Тема 1. Філософія XX століття
1. Суттєві риси філософіїXX століття, основні напрямки.
XX століття характерне подіями світового масштабу. Дві світові війни. Випробування на Хіросімі та Нагасакі атомної зброї. Науково-технічний процес завдяки фундаментальним відкриттям докорінно змінив картину світу. Від атому до походження космосу. Цей період характеризується Чорнобильською катастрофою, екологічною кризою.
Філософія підіймає ряд проблем, зокрема «Що таке людина. її розум?». «Яким чином в ім'я чого необхідно врятувати людство9». Формуються філософськи галузі (вчення): аксіологія (суспільні цінності), гносеологія (специфічні відносини між суб'єктом і об'єктом у пізнанні), праксеолоія (соціологія) та антропологія (чи людина-центр, чи вона як мешканець «околиць» світу) та ін.
Сформувались принципи філософських напрямів: науковість, об'єктивність, історизм, плюралізм і монізм філософських шкіл.
Основними школами і напрямами у філософії XX ст.. є позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, релігійно-філософський. марксистський, антропологічний і герменевтичний та ін.
2. Саєнтистські напрями (від англійської знання, наука)
Позитивізм - основоположник О.Кант (1798-1857) проводив ідею проте те, що справжнє, і в цілому значення «позитивне», знання про світ, в тому числі про природу дають лише спеціальні науки або синтез їх. Стосовно філософії то вона не можлива як раціональна, тобто достовірні знання не можуть бути виведені із досвіду і його узагальнення, із понять, що властиві від народження. Основне питання філософії кваліфіковане як «метафізичне». Філософія не може відповісти на питання «чому» відбуваються ті чи інші явища9 Філософія лише дає відповідь на запитання «як мають місце явища». Кант заснував феноменологічний ідеалізм (те. що являється).
Емпіріокритицизм - його засновник Е.Мах (1838-1916). Р. Авенаріус (1843-1896). Вони заявили про нейтральність позитивізму між ідеалізмом і матеріалізмом. В основу пояснення світу вони поклали досвіт, який фактично зводили до відчуттів як нейтральні щодо ідеалізму і матеріалізму елементи досвіду. Вони відкидають можливість пізнати елементи абсолютної істини.
Неопозитивізм або логічний позитивізм - засновник Р.Карнап - 20-і роки США та ін. Суть неопозитивізму - застосування евристичної можливості математичної логіки як нового етапу в розвитку формальної логіки. Для наочності розглянемо порівняння матеріалістичної і неопозитивістської оцінки значення різних видів висловлювань.
® Конкретно - наукове висловлювання «Усі тіла, які важчі за повітря, падають на землю». Гносеологічна оцінка, матеріалісти стверджують, що К. - Н. Висловлювання - осмислене, неопозитивістське теж - осмислене.
« Філософське, матеріалістичне висловлювання «Існує об'єктивна реальність». Гносеологічна оцінка релігійного-ідеалістичного осмислення, хибна, неопозитивізм - осмислене, неопозитивістів - неос-мислена.
® Релігійно ідеологічне висловлювання «Існує потойбічне життя». Гносеологічна оцінка релігійно-ідеалістичного осмислена, хибна, неопозитивізм - осмислене, позбавлене наукового смислу.
• Соціологічне висловлювання «Існують об'єктивні закони історії». Гносеологічна оцінка матеріалістів - осмислене, істинне. Неопозитивізм - неосмислене, позбавлене наукового смислу.
Отже, принципи неопозитивізму неможливо реалізувати. Неопозитивізм -- є суб'єктивний ідеалізм прихований у формальній математичній логіці.
3.Антропологічні напрямки (галузі філософії)
Визначити голови)' філософську проблему -- проблем)' людини, основоположник Фейербах. Всебічне обгрунтування філософської антропології було здійснене М. Шілером (1874-1926). У антропології біологічні, психологічні, соціально-культурні концепції людини. Духовні підіймає людину над життям її. А найвища цінність людини - її гідність.
4. Релігійно-філософські напрямки
Неотомізм - (філософія - прислуга богослов'я). Офіційна філософсько-теологічна доктрина католицької церкви, теоретична основа впливу Ватикану.
Суть неотомізму - це догматична стабільність ідей і теоретичних постулатів. Неотомізм свідомо чинить опір тенденціям оновлення. Цей напрям започаткував Аристотель, потім Фома Аквінський (томізм): примирити догматичні основи християнської віри з вимогами мислячого розуму, узгодити недоказові положення релігії з раціонально-логічною сплою знання і тим самим виправдати християнство перед лицем зростаючого авторитет}' науки й освіти. Віра без розуму перетворюється на сліпе поклоніння, марновірство, а розум без віри впадає в гординю зарозумілості.
Всі догми християнства абсолютні й безумовні, вони священні, записані в теології (релігійне вчення).
Кінцевий бік пізнання утворює Бог.
Космологія томістів зводиться до того, що космогенез являє собою процес переходу всього існуючого з потенції в акт поступового сходження від нижчих рівнів здійснення можливостей за вищих.
В антропології і соціології неотомісти вбачають Бога як творця душі кожної людини індивідуально, але доля людини залежить від неї самої від того як вона розпорядиться своєю свободою. Історія, її закони є таїнством і промислом божим здійсненням, а не об'єктивна реальність.
Персоналізм (persona - особистість). Основне питання філософії вирішується персоналістом у традиціях суб'єктивного ідеалізму.
Людська індивідуальність усвідомлює сама себе (..Я"). У традиційному суб'єктивному ідеалізмі сутність суб'єкта, як правило, вичерпується його пізнавальною спроможністю. Найвища цінність особи - її апріорна продуктивна активність, здатність до вдосконалення.