Тема 5 :правовий статус емітентів та інвесторів на

ФОНДОВОМУ РИНКУ

1. Правовий статус емітентів цінних паперів

Відповідно до ст. 164 ГК України суб'єкт господарювання — юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприєм­ства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам. Пра­во на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єк­та господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідно­му органі державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону «Про цінні папери та фондо­вий ринок» емітент — юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емі­сійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Таким чином, емітентом називають особу, яка випускає цінні папери (здійснює емісію). Дуже часто в літературі та на практиці ототожнюють поняття «емітент» та «продавець» цінного папера. Але таке ототожнення є помилковим тому, що продавець цінно­го папера не завжди є їх емітентом. За звичай емітент цінного папера є його першим продавцем. Однак цінні папери може роз­міщувати також посередник (андеррайтер). Андеррайтер — це торговець цінними паперами, який за дорученням, від імені та за рахунок емітента розміщує (підписка, продаж) цінні папери.

Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язуєть­ся виконувати зобов'язання, що випливають з умов їх випуску. Права й обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Емітентами цінних паперів на вітчизняному ринку висту­пають:

• держава в особі уповноважених нею органів державної влади;

• Автономна Республіка Крим або міські ради;

• юридичні особи.

Фізичні особи мають право випускати (видавати) такі цінні папери, як вексель, заставна, однак ці цінні папери не є емісій­ними, тому фізична особа не визнається емітентом відповідно до ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Серед цінних паперів у першу чергу виділяють ті, емітентом яких є держава. По-перше, тому, що історично — це один з пер­ших видів фондових цінностей. По-друге, держава вважається найбільш крупним та надійним емітентом.

Держава як емітент виступає на фондовому ринку в особі центральних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів Украї­ни, Міністерство фінансів України).

Держава, як правило, випускає цінні папери з метою залу­чення коштів для:

• фінансування поточного бюджетного дефіциту (облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, казначейські зобов'я­зання);

• погашення раніше розміщених позик;

• забезпечення касового виконання державного бюджету;

• вирівнювання нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення комерційних банків ліквідними резервними

• Активами;

• фінансування цільових програм, що здійснюються місце­вими органами влади;

• підтримки соціально важливих установ та організацій.

Емісію цінних паперів, крім центральних органів, можуть здійснювати також і місцеві органи влади. Необхідність у цьо­му виникає тоді, коли витрати місцевих органів перевищують їх доходи або коли починається здійснення великого інвестицій­ного проекту.

Вартість цінних паперів, випущених місцевими органами влади (муніципальних цінних паперів), визначається плато­спроможністю їх емітента та ринком.

Поряд із державою та місцевими органами державної влади як емітенти на ринку цінних паперів важливе місце посідають різноманітні суб'єкти підприємницької діяльності — юридич­ні особи, які залежно від форми власності можуть бути держав ними, колективними, приватними або заснованими на змішаній формі власності.

Ці емітенти здійснюють емісію цінних паперів для розши­рення виробництва або проведення іншої комерційної діяльно­сті шляхом випуску боргових зобов'язань (облігації) або акцій. Серед інших цілей виділяють: приватизацію підприємств; залу­чення інвестицій; виконання певних нормативів, встановлених державною; перерозподіл влади в акціонерному товаристві¹. Якщо в другій половині 90-х років найбільші обсяги емісії при­падали на акції, то протягом 2001—2003 років спостерігався ак­тивний розвиток ринку облігацій. З цією метою можуть випус­катись також ощадні сертифікати та векселі.

Відповідно до стандартів розкриття інформації Міжнарод­ної організації комісій з цінних паперів (ІОЗСО), положення­ми розділу V Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлюються загальні вимоги до розкриття регуляр­ної та особливої інформації емітента. Виконання положень За­кону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо роз­криття інформації на фондовому ринку вимагає від емітентів:

1. розкриття емітентами цінних паперів інформації на фон­довому ринку перед інвесторами;

2. подання інформації регулятору — ДКЦПФР.

З липня 2006 року рішенням ДКЦПФР № 570 була схвалена Концепція розкриття інформації на фондовому ринку України.

Емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цін­них паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкри­вати інформацію про:

а)фінансово-господарський стан і результати діяльності емі­тента у строки, встановлені законодавством; б) будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господар­ський стан емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери;

в) власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій. У статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дається визначення поняття та визначається порядок на­дання регулярної інформації емітента. Регулярна інформація про емітента — річна та квартальна звітна інформація про ре­зультати фінансово-господарської діяльності емітента, яка по­дається ДКЦПФР (в тому числі в електронному вигляді).

Звітним періодом для складання річної інформації про емі­тента є календарний рік. Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється для акціонерних товариств — з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно; для емітентів облігацій — з дня реєстра­ції випуску облігацій до 31 грудня звітного року включно.

Річна інформація про емітента повинна містити відомос­ті, визначені ч. З ст. 40 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок».

Річна інформація про емітента є відкритою і підлягає опри­людненню емітентом у строк не пізніше ЗО квітня року, наступ­ного за звітним, шляхом опублікування її в одному з офіцій­них друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міні­стрів України або ДКЦПФР і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів.

