15

Лекція №10

Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачених та інших осіб.

План:

1. Особливості: судово-медичної експертизи живих ociб.

1. Визначення тілесних ушкоджень, їх юридична та медична класифікація.

2. Тяжкі тілесні ушкодження, їх юридичні та медичні. показники.

2. Тілесні ушкодження середньої тяжкості, їх критерії

3. Легкі тілесні ушкодження, їх поділ та ознаки.

4. Поняття про побої, мордування та мучения.

7. СМЕ працездатності.

8. Встановлення стану здоров’я

9. Штучні хвороби.

10 СМЕ при спірних статевих станах та при статевих злочинах

СМЕ живих осіб – це часткове науково-практичне дослідження, регламентоване законом, що проводиться судово-медичним експертом, і направлене на виявлення пошкоджень та змін у живих осіб, для вирішення питань медичного характеру, що виникають при розслідуванні та розгляді кримінальних та цивільних справ.

Приводи:

1. Тілесні пошкодження різного походження:

- для встановлення тяжкості пошкодження;

- встановлення втрати працездатності;

- для встановлення інфікування венеричними захворюваннями;

- встановлення стану здоров’я, фізичного стану свідка, потерпілого;

- встановлення штучних та видуманих хворіб.

2. Встановлення статевого стану:

- спірні статеві стани;

- статева недоторканність;

- статева зрілість;

- здатність до статевих зносин, запліднення, зачаття, дітонародження;

- встановлення вагітності, пологів, аборта.

3. Статеві злочини:

- встановлення статевих зносин,

- розвратних дій;

- встановлення мужеложства.

4. Інші приводи:

- встановлення віку;

- ідентифікація особистості;

- ступінь сп’яніння.

Освідчення – це різновид зовнішнього огляду тіла живої людини. Проводиться без порушення кримінальної справи. Регламентовано ст.193КПК.

Провести його може сам слідчий (оформляється протокол), лікар будь-якої спеціальності (справка), судово-медичний експерт (акт судово-медичного освідчення).

Експертиза – науково-практичне дослідження, що проводиться спеціалістом, який несе за це відповідальність. Проводиться у випадках, передбачених ст. 75. 76 КПК при порушенні кримінальної справи. Регламентована ст. 196 КПК.

Експертиза проводиться при кримінальних та громадянських справах за постановою слідчого, судді чи суду.

Експертиза живих осіб може проводитись шляхом освідчення медичної документації

Після проведення СМЕ оформляється ЗАКЛЮЧЕННЯ ЕКСПЕРТА, при судово-медичному дослідженні – акт судово-медичного освідчення. Структура однакова.

Введення: коли, при якому освітленні, на підставі якого документу, дата та номер його реєстрації, де і ким (посада, місце роботи, ПІП, категорія, вчений ступінь, звання) проведена СМЕ, його ПІП, вік, професія. Адреса, ст. 77, 185 Кодекса про адміністративні правопорушення України та ст. 384, 385 та 387 КПК (відповідальність та відмову та завідомо неправильне заключення); в акті відсутні розділи, що попереджують про права, обов’язки та кримінальну відповідальність.

Обставини справи – починають з даних постанови, потім включають дані, отримані з допиту освідчуваного, його скарги.

Дослідницька частина дзеркально відображає виявленні на одязі та тілі пошкодження, нашарування та больові відчуття в процесі дослідження живих осіб, дані додаткових методів дослідження.

Введення, обставини справи та дослідницька частина – це протокольна частини.

Висновки складаються з двох частин:

• констатуюча – перечислюються зміни та пошкодження, що виявленні;

• резюмуюча (власне висновки) –аналіз та оцінка отриманих даних. Дається відповідь на кожне з питань.

Встановлення ступеня важкості пошкоджень

Тілесне ушкодження - поняття не тільки медичне, але й юридичне. З точки зору кримінального права (ст. 121 КПК) тілесне ушкодження - це протиправне, навмисне чи необережне, без наміру позбавити життя, заподіяння шкоди здоров'ю однією особою іншій особі. Воно може бути викликане дією або бездіяльністю винного.

З медичної точки зору ( наказ МОЗ України №6 від 17.01.95року) тілесними ушкодженнями називається порушення анатомічної цілості або фізіологічних властивостей тканин чи органів внаслідок дії на людський організм різноманітних факторів зовнішнього середовища, які викликають розлад здоров'я або смерть.

Судово-медичне визначення ступеня важкості тілесних пошкоджень регламентовано КК України та наказом МОЗ України №6 від 17.01.95року про введення «Правил судово-медичного визначення ступеня важкості тілесних пошкоджень». Згідно з цим документом тілесні пошкодження діляться на навмисно важкі (ст.121), середньої важкості та легкі (ст. 122).

Тяжким тілесним ушкодженням вважають таке, коли відповідає хоча б одному з шести встановлених критеріїв( ст. 121 КПК), а саме: