3.5. Посилання
При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно чітко вказати номери сторінок. Ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1 – 7 ]...».
Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Приклад:
Цитата в тексті: «...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тон різноманітних твердих промислових відходів... [6] 1)».
Відповідний опис у переліку посилань:
6. Алєксєєнко Т.Ф. Формування соціально-рольової позиції дітей в умовах повної та неповної сім’ї //Виховання в школі. - 2002. - №6. - С.26-28
Відповідне подання виноски:
1) Алєксєєнко Т.Ф. Формування соціально-рольової позиції дітей в умовах повної та неповної сім’ї //Виховання в школі. - 2002. - №6. - С.26-28 [2].
Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента.
Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «мал. 1.2.».
На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2.».
У повторних посиланнях на таблиці і ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3.».
3.6. Список використаних джерел
Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:
1) в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);
2) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;
3) в хронологічному порядку.
Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.
3.7. Додатки
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ______» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є. І, Й, О. Ч, Ь, наприклад, додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2. – другий розділ додатка А; 15.3.1 – підрозділ додатка В.
Ілюстрації та таблиці, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: мал. Д 1.2. - другий малюнок першого розділу додатка Д.; таблиця (А.2) – друга таблиця додатка А.
3.8 Правила оформлення списку літературних джерел
Список літературних джерел є обов’язковим елементом курсової роботи. Зміст списку дає уявлення про те, наскільки його автор зумів вивчити стан досліджуваної проблеми, а також наскільки він володіє інформацією щодо об’єкту й предмету власного дослідження.
До списку літератури до курсової роботи включають тільки використані або цитовані інформаційні джерела. Розміщують список у кінці курсової роботи, після загальних висновків.
Оформлення списку літературних джерел виконують одним із таких варіантів:
за алфавітом (найбільш бажаний варіант);
у послідовності першого згадування робіт;
у хронологічному порядку.
Обсяг списку літературних джерел не враховується в загальну кількість обсягу курсової роботи, але не може перебільшувати 5% від її загального обсягу. Відомості про кожне літературне джерело записують відповідно до існуючих правил бібліографічного опису друкованих праць, встановлених стандартом ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа: Общие требования и правила составления», а також зміни до ГОСТу 7.1-84, ДСТУ 358297 «Інформація та документація. Скорочення слів в бібліографічному описі», та ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись сокращения слов на русском языке», також ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Методичні рекомендації щодо складання бібліографічних записів у списках літератури до наукових робіт».
Залежно від кількості опис бібліографічного документа може бути: коротким, розширеним та повним. Для курсової роботи опис бібліографічного документа може бути розширеним, тобто включати тільки запис обов’язкових та деяких факультативних елементів.
Бібліографічний опис книги одного автора включає прізвище та ініціали автора, назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання і кількість сторінок у книзі.
Приклад:
Докторович М.О. Соціально-педагогічна робота з дітьми з неповних сімей: Навчально-методичний посібник. – К.: Ленвіт, 2010. – 152 с.
Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги.
Приклад:
Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психо-диагностике. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 528 с.
Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире рік останнього тому.
Приклад:
Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения /Под ред. В.А. Ротенберг, В.М. Кларина. – М.: Педагогика, 1981. – Т. 1-2.
Український Радянський Енциклопедичний Словник. /Редкол.: Бабичев Ф.С. та ін. 2-ге вид. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986-1987; – Т. 1-3.
Бібліофафічний опис окремого тому багатотомного видання може бути складений за двома варіантами. За першим з них опис окремого тому може складатись із загальних відомостей про все видання, доповнене відомостями про окремий том:
Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах / Гл. ред. А.В. Запорожец. – М.: Педагогика, 1982-1984. – Т. 3. Проблемы развития психики / Под ред. А.М. Матюшкина. 1983. – 367 с.
Бібліофафічний опис частини видання включає відомості як про саму складову частину, так і про документ, у якому її вміщено. Відомості про складову частину відокремлюють від відомостей про сам документ двома похилими лініями (//).
Складова частина видання може являти собою самостійну працю (наприклад, стаття у журналі, матеріали виступу на конференції) або певну частину праці, що має самостійний заголовок (це може бути розділ чи книги).
У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть), рік виходу журналу і його номер (число). Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою і тире (. –). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру „С” і арабські цифри.
Бочарова В.Г. Социальные службы: состояние и тенденции //Педагогика. – 1992. – № 3-4. – С. 20-27.
Бібліографічний опис статті з неперіодичного видання повинен містити відомості про саму статтю та відомості про видання, виконані за правилами опису книги:
Якиманская И.С. Некоторые вопросы повышения уровня развития пространственных представлений у школьников //Повышение эффективности и качества преподавания черчения: Сб. статей /Сост. А.Д. Ботвинников. – М: Просвещение, 1981. – С. 44-55.
У бібліографічному описі окремої частини книги спочатку наводять аідомості про працю в цілому, а потім – про відповідну частину:
Ломов Б.Ф. Вопросы общей и педагогической психологии. – М.: Педагогика, 1991. Часть ІІІ. Педагогическая психология. Раздел 1. На-учно-технический прогресс и средства умственного развития человека, С. 129-156.
Коли бібліографічні описи у списку пронумеровані, то щоб зробити посилання, у тексті після згадування про конкретний документ (або після наведення цитати з нього) у квадратний дужках вказують порядковий номер документа арабськими цифрами, за яким його наведено у списку літературних джерел: [17]. У разі необхідності вказують конкретні сторінки згадуваного джерела (особливо коли наводять цитату): [24, С. 72]. Для багатотомних видань може бути вказаний і номер тому: [32, Т. 3, С. 232].
Електронні документи:
Российская государственная библиотека [Электронный ресурс] / Центр информ. Технологий РГБ; Ред. Власенко Т.В.; Web-мастер Козлова Н.В. – Электрон. дан. – М.: Рос. гос. б-ка, 1977 –.– Режим доступа: http://www.rsl.ru, свободный.
Цветков В.Я. Компьютерная графика: рабочая программа: [Электронный ресурс] : для студентов заоч. формы обучения геодез. и др. специальностей / В.Я. Цветков. – Электрон. дан. и прогр. – М.: МИИГА и М, 1999. – 1 дискета. – Систем. требования: IBM PC, Windows 95, Word 6.0.