Тема1
Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу.Для входження України до
європейського простору вищої освіти потрібно впровадити в системі вищої освіти:широкомасштабну довгострокову стратегію системної модернізації всієї системи освіти; систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки, внутрішнього розвитку держави та суспільства; державний реєстр напрямів підготовки та спеціальностей, відповідно до міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-96 та 97) і міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88); загальноприйняту та порівняльну систему вчених ступенів; систему кредитів на зразок Європейської системи трансферу кредитів (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів; законодавчо підсичені умови задля забезпечення мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою: забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до відповідних освітянських послуг; забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти; метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій. Проблеми впровадження української вищої освіти до Болонського процесу;;; Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно: привести у відповідність вимогам Болонської декларації Закон України "Про вищу освіту"у частині визначення змісту і статусу освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти; внести зміни до «Закону про вищу освіту» щодо Європейських циклів навчання, затвердити національну рамку кваліфікацій, розробити відповідно до нової рамки кваліфікацій нове покоління стандартів освіти; привести до відповідності класифікацію вчених ступенів системи освіти та Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.Болонський процес – це структурна реформа вищої освіти на європейському просторі, яка базується на системі заходів європейських державних установ (рівня міністерств освіти), університетів, міждержавних та громадських організацій, які мають відношення до вищої освіти, спрямованих на досягнення цілей, сформульованих у Болонській декларації (Bologna, 19. 0б. 1999 р.Мета Болонського процесу – створення не пізніше 2010 р. гармонізованого Європейського простору вищої освіти, що сприятиме поліпшенню якості та модернізації європейської вищої освіти, а також: більшій мобільності студентів та викладачів між різними університетами Європи..I етап. Необхідно створити загальноєвропейську систему освіти, зблизити рівні освіти в різних країнах, зробити зіставленими національні переліки напрямів підготовки, близькими терміни навчання, підвищити якість підготовки фахівців. II етап. Скорегувати національні законодавства про працю, щоб випускник будь-якого європейського університету міг знайти своє місце на єдиному європейському ринку праці. Прийняття. Доступ до другого циклу навчання повинен вимагати успішного завершення першого циклу три валістю мінімум 3 роки. Ступінь, що здобувається після першого циклу, повинен відповідати європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації. Другий цикл повинен закінчуватися ступенем магістра і/або ступенем доктора, як в багатьох європейських країнах. Запровадження системи кредитів – подібної до ECTS системи – як засобу підвищення мобільності студентів. Кредити можуть також набуватися поза сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано відповідними Університетами. Міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні в собі містити: Визначення обов'язків органів і установ, які беруть участь. Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів. Систему акредитації, сертифікації і сумірних процедур. Міжнародне партнерство, співробітництво і співпрацю.Документи Болонського процесу.Європейська культурна конвенція - Наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.Велика Хартія Університетів (Magna Charta Universitatum)Проголошено фундаментальні принципи:Університет – це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого положення і історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання..Сорбонська декларація - У «Спільній декларації про гармонізацію архітектури системи європейської вищої освіти» міністри чотирьох провідних країн ЄС заявили, що Європа «вступає в період великих змін в освіті й умовах праці, диверсифікованості курсів професійних кар’єр, коли освіта і навчання впродовж життя стають явною необхідністю».Болонська декларація «The European Higher Education Area»Декларація, яка була проголошена і підписана міністрами освіти у Болоньї, започаткувала на офіційному рівні процес створення (побудови, утвердження, консолідації) європейського простору вищої освіти.Проголошено цілі, які мають бути досягнуті в межах пертого десятиліття XXI сторіччя:. Доступ до другого циклу навчання повинен вимагати успішного завершення першого циклу три валістю мінімум 3 роки. Ступінь, що здобувається після першого циклу, повинен відповідати європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації. Другий цикл повинен закінчуватися ступенем магістра і/або ступенем доктора, як в багатьох європейських країнах.