Лекція 4 Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України

Питання теми

1. Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.

2. Загальна характеристика громадянських (особистих) та політичних прав і свобод людини і громадянина.

3. Економічні, соціальні та культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина.

4. Основні гарантії і механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

5. Обов'язки людини і громадянина

Основні терміни теми: права і свободи, міжнародні стандарти з прав людини, особисті права, свобода слова, свобода думки, свобода світогляду, політичні права, соціальні права, економічні права, культурні права, право на освіту, конституційний обов`язок, загальний військовий обов`язок, військова служба, альтернативна служба, гарантії забезпечення прав і свобод особи, механізм захисту прав і свобод людини і громадянина.

Інформаційний блок.

1. Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.

Основною складовою частиною правового статусу особи є її права і свободи.

Права і свободи – це обсяг і межі благ, які держава зобов’язується гарантувати особі у суспільстві.

Права та свободи людини і громадянина прийнято поділяти на: особисті; політичні; економічні; соціальні та культурні. Останнім часом в окрему групу прав виділяють також і екологічні права. Ці та інші права та свободи визначаються в міжнародних стандартах у галузі прав людини.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини це встановлені державами загальні правові норми поводження з особами, які перебувають на їх територіях.

Вони закріпляються у міжнародних документах і поділяються:

- по дією у просторі - на універсальні (діють у всьому світі) і регіональні (діють в окремих регіонах світу);

- за колом осіб – загальні (стосуються прав всіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій осіб).

До найважливіших міжнародних документів із прав лю­дини належать:

- Загальна декларація прав людини (1948);

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966);

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966);

- Європейська конвенція про захист прав людини та фун­даментальних свобод (1950);

- Європейська соціальна хартія (1961);

- Заключний акт Наради з питань безпеки й співробіт­ництва в Європі (1975);

- Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з питань безпеки й співробіт­ництва в Європі (1989).

Норми, які зак­ріплюють правовий статус людини і громадянина становлять найважливішій інститут конституційного права України і відповідають вищезазначеним стандартам у галузі прав людини. Філософською основою цього інституту є вчення про свободу як про природний стан людини і найвищу цінність для особи. Конституційне закріплення правовий статус осо­би одержав у розділі II Конституції Ук­раїни „Права, свободи та обов'язки лю­дини і громадянина”, норми якого роз­вивають одну з найважливіших засад конституційного ладу України, проголо­шену у статті третій Конституції, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека виз­наються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи лю­дини і громадянина, які закріплені в Консти­туції, не є вичерпними. Інші галузі права визначають, конкретизують порядок і умови участі людини і громадянина як суб'єкта у тих чи інших правовідносинах при реалізації своєї правоздатності. Ни­ми можуть встановлюватись інші права і свободи, які конституційними нормами не передбачені. Норми ж Конституції як правового акта вищої юридичної сили, що визначають конституційну основу правового статусу особи, мають пріори­тет порівняно з іншими нормативно-пра­вовими актами.

Серед прав і свобод розрізняють основні (конституційні) і всі інші, тобто ті, що передбачені у поточних законах. Основні права і свободи - це передбачені Конституцією Укра­їни міри можливої поведінки людини і громадянина, які становлять основу правового статусу особистості в Україні.