- •40. Види соціальної стратифікації і параметри її структурування.
- •38. 39. Етапи політичної соціалізації
- •41. Зміст і структура національних відносин
- •42. Суть національного питання та його міжнародний досвід розв’язання.
- •43. Форми державного устрою у багатонаціональних за складом свого населення державах.
- •44. Причини самовизначення націй та проблеми втілення цього принципу в практику національного життя.
- •45. Білінгвізм (двомовність) у політиці та практиці політики держав пострадянського простору.
- •46. Конфлікт як соціальне явище.
- •47. Філософи античності про суть соціального конфлікту.
- •48. Типологія політичних конфліктів.
- •49. Основні методи подолання конфліктів
- •50. Особливості вибору при при різних політичних режимах.
- •51. Принципи виборчого права та організації демократичних виборів.
- •52. Перевага та недоліки мажоритарної виборчої системи
- •53. Концепція реалізму г. Моргентау
- •54. Політичний реалізм Вільсона
- •55. М. Каплан про систему в міжнародній політиці
- •56. Р. Арон про види міжнародних систем
- •57. Постбіполярна система та основні підходи до його визначення. Особливості постбіполярної системи мв.
- •58. Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •59. Геополітична концепція х. Макіндера
- •65. Концепція світового порядку Римського клубу.
- •66. Концепція глобальних проблем Римського клубу.
- •67. Новий світовий порядок як глобальна проблема
- •62. Концепция глобализации р. Робертсона
- •63. Основні поняття глобалістики.
- •61.Передумови виникнення та головні напрями розвитку сучасної лобалістики.
- •Глобалізаційні процеси та проблеми національної безпеки Глобалізаційні процеси і національна безпека України
40. Види соціальної стратифікації і параметри її структурування.
Соціальна стратифікація - це диференціація суспільства на соціальні класи та верстви в ієрархічному ранзі. Під нею розуміється наявність у суспільстві множини соціальних утворень, представники яких різняться між собою нерівним обсягом влади та матеріального багатства, прав та обов'язків, привілеїв та престижу. Соціальна стратифікація - це і процес соціального відтворення більш-менш однорідних сукупностей осіб, які і створюють ієрархічну структуру суспільства.
Стратифікацію можна визначити як структуровані нерівності між різними групуваннями людей. Стратифікацію можна уявити як геологічне нашарування різних скельних порід земної поверхні. В такому разі сучасне суспільство можна розглядати як ієрархію "пропорцій" — з привілейованими нагорі й знедоленими внизу.
Структурування:
Социальная структура и входящие в нее понятия фиксируют различия по характеристикам индивида, по одному из признаков, не оценивая его позицию в целом.
Социальная структура не учитывает проблему неравенства внутри групп и между ними.
Социальная структура не учитывает и не фиксирует социальную мобильность, то есть движение индивидов внутри групп и между ними.
Учитывая эти признаки структурирования, социальная стратификация дополняет наше представление об обществе знанием о социальной иерархии и социальной мобильности.
Термин стратификация происходит от латинского strata — слой, и дословно переводится как "расслоение". Термин стратификация используется в ряде наук, включая социологию, математику, ботанику.
В социологии под стратификацией понимает деление общества на иерархически расположенные слои — страты. В основе социальной стратификации лежит социальное неравенство.
38. 39. Етапи політичної соціалізації
Політична соціалізація - це безперервний процес, який починається у ран-ньому дитячому віці й триває усе життя людини. Його зміст утворюють на-буття та втрачення індивідом тих або інших політичних якостей
У процесі соціалізації індивіда виокремлюють чотири основних етапи: 1) ранню (від народження до вступу до школи); 2) навчання (з моменту вступу до школи до закінчення навчання); 3) соціальну зрілість (від початку до закінчення трудової діяльності); 4) завершення життєвого циклу (від припинення постійної трудової діяльності в межах офіційної організації до смерті). На кожному з цих етапів набір політичних знань, умінь і навичок індивіда залежить як від його суб'єктивного стану і виконуваних у політиці ролей, так і від діяльності відповідних суспільних інститутів. Інститути соціалізації — це система спеціально створених або таких, які склалися природно, установ та органів, функціонування яких спрямоване на розвиток індивідів, насамперед шляхом освіти й виховання. До першої групи інститутів соціалізації належать інститути ранньої соціалізації, зорієнтовані на первинний розвиток природних властивостей людини. До цієї групи входять сім'я і дошкільні дитячі установи. Другу групу інститутів соціалізації складають інститути навчання, які впливають на індивіда у віці від 6—7 до 18—25 років. Третю групу утворюють інститути, які впливають на індивіда в період його соціальної зрілості. Це трудові колективи, політичні партії, громадські організації, засоби масової інформації тощо. Розглянемо процес політичної соціалізації детальніше.