Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
т.6 ОРГАН__ЗАЦ__Я ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
194.56 Кб
Скачать

3. Методи організації робіт з планування

Поширеними методами організації робіт з планування є сіткові методи, оперограми і лінійні графіки (рис. 6.3).

Сіткове планування і управління (СПУ) – це графоаналітичний метод управління процесами створення (проектування) будь-яких систем. В його основі лежить теорія графів, а формою зображення є сіткова модель.

а

в

Рис. 6.3. Методи організації робіт з планування:

а – сітковий графік;

б – оперограма організації виконання робіт;

в – лінійний графік контролю виконання комплексу робіт

Графом називають геометричну фігуру, яка складається із скінченої або нескінченої множини точок і ліній, що їх з’єднують.

Сітковий графік – це графічна модель комплексу робіт, в якій виз­начаються логічні взаємозв’язки і послідовність робіт.

Оперограма будується для ув’язки робіт і виконавців. Наприклад, на рис. 6.3, б видно, що виконавцем роботи 1 є виконавець Д, а А і Г є співвико­навцями.

Лінійні графіки будують для ув’язки робіт і виконавців з термінами виконання робіт.

Найпростішими формами є оперограми і лінійні графіки, але вони мають низку суттєвих недоліків. Основними серед яких є жорсткість структури і складність варіантної проробки, обмежена можливість прогнозування ходу ро­біт, складність застосування ЕОМ.

Ці недоліки повністю відсутні у сіткових графіках.

На практиці доцільно використовувати усі методи організації і контролю виконання робіт:

    • сіткові моделі – для розрахунку і оптимізації строків виконання робіт, затрат ресурсів та встановлення взаємозалежності між виконанням окремих робіт та виконавцями;

    • оперограми – для стикування робіт з відповідальними виконавцями і співвиконавцями;

    • лінійні графіки – для стикування робіт, виконавців і термінів вико­нання робіт.

5. Сіткове моделювання процесу виробництва

5.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей

Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації і синтезу систем. Воно дає змогу експериментувати зі спрощеною, але еквівалентною за поведінкою до натуральної системи моделлю.

Найбільше поширення отримали три організаційно-технологічні моделі – лінійні графіки, циклограми, сіткові графіки.

До останніх років основною моделлю систем управління служили прості графічні методи у вигляді графіків Ганта календарні лінійні графіки, на яких у масштабах часу показують послідовність і строки виконання робіт.

Рідше застосовують циклограми, які відображають хід робіт у вигляді похилих ліній у системі координат і є, по суті, різновидом лінійного графіка.

Основні недоліки лінійних графіків:

1) відсутність наочно позначених взаємозв’язків між окремими опера­ціями (роботами); залежність робіт, яка покладена в основу графіка, вияв­ляється укладачем тільки один раз під час роботи над ним (моделлю) і фіксу­ється як незмінна; внаслідок такого підходу закладені у графіку технологічні та організаційні рішення приймаються звичайно як постійні і втрачають своє практичне значення відразу після початку їх реалізації;

2) негнучкість, жорстокість структури лінійного графіка, складність його коректування у разі зміни умов; необхідність багаторазового перескладання, яке, як правило, через відсутність часу не може бути виконане;

3) складність варіантної проробки і обмежена можливість прогнозування ходу робіт;

4) складність застосування сучасних математичних методів і ЕОМ для механізації розрахунків параметрів графіків.

Перераховані недоліки знижують ефективність управління з викорис­танням лінійних графіків.

Сіткова модель вільна від цих недоліків і дає змогу формалізувати розра­хунки та використовувати ЕОМ.

Вперше сіткову модель для планування ходу робіт і контролю їх виконання було використано у 1956 році компанією “Дюпон”. У Радянському Союзі сіткові графіки почали використовувати для сіткового планування і управління виробництвом (СПУ) з 1964 року. Незабаром їх почали успішно використовувати під час будівництва низки об’єктів енергетичного, хімічного, а потім житлового будівництва.

Системи “сіткового планування” і управління стали попередниками і першими чергами АСУ.

Сіткові моделі поділяються на 2 основні класи:

    • детерміновані, які не враховують впливу випадкових чинників під час функціонування системи;

    • імовірнісні, що враховують вплив випадкових чинників.

Кожний з цих класів у свою чергу поділяється на моделі з врахуванням часу, вартості і ресурсів.

До детермінованих моделей з врахуванням часу належать:

    • модель одноцільова найпростіша детермінована часова – ПДЧ;

    • модель багатоцільова детермінована часова – ДЧ;

    • модель узагальнена детермінована часова – УДЧ;

Класифікація ймовірніших сіткових моделей, в основному, відповідає класифікації детермінованих моделей з врахуванням вартості і ресурсів. При цьому окремі характеристики або усі характеристики можуть набувати ви­падкові значення.