Тема 4: Методика навчання та розвитку англійського мовлення.

План

1. Методика навчання дітей вимови англійських звуків.

2. Методика словникової роботи.

1. Методика навчання дітей вимови англійських звуків.

Будь яка мова має свої норми вимови. Не можна вивчити мову без оволодіння звуковимовою. У той же час не слід захоплюватись тільки роботою над правильною вимовою окремих ізольованих звуків. Вчитель англійської мови, який працює з дітьми дошкільного віку, повинен працювати над усіма компонентами звукової культури англійського мовлення: артикуляцією, інтонацією англійських речень; розвивати мовний апарат, мовне дихання, фонематичний слух дітей.

Завдання вчителя англійської мови – навчити дітей спочатку правильно промовляти кожний англійський звук ізольовано, а потім – у сполученні з іншими звуками, в словах.

Оскільки провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, то саме за допомогою казкових героїв вчитель повинен пояснювати артикуляцію англійських звуків. З цією метою можливо використовувати фонетичну казку «Казочка про язичок». (Див. додаток). Під час розповіді вчитель повинен демонструвати малюнки, на яких зображені казкові персонажі та їх пригоди, а також під малюнками повинні бути написані транскрипційні знаки. Багаторазове пред’явлення малюнків із транскрипційними знаками сприяє їх мимовільному запам’ятовуванню, що пізніше сприяє навчанню дітей читанню. Під час розповіді вчитель демонструє процес промовляння англійських звуків і просить дітей повторювати вимову звуків за ним. Прокоментуємо постанову англійських звуків за допомогою казкових героїв.

Язичок, якого звуть [j] живе у привітному теплому будиночку – у роті свого господаря. У будиночку є стіни, підлога, стеля, коридор. Оскільки язичок любить тепло, у будиночку двоє дверцят: зовнішні – губи та внутрішні – зуби. У язичка є улюблене місце на стелі – горбики, відразу ж за верхніми зубами (альвеоли). Язичок любить підскакувати до горбиків і грати у звуки [t],[d],[l],[n],[s], [z].

Одного разу вночі розігралася негода, повіяв вітрюга [u:]. Язичок прокинувся и почав прислухатись до звуків зовні. Спочатку він почув як ухкала сова на дереві [u], як зовсім поруч пробіг перший їжачок і зафиркав [f]. А потім пробіг другий їжачок і також зафиркав [v]. Якась невідома пташка повторювала [Λ]. Десь віддалік замукала корова [m], зарикав собака [r], заґелґотали гуси [g]. Під віконцем язичка задзижчали жуки [dg],[З].

Язичок спав і тихо дихав [h]. Під час сну він чув як стукає дощик [p]. У ранці від негоди не лишилось й сліду. Визирнуло сонечко, заспівали пташки, задзижчали мухи [ð]. Язичок прокинувся, потягнувся як кішка [ŋ] і йому захотілось піти на прогулянку на ставок. На ставку язичок почав кидати камінчики у воду [b], а потім він вирішив покупатися. Вода була дуже холодною і після купання язичок дуже замерз [θ]. Дуже швиденько язичок побіг до свого будиночку, але поспішаючи він забув закрити зовнішні дверцята, і вони почали гупати [w].

Не вдалося язичку уберегтися від застуди. У нього почало боліти горлечко, він почав кахикати [k], піднялася температура і язичок декілька разів чхнув [ts]. Язичок лежав і тихенько стогнав. Спочатку так [ə], а потім протяжливо [ə:]. Нарешті прийшов лікар, похитав головою, здивувався, коли дізнався про купання язичка і сказав [o:]. Потім лікар попросив язичка відкрити рота і сказати [a:]. Але у язичка вийшли геть інші звуки: дивне [e], потім [i] і нарешті [i:]. Лікар був незадоволеним і тоді язичок дуже постарався, але вийшов лише звук [o]. Лікар був змушений дати язичку гірки ліки. Язичок проковтнув їх і сказав [æ]. Душе швидко він заснув і йому наснився чудовий сон.

До нього у гості завітали вісім маленьких гномиків. Вони хотіли познайомитись з язичком і погратись з ним. Але самий старший гном приклав палець до своїх губ і сказав: «[Ѕ], він спить, не будемо йому заважати». А самий маленький гном сказав: «Ми прийшли до нього вві сні, а це означає, що ми йому не заважаємо». І тоді кожний із гномів підійшов до язичка і привітався. Так вони познайомились і заприятелювали – язичок [j] і вісім гномиків [ei],[ai],[oi],[au],[əu],[uə],[εə],[iə]. (Вчитель окремо показує дітям малюнки з названими дифтонгами.)

Отже, за допомогою казкових героїв вчитель має можливість закласти підгрунття для формування та розвитку правильного промовляння англійських звуків дітьми ще у дошкільному віці та сприяти поступовому розвитку нормативного англійського мовлення.