регламентують перевезення в міжнародному обороті; міжнародними колізійними (уніфікованими) у міжнародному обороті.
Останнім часом внаслідок швидкого розвитку транспортної техніки (збільшення швидкості та радіуса дії транспортних засобів) дедалі більше поширюється взаємодія між державами, що підвищує значення різних міжнародних угод у цій сфері. Ці міжнародні договори регламентують як публічні
224
15 4-4!5
225
1
(адміністративні) відносини (наприклад, безпека руху транспортних засобів), так і приватні (цивільно-правові) відносини, зокрема перевезення.
Участь конкретної держави у певному міжнародному договорі, як правило, не зобов'язує її уніфікувати своє внутрішнє законодавство з положеннями міжнародного договору. Проте на практиці міжнародні договори значно впливають на національне право. Це сприяє уніфікації норм, що діють на території різних держав, щодо конкретної галузі транспорту. Особливо це стосується морського і повітряного транспорту, а також пошти. Проте така уніфікація в міжнародному масштабі, маючи галузевий характер, створює складнощі щодо комбінованих (змішаних) перевезень із застосуванням різних видів транспортних засобів. Тому уніфікація у даній сфері також спростила б міжнародні перевезення. Незважаючи на це, Женевська конвенція 1980 p., що стосується змішаного перевезення товарів і ставить за мету спрощення контейнерних перевезень, і донині не набрала відповідної кількості голосів для ратифікації.
Конвенції й інші міжнародні договори в галузі перевезень створюють уніфіковане право. Це означає, що вони не тільки поєднують держави — учасниці договорів, а й безпосередньо застосовуються для конкретних приватних договорів із перевезень, що укладаються окремими фізичними та юридичними особами. Тим самим зменшується застосування щодо перевезень так званих колізійних норм, які використовуються з метою уникнення спірних моментів між нормами, що діють на території різних держав.
Для вивчення операцій з міжнародних перевезень розглянемо нормативні акти, що регулюють ці перевезення у різних галузях.
112. Залізничний транспорт
Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (COTIF, КОТІФ). Укладена 9 травня 1980 р. у Берні, інтегрувала дві Бернські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася перевезень вантажів (її французька абревіатура СІМ), інша — пасажирів і багажу (CIV), Бернські конвенції було переглянуто у 1980 p., внаслідок чого з'явилася Конвенція КОТІФ, яка набула чинності у 1985 р. Конвенція є одним з основних договорів щодо регламентації перевезень залізничним транспортом.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до КОТІФ. Укладення договору міжнародного перевезення вантажів у прямому міжнародному сполученні залізничним транспортом за межами країн СНД регламентується Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ), які становлять Додаток В до Конвенції КОТІФ. Такі перевезення здійснюються лініями і шляхами, віднесеними до списку ліній ЦІМ тільки за згодою держав-учасниць, які використовуються для сполучення між ними.
Договір перевезення вантажів оформляється прямою накладною, складеною на маршрут, що пролягає територіями принаймні двох держав і охоплює лише лінії або шляхи, внесені до списку ЦІМ. Договір вважається укладеним, як тільки залізниця відправлення прийняла до перевезення вантаж разом з накладною. Прийняття засвідчується штемпелюванням накладної та у відпо-
226
відних випадках кожного додаткового аркуша штемпелем станції відправлення або позначкою облікової машини із зазначенням дати прийняття.
Ця процедура повинна бути виконана негайно після здания для перевезення всіх зазначених у накладній вантажів і, якщо цього вимагають чинні на станції відправлення приписи, після оплати взятих на себе відправником платежів або після надання гарантії. Після штемпелювання накладної або нанесення позначки облікової машини ця накладна є доказом відповідності змісту договору перевезення.
Залізниця повинна засвідчити прийняття вантажу і дату прийняття для перевезення штемпелюванням з датою або нанесенням позначки облікової машини на дублікаті накладної перед поверненням його відправнику. Цей дублікат не має чинності ні накладної, що супроводжує вантаж, ні коносаменту.
