- •Тема 6 організація планування виробництва
- •1. Сутність і задачі планування
- •2. Організація робіт з планування
- •3. Методи організації робіт з планування
- •5. Сіткове моделювання процесу виробництва
- •5.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей
- •5.2. Характеристики і елементи сіткової моделі
- •5.3. Основні правила побудови сіткових графіків
- •5.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків
- •Послідовність розрахунку
3. Методи організації робіт з планування
Поширеними методами організації робіт з планування є сіткові методи, оперограми і лінійні графіки (рис. 6.3).
Сіткове планування і управління (СПУ) – це графоаналітичний метод управління процесами створення (проектування) будь-яких систем. В його основі лежить теорія графів, а формою зображення є сіткова модель.
а
в
Рис. 6.3. Методи організації робіт з планування:
а – сітковий графік;
б – оперограма організації виконання робіт;
в – лінійний графік контролю виконання комплексу робіт
Графом називають геометричну фігуру, яка складається із скінченої або нескінченої множини точок і ліній, що їх з’єднують.
Сітковий графік – це графічна модель комплексу робіт, в якій визначаються логічні взаємозв’язки і послідовність робіт.
Оперограма будується для ув’язки робіт і виконавців. Наприклад, на рис. 6.3, б видно, що виконавцем роботи 1 є виконавець Д, а А і Г є співвиконавцями.
Лінійні графіки будують для ув’язки робіт і виконавців з термінами виконання робіт.
Найпростішими формами є оперограми і лінійні графіки, але вони мають низку суттєвих недоліків. Основними серед яких є жорсткість структури і складність варіантної проробки, обмежена можливість прогнозування ходу робіт, складність застосування ЕОМ.
Ці недоліки повністю відсутні у сіткових графіках.
На практиці доцільно використовувати усі методи організації і контролю виконання робіт:
сіткові моделі – для розрахунку і оптимізації строків виконання робіт, затрат ресурсів та встановлення взаємозалежності між виконанням окремих робіт та виконавцями;
оперограми – для стикування робіт з відповідальними виконавцями і співвиконавцями;
лінійні графіки – для стикування робіт, виконавців і термінів виконання робіт.
5. Сіткове моделювання процесу виробництва
5.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей
Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації і синтезу систем. Воно дає змогу експериментувати зі спрощеною, але еквівалентною за поведінкою до натуральної системи моделлю.
Найбільше поширення отримали три організаційно-технологічні моделі – лінійні графіки, циклограми, сіткові графіки.
До останніх років основною моделлю систем управління служили прості графічні методи у вигляді графіків Ганта календарні лінійні графіки, на яких у масштабах часу показують послідовність і строки виконання робіт.
Рідше застосовують циклограми, які відображають хід робіт у вигляді похилих ліній у системі координат і є, по суті, різновидом лінійного графіка.
Основні недоліки лінійних графіків:
1) відсутність наочно позначених взаємозв’язків між окремими операціями (роботами); залежність робіт, яка покладена в основу графіка, виявляється укладачем тільки один раз під час роботи над ним (моделлю) і фіксується як незмінна; внаслідок такого підходу закладені у графіку технологічні та організаційні рішення приймаються звичайно як постійні і втрачають своє практичне значення відразу після початку їх реалізації;
2) негнучкість, жорстокість структури лінійного графіка, складність його коректування у разі зміни умов; необхідність багаторазового перескладання, яке, як правило, через відсутність часу не може бути виконане;
3) складність варіантної проробки і обмежена можливість прогнозування ходу робіт;
4) складність застосування сучасних математичних методів і ЕОМ для механізації розрахунків параметрів графіків.
Перераховані недоліки знижують ефективність управління з використанням лінійних графіків.
Сіткова модель вільна від цих недоліків і дає змогу формалізувати розрахунки та використовувати ЕОМ.
Вперше сіткову модель для планування ходу робіт і контролю їх виконання було використано у 1956 році компанією “Дюпон”. У Радянському Союзі сіткові графіки почали використовувати для сіткового планування і управління виробництвом (СПУ) з 1964 року. Незабаром їх почали успішно використовувати під час будівництва низки об’єктів енергетичного, хімічного, а потім житлового будівництва.
Системи “сіткового планування” і управління стали попередниками і першими чергами АСУ.
Сіткові моделі поділяються на 2 основні класи:
детерміновані, які не враховують впливу випадкових чинників під час функціонування системи;
імовірнісні, що враховують вплив випадкових чинників.
Кожний з цих класів у свою чергу поділяється на моделі з врахуванням часу, вартості і ресурсів.
До детермінованих моделей з врахуванням часу належать:
модель одноцільова найпростіша детермінована часова – ПДЧ;
модель багатоцільова детермінована часова – ДЧ;
модель узагальнена детермінована часова – УДЧ;
Класифікація ймовірніших сіткових моделей, в основному, відповідає класифікації детермінованих моделей з врахуванням вартості і ресурсів. При цьому окремі характеристики або усі характеристики можуть набувати випадкові значення.