- •Керування процесами й потоками.
- •Керування пам'яттю
- •Керування введенням-виведенням
- •Керування файлами та файлові системи
- •Мережка підтримка
- •Безпека даних
- •Інтерфейс користувача
- •Механізми і політика
- •Ядро системи. Привілейований режим і режим користувача
- •2. Реалізація архітектури операційних систем
- •IV) Концепція віртуальних машин
- •1. Засоби апаратної підтримки операційних систем
- •2. Засоби перемикання задач, захист пам'яті, системний таймер.
- •Взаємодія ос і виконуваного програмного коду
- •Види паралелізму
- •Переваги і недоліки багатопотоковості
Мережка підтримка
Сучасні ОС пристосовані до роботи в мережі, їх називають мережними операційними системами. Засоби мережної підтримки дають ОС можливість:
надавати локальні ресурси (дисковий простір, принтери тощо) у загальне користування через мережу, тобто функціонувати ж сервер;
звертатися до ресурсів інших комп'ютерів через мережу, тобто функціонувати як клієнт.
Реалізація функціональності сервера і клієнта базується на транспортних засобах, відповідальних за передачу даних між комп'ютерами відповідно до правил, обумовлених мережними протоколами.
Мережні ОС не приховують від користувача наявність мережі, мережна підтримка в них не визначає структуру системи, а збагачує її додатковими можливостями.
Безпека даних
Це забезпечення надійності системи (захисту даних від втрати у разі збоїв) і захист даних від несанкціонованого доступу (випадкового чи навмисного). ОС має забезпечувати наявність засобів аутентифікації користувачів (такі засоби дають змогу з'ясувати, чи є користувач тим, за кого себе видає; зазвичай для цього використовують систему паролів) та їхньої авторизації (дозволяють перевірити права користувача, що пройшов аудентифікацію, на виконання певної операції).
Інтерфейс користувача
Розрізняють два типи засобів взаємодії користувача з ОС: командний інтерпретатор (shell) і графічний інтерфейс користувача (GUI).
Командний інтерпретатор дає змогу користувачам взаємодіяти з ОС, використовуючи
спеціальну командну мову (інтерактивне або через запуск на виконання командних файлів). Вона
З
змушують ОС виконувати певні дії (запускати програми, працювати із файлами).
Графічний інтерфейс користувача взаємодіє з ОС, відкриваючи вікна і виконуючи команди за допомогою меню або кнопок. У Windows-системах підтримка вбудована в систему. В UNIX вони зовнішні для ОС та спираються на стандартні засоби керування введенням-виведенням.
Архітектура операційних систем
ОС це сукупність компонентів, кожен з яких відповідає за певні функції. Набір таких :-;:мпонентів і порядок їхньої взаємодії один з одним та із зовнішнім середовищем визначається оргпуіекттрою операційної системи.
Механізми і політика
Базові можливості ОС становлять механізм (mechanism). Рішення щодо використання механізмів визнається політикою (policy). Отже, механізм показує, що реалізовано компонентом, а політика — як це можна використати.
Коли механізм відокремлений від політики - спрощується розробка системи і підвищується її гнучкість. Компонентам, що реалізують механізм, не повинна бути доступна інформація про причини та цілі його застосування; усе, що потрібно від них, - це лише виконати роботу
Ці компоненти «вільні від політики» (policy-free). Компоненти, відповідальні за політику, мають оперувати вільними від неї компонентами як будівельними блоками, для них недоступна інформація про деталі реалізації механізму. Прикладом введенням-виведення: доступ - драйвери, політика - програмне забезпечення.