Накладна. Відправник повинен подати належним чином заповнену накладну. Для кожного вантажу складається окрема накладна. Одна накладна може стосуватися тільки вантажу кожного окремого вагона. Додаткові положення можуть відхилятися від цих правил. Залізниці встановлюють єдиний зразок накладної, яка повинна мати дублікат для відправника. Для певних сполучень, особливо між суміжними державами, залізниці передбачають у тарифах застосування накладної спрощеного зразка. Для деяких сполучень з державами, які не приєднались до цієї Конвенції, у тарифах передбачено застосування спеціальної процедури. Накладна має бути надрукована двома або у разі потреби трьома мовами (наприклад, з перелічених — французькою, німецькою, англійською, арабською, італійською, голландською), принаймні одна з яких повинна бути робочою мовою Організації ОТІФ (французькою). Дані вносяться відправником до накладної латинськими літерами, якщо додаткові положення або міжнародні тарифи не передбачають відхилень.
Накладна повинна містити всі відомості, передбачені Єдиними правилами. Інші відомості можуть бути внесені до накладної тільки у тому разі, якщо це вимагається або допускається законами і нормами держави, додатковими положеннями чи тарифами і не суперечить Єдиним правилам. Проте відправник може внести до накладної у передбаченому для цього місці позначки, що стосуються відправлення, але призначаються лише для відома одержувача і не покладають на залізницю жодних зобов'язань або відповідальності.
Не допускається заміна накладної іншими документами або додання до неї інших документів, крім передбачених або дозволених Єдиними правилами, додатковими положеннями і тарифами. Відправник може визначати в накладній маршрут перевезення, зазначаючи прикордонні пункти або прикордонні станції та, у разі потреби, станції транзиту між залізницями. Він може зазначати тільки ті прикордонні пункти або прикордонні станції, які відкриті для перевезень у цьому сполученні. Залізниця відправлення повинна окремо зазначити в накладній та її дублікаті сплачені витрати за транспортування, якщо чинні на станції відправлення приписи не передбачають, що ці витрати зазначаються тільки в дублікаті накладної.
227
Перевірка. Залізниця завжди має право перевірити відповідність вантажу відомостям, внесеним до накладної відправником, і дотримання положеннь щодо перевезення вантажів, які допускаються до перевезення за певних умов.
15*4-415
Відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для виконання перед видачею вантажу формальностей, яких вимагають митниці або інші адміністративні органи. Ці документи можуть стосуватися тільки вантажів, охоплених однією й тією самою накладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів чи тарифів. Залізниця не зобов'язана перевіряти достатність та правильність доданих документів.
Зміна договору перевезення. Зміна договору відправником. Відправник шляхом додаткових розпоряджень може змінити договір перевезення, вимагаючи: 1) вилучення вантажу зі станції відправлення; 2) затримання вантажу в дорозі; 3) відстрочення видачі вантажу; 4) видачі вантажу не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній; 5) видачі вантажу на Іншій станції, ніж станція призначення, вказана у накладній; 6) повернення вантажу на станцію відправлення; 7) обтяження вантажу накладною платою; 8) збільшення, зменшення або відміни накладної плати; 9) прийняття на свій рахунок витрат за неоплаче-ну наперед відправку. Проте у жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу відправки.
Право відправника змінювати договір перевезення втрачається, навіть якшо він має дублікат накладної, у випадках, коли одержувач: забрав накладну; прийняв вантаж; скористався своїми правами; після прибуття вантажу на станцію призначення може вимагати від залізниці вручення йому накладної та видачі вантажу; має право віддати розпорядження, як тільки вантаж перетнув митну територію країни призначення. З цього моменту залізниця повинна дотримуватися розпоряджень і вказівок одержувача.
Зміна договору одержувачем. Якщо відправник не взяв на себе оплату, пов'язану з витратами у державі призначення, і не вніс до накладної запис: «Одержувач не правомочний давати додаткові розпорядження», то одержувач може шляхом додаткових розпоряджень змінити договір перевезення, вимагаючи: 1) зупинки вантажу в дорозі; 2) відстрочення видачі вантажу; 3) видачі вантажу в країні призначення не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній; 4) видачі вантажу в країні призначення на іншій станції, ніж станція, зазначена у накладній, якщо міжнародні тарифи не містять інших положень; 5) виконання формальностей, яких вимагають митниці або Інші адміністративні органи.
Проте у жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу відправки. Право одержувача змінювати договір перевезення втрачається у тих випадках, коли він: 1) забрав накладну; 2) прийняв вантаж; 3) скористався своїми правами: після прибуття вантажу на станцію призначення може вимагати від залізниці вручення йому накладної та видачі вантажу; 4) визначив особу, яка забрала накладну і прийняла вантаж.