Запровадження системи кредитів – подібної до ECTS системи – як засобу підвищення мобільності студентів. Кредити можуть також набуватися поза сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано відповідними Університетами.Сприяння мобільності через усунення перешкод ефективному здійсненню свободи пересування, приділяючи особливу увагу:студентам, щоб вони мали доступ до навчання та інших освітніх послуг;викладачам, дослідникам і адміністративним працівникам для визнання та збільшення обсягу часу на дослідження, викладання та навчання без обмеження своїх законних прав.Сприяння Саламанкське зверненняПразький саміт.Наголосили на необхідності у подальшому обговоренні ще трьох важливих аспектів Європейського простору вищої освіти, а саме:обговорення проблем навчання впродовж життя;обговорення проблем ролі вищих навчальних закладів і студентів у контексті Болонського процесу;обговорення проблем сприяння забезпеченню привабливості Європейського простору вищої освіти.Берлінська конференціяСформульовано конкретні завдання і названо дати їх реалізації..Міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні в собі містити:Визначення обов'язків органів і установ, які беруть участь.Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів.Систему акредитації, сертифікації і сумірних процедур.Міжнародне партнерство, співробітництво і співпрацю. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави.Визнати українські дипломи про вищу освіту всіма країнами-учасницями Болонського процесу, насамперед через введення загальноєвропейського додатка до диплома.Розширити доступність і підвищити конкурентоспроможність вищої освіти в Європі; створити умови для підвищення мобільності студентів, викладачів та адмінперсоналу.Вдосконалити організацію навчального процесу, контролю та атестації студентів уведенням єдиного для всієї Європи механізму обліку засвоєння студентами змісту освіти (ЕСТS). Насамперед, ідеться про розширення можливостей нелінійної (асинхронної) схеми навчання, що сприятиме реалізації особистісно-орієнтованого підходу до підготовки студентів, вибору ними індивідуальної траєкторії навчання.Підвищити самостійність і водночас відповідальність вищих навчальних закладів у питаннях вибору змісту навчання.Вищим навчальним закладам України контактувати із навчальними закладами як усередині країни, так і за її межами з метою обміну досвідом щодо змісту освітніх програм, організації процесу навчання. У зв'язку з цим важливо вивчити досвід 40 європейських країн, які підписали Болонську декларацію Важливим кроком на шляху України до євроінтеграції є приєднання України до країн-учасниць Болонського процесу. Таке рішення було прийнято 19 травня 2005 року у норвезькому місті Бергені на Конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти. Європейська кредитно-трасферна система накопичення – ЕСТS. У ЕСТS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр. ECTS базується на тому принципі, що студент стаціонару за навчальний рік повинен отримати 60 кредитів. Кредити. Робоче навантаження студента у системі ECTS складається із відвідування лекцій, семінарів, самостійних та індивідуальних занять, підготовки власних проектів, сдачі іспитів тощо. ЕСТS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредити і оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.Система ЕСТS базується на трьох ключових елементах:.Головне завдання – як досягти найбільш об’єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало властиві йому функції і насамперед дві головні – контролюючу й мотивуючу. Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала "проходження" по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною згідно з кожним предметом. Визначення системою ЕСТS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент. заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали би 10%, 35%, 65% та 90% загальної кількості успішних студентів; Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України.Підставами в Україні є наступне:інтеграція до Європейського простору вищої освіти;входження до Болонського процесу вступ до Світової організації торгівлі;реалізація дистанційної форми вищої освіти.України переслідує наступні цілі. Досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника. Затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці.Затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів.Впровадження стандартизованого додатка до диплому, модель якого була розроблена Європейською Комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника.Кредитно-модульній системі функції.Перша – сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого.Друга – акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання. Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об'єднаних ознакою відповідності визначеному об'єкту професійної діяльності. Останній розглядається як. Модульна організація змісту навчальної дисципліни менш за все є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів, оскільки вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації.. Для студента – майбутнього фахівця – важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень.Кредит (credit) – умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), виконаної студентом під час навчання. Кредит – мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (суму аудиторної і самостійної роботи студента).Проблемою України Болонського процесу є: по-перше, визначення витрат навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в об’ємі модуля, тобто ув’язування навчального модуля з кредитами по-друге, розробка методики розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв’язок між ними. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.У рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових позицій:1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й – після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. 2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах.. 3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних аґентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій.. 4. Розширення мобільності. 5. Забезпечення працевлаштування випускників. 6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Принципи побудови систем вищої освіти країн ЄС.1. Унітарна, або єдина, система, коли вища освіта забезпечується університетами чи відповідними до них закладами. 2. Бінарна, або подвійна, система з традиційним університетським сектором, що так чи інакше опирається на гумбольдівську концепцію університету та на окремий неуніверситетський сектор вищої освіти, що має чітко окреслену структуру. З європейських країн бінарну систему вищої освіти мають Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Франція, Швейцарія та ряд інших. Достатньо ефективною для світової вищої освіти є тенденція вдосконалення та розширення «короткої і професіоналізованої» вищої освіти. Йдеться не про аналоги наших технікумів, а про інтенсивне навчання у справжньому ВНЗ (це, нерідко, особливий підрозділ університетів), але впродовж малого проміжку часу, до трьох років. За умови доброї організації (прикладом є створені нещодавно «університетські інститути» у Франції) отримується ґрунтовна освіта, як наслідок — випускники легко знаходять роботу.Зростаюча диверсифікація загалом уважається позитивним явищем для систем вищої освіти як усередині кожної країни, так і в міжнародному контексті. Але зростаюча диверсифікація стикається з проблемами недостатньої прозорості структур кваліфікацій окремої країни й труднощами у взаємному визнанні кваліфікацій через велику кількість різних рівнів та варіацій змісту кваліфікацій. Вирішення цих проблем спонукає до пошуку інших інструментів, які сприятимуть розумінню отриманої інформації про кваліфікації.Система вищої освіти у країнах Європи та Америки. СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇУсі університети Великобританії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм і методів навчання. Посередницькі функції між урядом та університетами покладено на три ради університетських фондів (Англії, Шотландії та Уельсу). До складу цих рад входять представники закладів вишої освіти з регіонів, шкіл і ліцеїв, роботодавців. Таке широке представництво дає змогу поєднати цілі держави та інтереси ВНЗ, досить об'єктивно оцінюючи останні. Зараховані до університету студенти спочатку намагаються здобути першу ступеневу кваліфікацію - бакалавр, яку можна отримати на гуманітарних, природничих чи педагогічних спеціальностях за 2-3 роки, архітектурних, інженерних спеціальностях та менеджменту - за 3-4 роки, ветеринарії та медицині - за 5-6 років.Отримавши кваліфікацію бакалавра, студент має право продовжити навчання для отримання магістерського ступеня. Для цього необхідно 2-3 роки викладання, навчання чи досліджень при достатньо глибокому вивченні однієї чи групи суміжних дисциплін. У країні немає єдиного зразка диплома про освіту. Тут захищеними є лише титули «бакалавр», «магістр», «доктор».Британські університети - це великі науково-навчальні комплекси, що включають коледжі, магістерські та докторські школи, дослідні інститути, наукові центри, обсерваторії та ін СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ ІСПАНІЇСистема вищої освіти Іспанії відзначається винятковою однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах: поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 52 університетів 7 - недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір програм навчання але є кілька політехнік, а також Відкритий університет дистанційного навчання.