- •Мікроклімат приміщень. Види теплопередачі. Теплообмін теплопровідністю. Мікроклімат приміщень. Види теплопередачі. Теплообмін конвекцією.
- •Опір теплопередачі огороджувальних конструкцій.
- •Термічний опір огороджень, неоднорідних за структурою
- •5. Повітряні прошарки в огороджувальних конструкціях.(самое главное с дбНа)
- •6. Методика теплотехнічного розрахунку огороджувальних конструкцій цивільних будівель.
- •Повітропроникність. Основні поняття. Методи розрахунку. Вплив вологи на огородження. Її види та причини появи.
- •Абсолютна і відносна вологість повітря. Визначення точки роси
- •Паропроникність. Опір паропроникності огороджень. Пароізоляція.
- •1. Методика розрахунку вологісного стану огороджувальних конструкцій.
- •2. Методика теплотехнічного розрахунку огороджувальних конструкцій виробничих будівель.
- •Алгоритм визначення розрахункових параметрів та складання енергетичного паспорта.
- •Загальна структура енергетичної паспортизації.
- •1. Визначення:
- •2. Встановлення:
- •3. Маркування:
- •Архітектурна акустика: основні відомості про звук.
- •Архітектурна акустика: реверберація.
- •Архітектурна акустика: явище луни, артикуляція.
- •4 Визначення показників теплостійкості
- •Показники, які визначають енергетичну ефективність будинку:
- •Класи енергоефективності будинку
- •23. Ізоляція шуму
- •Опалювані площа та об’єм будинку
- •Вплив розмірів і форми приміщення на акустичні його властивості
Авраменко Денис Олександрович
Мікроклімат приміщень. Види теплопередачі. Теплообмін теплопровідністю. Мікроклімат приміщень. Види теплопередачі. Теплообмін конвекцією.
Мікроклімат приміщень — це сукупність фізичних чинників та умов навколишнього середовища, які зумовлюють його тепловий стан і впливають на теплообмін людини.
Основними чинниками, які формують мікроклімат приміщень, є: температура, швидкість руху та вологість повітря, а також радіаційна температура, тобто середня температура поверхонь обгороджувальних конструкцій і предметів.
Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими й електричними та термографами в градусах за шкалою Цельсія.
Середня температура приміщення визначається на рівні зросту людини (1,5 м від підлоги) у п'яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири — в його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10—15 хв.
Величину перепаду температури по горизонталі одержують шляхом визначення різниці температур у трьох точках: на відстані 0,5 м від зовнішньої стіни, в центрі приміщення та на відстані 0,5 м від внутрішньої стіни.
Величина перепаду температури по вертикалі характеризується різницею в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см від підлоги, 1,5 м від підлоги та 10 см від стелі.
Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення по-казників денної та нічної температур.
Оптимальними у більшості приміщень слід вважати: середню тем-пературу в приміщенні в межах 18— 22 °С, перепади температури по го-ризонталі та вертикалі — до 2—З °С, добовий перепад — до 2 °С (при ви-користанні центрального опалення) та до 5 °С (у разі застосування місцевого опалення).
У таблиці наведено розрахункові показники температури повітря в різних приміщеннях житлових та лікувально-профілактичних закладів.
Розрахункові показники температури повітря в житлових будинках та лікувально-профілактичних закладах
Конвективний теплообмін. Процес теплообміну між рухомим середовищем (робочим тілом) і стінкою називається конвективним теплообміном або конвекцією, яка може бути вільною та вимушеною. Конвекція, яка ще має назву тепловіддачі, являє собою більш складний процес у порівнянні з теплопровідністю.
Вільна конвекція виникає під дією неоднорідного поля зовнішніх масових сил (сил гравітаційного, інерційного, магнітного та електричного поля), прикладених до часток рідини усередині системи. Наприклад, у приміщенні, може бути викликана нагріванням повітря від радіатора системи опалення. Вільний рух повітря викликається підіймальною силою, обумовленою різницею щільності холодних і нагрітих його частин. У загальному випадку інтенсивність вільного руху залежить від виду робочого тіла, різниці температур між окремими його частками і об'єму простору, в якому протікає процес.
Вимушена конвекція виникає під дією зовнішніх поверхневих сил, прикладених на границях системи, або під дією однорідного поля масових сил, що діють у рідині всередині системи; може також здійснюватися за рахунок запасу кінетичної енергії, отриманої рідиною поза розглянутою системою. Вимушена конвекція, наприклад, при русі нагрітої рідини під дією різниці тисків на кінцях труби супроводжується її охолодженням.
Перенесення енергії від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих внаслідок теплового руху і взаємодії частинок називається теплопровідністю.
Бакош Антон Вікторович