Якщо одержувач віддав розпорядження про видачу вантажу іншій особі, то ця особа не мас права змінювати договір перевезення.
Регламентація залізничних перевезень пасажирів та багажу згідно з КОТІФ. Договір перевезення. Перевезення пасажирів. З початку поїздки пасажир повинен мати дійсний квиток, а наприкінці поїздки повернути його. Квитки для міжнародного перевезення повинні бути позначені скороченням CIV. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму та зміст квитків, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.
228
Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, у квитках повинні бути зазначені: 1) станції відправлення і призначення; 2) маршрут; якщо дозволено вибір маршрутів або видів транспорту, то ця можливість повинна бути зазначена; 3) категорія потягу і клас вагона; 4) вартість перевезення; 5) перший день дійсності; 6) термін дійсності.
Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей Єдиних правил. При одержанні квитка пасажир повинен переконатися, що квиток видано згідно з його вказівками.
Діти віком до повних п'яти років, для яких не вимагаються окремі місця, провозяться безплатно без квитка. Діти віком від п'яти до повних десяти років І молодші за віком, для яких вимагаються окремі місця, провозяться за зниженими цінами. Пасажир має право без додаткової оплати брати із собою в пасажирський вагон легкі для перевезення речі (ручну поклажу).
Оформлення і перевезення багажу. Багаж оформляється при пред'явленні квитка, дійсного принаймні до станції призначення багажу. При оформленні багажу пасажиру видається квитанція, яка повинна містити скорочення CIV. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму і зміст багажної квитанції, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.
Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багажна квитанція повинна містити: 1) назву станції відправлення і станції призначення; 2) маршрут; 3) день і час здания до перевезення; 4) кількість пасажирів; 5) кількість місць багажу та їх масу; 6) вартість перевезення та інші витрати.
При отриманні багажної квитанції пасажир повинен переконатися, що ЇЇ заповнено відповідно до його вказівок. Багаж видається при пред'явленні багажної квитанції і, у разі потреби, при оплаті витрат, пов'язаних із багажем. Залізниця має право, але не зобов'язана перевіряти, чи власник багажної квитанції має право одержати багаж.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС). Обидві угоди було укладено І листопада 1951 р. країнами соціалістичного табору (за винятком Югославії). До 1991 р. країни Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) керувалися при залізничних перевезеннях вантажів їх територією Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 p., а при перевезеннях пасажирів та 'їх багажу — Угодою про міжнародне залізничне пасажирське сполучення 1951 р. Угода УМВС регламентує форму залізничної накладної. У 1991 р. відмовилися від участі в Угодах УМВС та УМПС європейські країни, але форма накладної при відправленні вантажів з території та на територію країн колишнього СРСР залишилась.
Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Передбачена цією конвенцією залізнична накладна має іншу форму. Тому при оформленні перевезень із СНД, коли частина шляху проходитиме через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує з СНД, де накладну УМВС переоформляють у накладну КОТІФ. Така процедура виконується на прикордонних станціях і при відправленні товарів у країни СНД.
Регламентація залізничних перевезень згідно з УМВС. Перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні здійснюється за наклад-
229
ними УМВС і тільки мережею залізниць — учасниць цієї угоди. Залізниці, відправники та одержувачі вантажів зобов'язані виконувати положення УМВС.
Укладення договору перевезення. Оформляється накладною УМВС, яка складається з таких аркушів: 1) оригінал накладної; 2) залізнична відомість; 3) дублікат накладної; 4) аркуш видачі вантажу; 5) аркуш повідомлення про прибуття вантажу.
Аркуші 1, 2, 4 і 5 накладної супроводжують вантаж до станції призначення. Оригінал та аркуш повідомлення про прибуття вантажу (1 і 5) видають вантажоодержувачу, а аркуш видачі вантажу залишається на залізниці призначення з розпискою одержувача про одержання вантажу. Залізнична відомість оформляється в такій кількості екземплярів, щоб вистачило по одному на кожну транзитну залізницю, а також на залізницю призначення. Вона супроводжує (аркуш 2) вантаж і залишається, залежно від заповнення, або на транзитній залізниці, посвідчуючи передання вантажу наступному перевізнику, або на залізниці призначення. Аркуш З накладної (дублікат) повертається відправнику після укладення договору перевезення. Цей аркуш не має чинності оригіналу накладної (аркуша 1), але є доказом укладення договору перевезення для відправника. Тому за відсутності накладної (її перебування у перевізника) вважають, що відомості, які містяться в дублікаті, ідентичні таким у накладній (оригіналі). Оригінал накладної в обігу не бере участі. Поступка прав вантажоодержувачем вантажовідправнику не вимагає пред'явлення ні дублікату, ні оригіналу накладної. Більше того, оскільки заміна прав виконується телеграфом, передбачається, що навіть якщо б зазначені документи і могли потрапити якимось чином в руки першого адресата вантажів, вони не були б потрібні для поступки належних йому прав.