Університети мають досить складну структуру і пропонують курси, програми та кваліфікації різного рівня. Так, на факультетах (Facultad Universitaria) передбачено програми тривалістю 4-5 рокІЕ із присудженням повного диплома (Licenciado). Виїці технічні школи (Escuela Tecnica Superior) після 4-5 років навчання присуджують дипломи вищих інженерів. Університетські {Escuela Univers) та інженерно-технічні (Escuela Tecnica de Ingeneria] школи надають дипломи після трьох років навчання.До сектору неуніверситетської вищої освіти входять інститути, що видають два види дипломів: еквівалентний де університетських Diplomado or Liceciado за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від університетських диплом простіших програм мистецьких фахів СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИНовий етап реформи вищої освіти почався зі створення зразкового університету в Берліні (1809/10 н.р.) і пов'язаний з ім'ям Вільгельма фон Гумбольдта, який певний час керував освітою в уряді Пруссії. В основу діяльності цього університету він поклав принципи широкої автономії при державному фінансуванні, самоуправління кафедр (ординаріїв), акцент на вільних дослідженнях без вузького практичного спрямування, відмінність університетської освіти від шкільної та від суто професійної підготовки. Усе це стало основою свободи викладання для професорів і поєднання науки та навчання для студентів, а також започаткувало створення технічних університетів. СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ ФРАНЦІЇОтримати вищу освіту, маючи повну середню, можна у 78 університетах. 453 ВНЗ, переважно монодисциплінарних, мають невеликий (кілька сотень) контингент студентів. 25 відсотків студентів навчається у приватному секторі, який налічує 5 університетів і більшість з 453 спеціалізованих закладів вищої освіти. Близько 2/3 студентів країни навчаються у державних університетах, і майже кожен із них - великий заклад з десятком і більше тисяч студентів, що мас адміністративну і наукову ради, раду викладачів і студентів, якими керує президент. Університети є об'єднанням «одиниць підготовки і пошуків» з основних дисциплін на чолі з обраними директорами, а також більш звичних нам інститутів і шкіл (технологічних, політичних чи юридичних студій, професіоналізованих, підготовки вчителів, загальної адміністрації чи менеджменту, туризму, зв'язку, преси, соціального та економічного розвитку, міжнародних відносин і багато інших). Не дивно, що лише університети присвоюють понад десять різних кваліфікацій.
Тема 2
Структура вищої освіти в Україні.До структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні та освітньо-наукові рівні: 1) освітньо-кваліфікаційні рівні: - молодший спеціаліст; - бакалавр;- магістр. 2) освітньо-наукові рівні:- доктор філософії; - доктор наук. У вищих навчальних закладах здобуття вищої освіти за спеціальностями всіх освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю професійних компетенцій, необхідних для майбутньої професійної діяльності. Освітньо-кваліфікаційні і освітньо-науковий рівні вищої освіти. Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Нормативний строк 2-3роки. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Нормативний строк навчання 3-4роки. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Нормативний строк 1,5-2роки. Доктор наук - освітньо-науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-наукового рівня доктора філософії і передбачає набуття особою найвищих компетенцій у галузі розробки і впровадження методології й методики дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему або забезпечують розв’язання значної прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук. Нормативний строк навчання 3роки. Документи про вищу освіту. Документ про вищу освіту державного зразка – це персональні дані про здобуту випускником вищого навчального закладу вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня, які занесені до централізованого банку даних головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки і частково відтворені на пластиковому або паперовому носії. Встановлюються такі види: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії; диплом доктора наук. Зразки державних документів про вищу освіту та додатків до них затверджуються Кабінетом Міністрів України. Післядипломна освіта та її форми.Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Формами післядипломної освіти можуть бути: Асистентура-стажування проводиться в університетах; Інтернатура проводиться в університетах, академіях і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими спеціальностями. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях і є формою спеціалізації лікарів. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, наукових установах.Особа, яка успішно пройшла програму післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Переліки напрямів і спеціальностей вищої освіти. Напрям Природничі науки та математика; Гуманітарні та соціально-економічні науки; Освіта; Технічні науки; Сільськогосподарські науки. Спеціальності: Пріроднічонаукові спеціальності; гуманітарно-Соціальні спеціальності. Міждісціплінарні природно-технічні спеціальность.