Лекція 1. Соціальне виховання – складова соціальної педагогіки
Соціальна педагогіка як галузь наукових знань.
Структура та зміст соціального виховання. Цінності соціального виховання.
Мета і пріоритетні завдання соціального виховання.
Соціальна педагогіка як галузь наукових знань.
Соціальна педагогіка в Україні розвивається у контексті загальної психології, педагогіки і соціальних наук та обумовлюється соціальною політикою держави. Виникнення соціальної педагогіки як нового напряму педагогічних знань є результатом посилення соціальної функції загальної педагогіки. Об’єктивні умови цього процесу криються в особливостях розвитку сучасного суспільства й необхідності розв’язання тих актуальних завдань, яких воно вимагає на даному етапі свого розвитку.
Соціальна педагогіка має давні традиції. Зараз вона набуває все більшої значущості як у системі педагогічних дисциплін, так і в соціальній роботі. В сучасних публікацій ми можемо часто зустріти терміни «соціальна педагогіка», «соціальне виховання», «соціальна робота з дітьми та молоддю», «соціальна робота з сім’єю», що свідчить, як відмічає відомий німецький педагог Рьорс Герман, про проголошення соціально-педагогічної ери. Так, у Німеччині, близько половини соціальних працівників мають кваліфікацію соціального педагога. Випускники навчальних закладів одержують диплом із спеціальності «соціальний педагог/соціальний працівник». У Франції та Італії переважна частина спеціалістів, які працюють у соціальній сфері, отримують кваліфікацію «аніматор» (фр. Надихати, спонукати до якої-небудь діяльності) і «педагог». У Швеції в підліткових клубах працюють штатні педагоги. В Данії разом із підготовкою соціальних працівників здійснюють професійну підготовку соціальних педагогів. Що стосується англомовних країн, то в англійській мові термін «education» (освіта, виховання) протягом багатьох років асоціювався лише з шкільною та позашкільною освітою. Однак в останні роки відбуваються зміни у поглядах на цей термін, його межі, чому сприяло поширення ідей «педагогіки поневолених» Паоло Фрейе. Деякі автори пов’язують педагогіку, а також соціальну педагогіку лише з дитинством. Як альтернатива з’явився термін Андрагогіка, яким позначається та сфера педагогіки, що має відношення до дорослої особи і розглядає проблеми освіти і виховання людини протягом усього життя. Однак загальне завдання соціальної педагогіки полягає у сприянні розкриттю того позитивного потенціалу, який є в кожній людині. Незважаючи на зовнішню відмінність соціальної педагогіки і загальної педагогіки, вони тісно взаємопов’язані. Педагогічна діяльність завжди була однією з декількох рівних за своєю значущістю сфер соціальної роботи. Сучасні педагогічні ідеї мають відношення не тільки до системи шкільної або позашкільної освіти і виховання, а й до практики соціального обслуговування. Педагогічна підготовка виступає в цьому процесі обов’язковою складовою частиною навчання соціальних працівників.
Теорія і практика соціальної педагогіки, соціальної роботи мають свою специфіку в кожній країні, як і кожна країна має свою модель соціального виховання. Це зумовлено соціально-економічними умовами, історичними, культурними особливостями і традиціями тощо. Є різниця в статусі соціального педагога і соціального працівника, структурі, системі їх підготовки, навіть назві професії: це працівники «соціальних клінік», педагоги вільного часу, педагоги з дошкільного виховання, «компенсаторної освіти», з урегулюванням конфліктів із батьками, шкільні, сімейні соціальні працівники тощо. Всі ці терміни, однак, розкривають різні сфери соціальної педагогіки, соціальної роботи, показують їх багатогранність.
Соціально-педагогічні проблеми в Україні пов’язані з реалізацією тих вимог і завдань, які ставить перед особистістю життєва реальність: подолання або послаблення негативних явищ у дитячому, підлітковому, молодіжному середовищі; розвиток особистості, прийняття нею самостійних рішень, прояв відповідальної поведінки упродовж свого життя.
Соціальна педагогіка — галузь педагогіки, яка вивчає особливості організації соціального виховання, вплив на розвиток особистості різних факторів соціального середовища.
Соціальна педагогіка відмовляється від домінуючого до останніх років погляду на виховання як на формування особистості у відносно замкнутих педагогічних системах (дитсадок, школа, вуз). Вона підкреслює, що найбільш сильний вплив на становлення особистості має сім'я та найближче соціальне оточення. Тому лише вся сукупність умов і впливів, в яких проходить розвиток людини - школа, засоби масової інформації, соціальні установи суспільства, різні мікросередовища, культурні традиції та інше - у взаємодії визначають процес соціального формування особистості. Тому визначення, організація та використання всього виховного потенціалу соціуму для становлення індивіда є основним змістом соціальної педагогіки.
Теоретико-пізнавальна функція соціальної педагогіки полягає в аналізі соціально-педагогічних процесів, поясненні причин різноманітних соціальних проблем, розробці наукових підходів щодо підвищення рівня ефективності соціального виховання та різних видів соціально-педагогічної підтримки особистості.
Прикладна функція соціальної педагогіки пов'язана з розробкою різноманітних способів вдосконалення соціально-педагогічного впливу на особистість, створення оптимальних умов для її соціалізації та мінімізації негативних факторів впливу соціального середовища.
Об'єктом соціально-педагогічної теорії і практики на соціетальному рівні є різноманітні державні та громадські організації, які здійснюють в певному напрямку соціальне виховання особистості. На соціально-середовищному рівні таким об'єктом є різноманітні складові мікросередовища, на індивідуальному рівні - окрема особистість на різних етапах її соціалізації.
Таким чином, соціальну педагогіку можна характеризувати як науку, що вивчає соціальні проблеми людини на різних етапах її життєдіяльності, педагогічні технології, методи, спрямовані на підвищення дієвості соціального розвитку, навчання та виховання кожної людини з врахуванням особливостей її соціального оточення та індивідуальних можливостей, а також педагогічні можливості середовища життєдіяльності особистості та його вплив на її соціальне становлення.
Соціальна педагогіка як інтегративна наука спирається на результати досліджень інших наук, із яких вона запозичує ту інформацію, яка необхідна для всебічного пояснення феноменів, що нею вивчаються.
Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її розвитку.
Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що, в свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності.
Соціологія розкриває особливості становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними.
Економіка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення.
Політика дозволяє соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характеристик процесу соціалізації особистості.
Право дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально-педагогічній діяльності на основі державних та міждержавних правових документів.
Дефектологія дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі дефектологічних знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.
Віктимологія виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально-педагогічної роботи з людьми, які перебувають в несприятливих умовах соціалізації.
Менеджмент дає можливість організувати соціально-педагогічну діяльність на таких управлінських засадах, що можуть забезпечити оптимальну ефективність практичної роботи.
Історія дає свідчення про особливості становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди.
Етнологія дає соціальній педагогіці можливості враховувати особливості національного досвіду та традицій в процесі організації соціального виховання.
Етика визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.