Оригінал і дублікат накладної можуть бути тільки іменними, тобто складеними на ім'я відповідного вантажоодержувача. Накладна має конститутивне значення (складання накладної та нанесення на неї календарного відтиску є підставою для договору перевезення), а також значення доказу (наявність відтиску на екземплярі або дублікаті накладної є доказом укладення такого договору). Але, оскільки накладна залишається у перевізника до видачі її одержувачу, вона зберігає силу доказу тільки щодо одного юридичного факту — укладення договору перевезення. Розпорядження накладною ніяким чином не впливає на долю вантажу. Права, що випливають із накладної, не можуть бути скасовані.
Відправник повинен надати станції відправлення одночасно з вантажем для перевезення правильно заповнену і підписану накладну. При цьому всі аркуші заповнюють спільно відправник і особа, яка представляє залізницю. Накладна повинна бути заповнена у строгій відповідності до Пояснення із заповнення накладної УМВС (Додаток 12.5 до УМВС). У виняткових випадках відправник може зробити виправлення в накладній, але не більше ніж в одній графі або у двох, якщо вони взаємопов'язані. Про внесені виправлення він повинен зазначити в графі «Особливі заяви відправника» та завірити підписом чи штемпелем. У разі внесення змін чи доповнень в накладній залізницею, вони повинні бути підтверджені підписом відповідного працівника залізниці та завірені станційним штемпелем. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття станцією відправлення вантажу і накладної для перевезення. Після штемпелювання накладна є доказом укладення договору перевезення.
230
Супровідні документи із виконання митних та інших правил. Відправник зобов'язаний додати до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху слідування вантажу, а також у разі потреби — сертифікат і специфікацію. Ці документи повинні стосуватися тільки тих вантажів, які зазначені в даній накладній. Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність і достатність документів, доданих відправником до накладної.
Відповідальність за відомості, внесені у накладну. Відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній, а також за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв чи внесення їх у невідповідну графу накладної.
Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо внаслідок перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування чи на станції призначення, з'ясується, що відомості, зазначені відправником у накладній, не відповідають дійсності, станція, що здійснювала перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до ст. 18 УМВС і зазначити у графі «Комерційний акт» накладної.
Виконання договору перевезення. Видача вантажу. Розшук вантажу. Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця, після оплати їй одержувачем всіх належних згідно з накладною провізних платежів, зобов'язана видати: 1) вантаж; 2) оригінал накладної (аркуш 1); 3) аркуш повідомлення про прибуття вантажу (аркуш 5).
Одержувач зобов'язаний оплатити провізні платежі та прийняти вантаж.
Зміна договору перевезення. Право зміни договору перевезення належить відправнику та одержувачу. Відправник може внести такі зміни до договору перевезення: забрати вантаж на станції відправлення; змінити станцію призначення. При цьому у разі потреби зазначити прикордонні станції, через які, після зміни договору перевезення, повинен прямувати вантаж; змінити одержувача вантажу; повернути вантаж на станцію відправлення.
Одержувач також може внести зміни до договору перевезення: змінити станцію призначення вантажу в межах країни призначення; змінити одержувача вантажу.
При цьому одержувач може внести зміни до договору перевезення на підставі УМВС тільки на вхідній прикордонній станції країни призначення і тільки тоді, коли вантаж ще не відправлено з цієї станції.
Якщо вантаж уже проминув вхідну прикордонну станцію країни призначення, зміна договору перевезення одержувачем можлива тільки відповідно до внутрішніх правил, які діють на залізниці призначення. Зміна договору перевезення, що призведе до поділу вантажу на частини, не допускається.