Стандарти вищої освіти1. Стандарт вищої освіти – сукупність норм, що визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня випускника вищого навчального закладу, змісту освіти, строків навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних спеціальностей. Стандарти вищої освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій і є основою оцінки якості вищої освіти за певними освітньо-професійними, освітньо-науковими програмами відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) усіх типів незалежно від їх підпорядкування і форм власності. До стандартів вищої освіти входять:- освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові характеристики; - освітньо-професійні, освітньо-наукові програми; - засоби діагностики якості освіти. Рівні професійної підготовки та кваліфікації. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах вищої освіти. Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає отримання кваліфікації «молодший спеціаліст»; другий - кваліфікації «бакалавр»; третій - кваліфікації «спеціаліст», «магістр»; Законом «Про освіту» встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця. Освітньо-кваліфікаційна характеристика — це основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних функцій. Зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики визначається Міністерством освіти України для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр. Освітньо-кваліфікаційна характеристика є складовою частиною Державного стандарту освіти і використовується для: укладання договорів або контрактів щодо підготовки фахівців; професійної орієнтації здобувачів фаху; визначення критеріїв професійного відбору; визначення кваліфікації фахівців. Структурно-логічна схема навчання. Структурно-логічна схема навчання – це послідовність вивчення навчальних дисциплін за їх циклами протягом терміну підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Структурно-логічна схема викладання дисциплін навчального плану повинна забезпечити: стандарт якості освіти; системний підхід до взаємозв’язку викладання дисциплін; логіку структури викладання дисциплін; прозорість та доступність інформаційного супроводу технології навчання; врахування послідовності накопичення знань та інформації при підготовці спеціалістів; адаптаційні можливості фаху щодо змін зовнішнього середовища, зокрема, на ринку праці. Навчальний план підготовки фахівця: структура.Навчальний план – це документ, який визначає графік навчального процесу, перелік та обсяг нормативних і вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, форми навчальної роботи та її обсяг, форми підсумкового контролю, а також: обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів. Навчальний план містить: Графік навчального процесу; Бюджет часу; План підготовки фахівця за кредитно-модульною системою – розподіл кредитів ЕСТS та кількості годин за видами навчальної роботи по семестрах і за навчальний рік в цілому: Обсяг аудиторної роботи не повинен перевищувати 50 відсотків залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної та індивідуальної роботи можуть становити по 25 відсотків. Тривалість навчального дня студента становить не більше 9 академічних годин, а навчального тижня – не більше 54 годин, у тому числі аудиторне навантаження на студента не повинно перевищувати 30 годин на тиждень. План навчального процесу. Нормативні дисципліни і вибіркові дисципліни. Нормативні навчальні дисципліни визначаються державним стандартом освіти (освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їх назв є обов'язковим для вищих закладів освіти, а обсяг не може бути меншим від обсягу, встановленого державним стандартом освіти. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться вищим закладом освіти для більш повного задоволення освітніх і кваліфікаційних запитів особи та потреб суспільства, ефективнішого використання можливостей закладу освіти, врахування регіональних потреб тощо. Вони можуть бути як обов'язкові для всіх студентів, так і ті, що обираються студентами індивідуально. Вибіркові навчальні дисципліни запроваджуються, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої, фундаментальної і фахової підготовки. Зв'язок фундаменталізації та індивідуалізації навчальної діяльності. На кафедрі посилюється робота з питань фундаменталізації та індивідуалізації навчального процесу. Фундаменталізація навчання здійснюється через удосконалення переліку та змісту дисциплін, що формують сучасні професійні компетенції майбутніх фахівців. Індивідуалізація навчання передбачає спеціальну підготовку фахівців з урахуванням потреб окремих підприємств різних органі ційно-правових форм власності з орієнтацією на поглиблення практичної спрямованості.