Звітним періодом для складання квартальної інформації про емітента є квартали поточного року. Квартальна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

• найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

• орган управління емітента, його посадові особи та заснов­ники;

• господарська та фінансова діяльність емітента;

• цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість);

• квартальна фінансова звітність;

• участь емітента у створенні інших підприємств, установ та організацій.

Особлива інформація про емітента — інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан

емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних па­перів (ст. 41 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). До особливої інформації належать відомості про:

• прийняття рішення про розміщення цінних паперів на су­му, що перевищує 25% статутного капіталу;

• прийняття рішення про викуп власних акцій;

• факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;

• отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25% активів емітента;

• зміну складу посадових осіб емітента;

• зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсот­ків голосуючих акцій;

• рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв;

• рішення вищого органу емітента про зменшення статут­ного капіталу;

• порушення справи про банкрутство емітента, винесення ухвали про його санацію;

• рішення вищого органу емітента або суду про припинен­ня або банкрутство емітента.

Порядок розкриття інформації емітентами цінних паперів — склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регу­лярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери емітентами цінних паперів та подання її до ДКЦПФР визначається рішенням ДКЦПФР «Про затвердження Поло­ження про розкриття інформації емітентами цінних паперів» від 19 грудня 2006 р. № 159.

Емітенти розкривають інформацію на фондовому ринку у такій послідовності:

1. розміщення на безоплатній основі в загальнодоступній ін­формаційній базі даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів або в її інформаційному ресурсі, поновлюваному у режимі реально­го часу;

2. опублікування в одному з офіційних друкованих ви­дань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або ДКЦПФР;

3. подання до ДКЦПФР.

Розкриття особливої інформації має здійснюватись шляхом оприлюднення у стрічці новин, опублікування в офіційному дру­кованому виданні та подання до ДКЦПФР.

Розкриття особливої інформації здійснюється у такі строки:

а) у стрічці новин — протягом двох робочих днів з дати вчи­нення дії, але не пізніше 10.00 години третього робочого дня, після дня вчинення дії;

б) в офіційному друкованому виданні протягом п'яти робо­чих днів з дати вчинення дії;

в) подання до ДКЦПФР — протягом десяти робочих днів з дати вчинення дії.

Емітент несе відповідальність за неподання, несвоєчасне по­дання або подання завідомо недостовірної інформації згідно із Законом «Про державне регулювання ринку цінних папе­рів в Україні». Відповідно до ст. 11 Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» за неподання, несвоєчасне подання або поданя завідомо недостовірної ін­формації ДКЦПФР може накласти на емітента цінних паперів штраф у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В Україні тривалий час залишались неврегульованими про­блеми використання інсайдерської інформації під час укладан­ня угод з цінними паперами, що спотворювало ціни на фондо­вому ринку, знижувало довіру до ринку цінних паперів та його учасників. Бракує спеціального закону «Про інсайдерську ін­формацію», що діє в багатьох розвинених країнах Європи (Авст­рії, Бельгії, Великобританії, Німеччині, Португалії, Фінляндії, Франції, Швеції та інших країнах).

Інсайдерська інформація — будь-яка неоприлюднена ін­формація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цін­них паперів (ст. 43 Закону України «Про цінні папери та фон­довий ринок»).

Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фі­нансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана ви­ключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з ін­ших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією.

Інсайдерами є особи, які володіють інсайдерською інфор­мацією у зв'язку з тим, що вони є:

1. власниками голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента;

1. посадовими особами емітента;

2. особами, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема:

• юридичними особами, які перебувають з емітентом у до­говірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;

• фізичними особами, які перебувають з емітентом або юри­дичними чи фізичними особами, пов'язаними з емітентом дого­вірними відносинами або відносинами контролю, у трудових чи договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відноси­нах контролю;

• державними службовцями.

Відповідно до ст. 45 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» інсайдеру забороняється:

• вчиняти з використанням інсайдерської інформації на влас­ну користь або на користь інших осіб правочини, спрямовані на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інфор­мації;

• передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам, крім розкриття інформації в межах вико­нання професійних, трудових або службових обов'язків та в ін­ших випадках, передбачених законодавством;

— давати будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких він володіє інсайдер­ською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації. Рішенням ДКЦПФР від 26 січня 2005 року № 27 затвердже­ні Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство, які регулюють порядок та правила розкриття інформації акціо­нерними товариствами та використання інсайдерської інфор­мації.

Відповідно до рішення ДКЦПФР «Про визначення інфор­мації, яка належить до інсайдерської» від 21 листопада 2006 р. № 1344 до інсайдерської інформації до моменту її офіційного оприлюднення шляхом, передбаченим законодавством, належить інформація:

1) відомості, що містяться в річній інформації про емі­тента:

• господарська та фінансова діяльність емітента;

• річна фінансова звітність.

2) відомості, що містяться в квартальній інформації про емітента:

господарська та фінансова діяльність емітента; -квартальна фінансова звітність.