Зміна договору перевезення виконується на підставі письмової заяви відправника або одержувача. Право відправника на зміну договору перевезення втрачається з моменту отримання накладної одержувачем або прибуття вантажу на вхідну прикордонну станцію залізниці призначення, якщо на ній є письмова заява одержувача або телеграфне повідомлення станції призначення про заяву одержувача щодо зміни договору перевезення. Відправник не відповідає за наслідки внесених змін до договору перевезення на підставі письмової заяви одержувача або телеграфного повідомлення станції призначення.
231
Зміна договору перевезення може бути виконана один раз відправником і один раз одержувачем.
Регламентація залізничних перевезень згідно з УМПС. Перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу в прямому міжнародному залізничному і змішаному залізнично-морському сполученні в межах країн СНД здійснюється згідно з положеннями УМПС від 1 листопада 1951 р. із змінами і доповненнями на ЗО травня 1999 р.
Перевезення пасажирів. Проїзні квитки. Документом на право проїзду в міжнародному сполученні у межах УМПС є пасажирський квиток, оформлений ручним або електронним способом, що має літери МС. Це основний документ, який засвідчує укладення договору залізничного перевезення пасажира.
Проїзний квиток повинен містити такі дані: 1) найменування станції відправлення і призначення; 2) номер квитка, зазначений друкарським способом; 3) маршрут прямування; 4) клас вагона; 5) вартість проїзду; 6) термін придатності квитка; 7) дату видачі квитка; 8) найменування залізниці, що видала квиток.
Квитки мають вигляд купонних книжок, які складаються з обкладинки і квитка-купона. Купонна книжка дійсна для проїзду від зазначеної в квитку-ку-поні станції відправлення залізниці однієї країни до станції призначення залізниці іншої країни за зазначеним у квитку-купоні напрямком.
У сполученні між станціями окремих залізниць за домовленістю можуть також застосовуватись картонні квитки. Купонні книжки певного прямого міжнародного сполучення розглядаються як один проїзний документ. Обкладинка купонної книжки без білета-купона і білет-купон без обкладинки не дають права на проїзд і у разі пред'явлення пасажиром вважаються недійсними та вилучаються залізницею.
Квитки прямого міжнародного сполучення видаються для проїзду: 1) у м'яких вагонах (1-го класу); 2) у твердих вагонах (2-го класу). Пасажир зобов'язаний до початку поїздки купити квиток, перевірити правильність відомостей, що містяться в ньому, зберегти його протягом всього періоду поїздки. Пасажир має право провезти при собі безкоштовно ручну поклажу, загальна маса якої не перевищує 35 кг на дорослого пасажира і 15 кг на дитину до 12 років.
Перевезення багажу. Для підтвердження прийняття багажу для перевезення пасажиру видається багажна квитанція, що повинна містити такі дані: 1) літери «МС»; 2) найменування станції та залізниці відправлення; 3) номер потягу і дату відправлення; 4) найменування станції та залізниці призначення; 5) маршрут прямування.
При отриманні багажної квитанції пасажир повинен впевнитись, що вона складена відповідно до його даних.
Перевезення товаробагажу. Для підтвердження прийняття товаробагажу для перевезення відправнику видається товаробагажна квитанція. Маса окремого місця товаробагажу повинна бути не меншою від 5 кг і не перевищувати 165 кг. При зданні товаробагажу відправник повинен назвати його цінність. Станція відправлення зобов'язана відмовити в прийнятті товаробагажу, якщо відправник не зробив цього.
Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. уклали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне ван-
232
тажне сполучення, згідно з-якою перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між залізницями сторін здійснюються на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) з урахуванням особливостей застосування її окремих норм, які сторони затвердили у додатках.
Керівники центральних органів залізниць країн — суб'єктів колишнього СРСР 20 жовтня 1992 р. ухвалили рішення про продовження застосування Статуту залізниць Союзу РСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних перевезень вантажів.
Суб'єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди:
Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів та контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР між державами — учасниця ми Співдружності, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Респуб лікою та їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 р.
Угоду про спільне використання вантажних вагонів та контейнерів влас ності держав — учасниць Співдружності, Азербайджанської Республіки, Рес публіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки від 12 березня 1993 р.
Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та онов лення залізничного рухомого транспорту. Сторонами Угоди є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна;
Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.
Базельську конвенцію про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, підписану 22 березня 1989 р. Мета її — визначити однакові правила, що забезпечують відповідне та якнайшвидше відшкодування збитку, заподіяного під час перевезення небезпечних вантажів відповідними видами транспорту.