Тема 10. Методика використання гри на елементарних музичних інструментах та методика навчання гри на українських народних інструментах.

Використання елементарних музичних інструментів на початковому етапі музичного виховання. Використання українських народних інструментів у навчально-виховній роботі. Аналіз творів програми, які пропонуються для оркестрового виконання. Методика використання гри на елементарних музичних інструментах та методика навчання гри на українських народних інструментах. Використання елементарних музичних інструментів на початковому етапі музичного виховання. Використання українських народних інструментів у навчально-виховній роботі. Аналіз творів програми, які пропонуються для оркестрового виконання.

За програмою з музики у школах різного типу навчання обов’язковим є навчання гри на сопілці. У роботі з учнями використовують хроматичну сопілку, сконструйовану у 1970 році майстром Д.Ф.Деменчуком, її діапазон у дві з половиною октави від до¹ до соль³ (звучить октавою вище, а нотується октавою нижче). Стрій сопілки-прими – до мажор. Аплікатура сопілки вдосконалена, вона має десять отворів та пристрій для настроювання, що дає змогу виконавцю грати твори в бажаній тональності. Це інструмент з досить великими технічними можливостями та чудовим тембровим забарвленням. На ньому можна виконувати сольні п’єси та складні оркестрові епізоди. Сопілка прекрасно звучить в ансамблі з усіма народними інструментами. Найціннішою якістю сопілки є стійкість у видобуванні звуків. Перевага сопілки перед іншими інструментами – можливість колективного навчання гри на уроках музики в школах різного типу навчання.

Простота конструкції, невеличкий об’єм та вага інструмента, мінімальна сила вдування повітря дають можливість набувати навичок техніки гри наймолодшим школярам. Крім цього учні можуть продовжувати музикування у позаурочних формах музично-естетичної роботи школи та самостійно займатися вдома.

Навчання гри на сопілці прискорює процес вивчення нотної грамоти та набуття навичок сольфеджіо, служить містком у переході від відносної системи до абсолютної, завдяки чому учні свідомо засвоюють відчуття висоти звука та звучання голосу. Розпочинати вивчення гри на сопілці бажано після вивчення усіх відносних ступенів (йо, ле, ві, на, зо, ра, ті) паралельно з ознайомленням із абсолютною нотацією, що полегшуватиме і прискорюватиме процес її засвоєння. Вивчення видобування звуків на сопілці пропонується у такій послідовності: ля, соль, фа, мі, ре, до, сі в першій і другій октавах (у порядку зростання затуляння отворів пальцями від першого до десятого), альтерованих звуків – сі-бемоль (ля-дієз), фа-дієз (соль-бемоль), до-дієз (ре-бемоль), мі-бемоль (ре-дієз), соль-дієз (ля-бемоль) першої октави, соль-дієз (ля-бемоль) другої октави. Навчаючись гри на сопілці, учні краще засвоюють музичний матеріал уроку, розвивають звуковисотний слух, ритм, музичну пам’ять, увагу, емоційність, набувають навичок ансамблевої гри, шанобливого ставлення до національного інструмента і музичного мистецтва, вчаться розуміти музику і оцінювати її, що є головним у музичному вихованні учнів.

Музикування як активна форма виконавської творчості дітей. Використання сопілки на уроках музики в усвідомленні нотного запису, у вихованні творчих якостей. Введення ігрового чотирируччя та виконавських ансамблів. Мелодична та ритмічна імпровізація на музичних інструментах (металофон, тріскачки, бубон, барабан, трикутник тощо).