40. Суть і різновиди аліментарної неплідності

Повноцінна і збалансована годівля тварин – основний фактор, що визначає перебіг всіх фізіологічних процесів в їх організмі, забезпечує досягнення максимальної продуктивності і високої якості продукції, здатності до відтворення і пристосування до антропогенних, біотичних і абіотичних умов існування.

Аліментарна неплідність може бути потрійного походження:

• на ґрунті загального голодування (що рідко буває) чи постійного недогодовування тварин;

• на ґрунті перегодовування чи високоенергетичної однобокої годівлі при обмеженому моціоні чи повній його відсутності (що часто трапляється у свинарстві);

• на ґрунті якісно неповноцінної годівлі.

Аліментарна неплідність обумовлена порушенням норм, правил і режиму годівлі тварин.

Неплідність на ґрунті загального недогодовування (голодування). Недогодовування – це зменшення кількості і якості кормів в раціоні тварин протягом тривалого часу, що супроводжується зниженням усіх функцій організму і клінічно проявляється їх помарнінням або виснаженням.

Патогенез. Постійне недогодовування - в крові зменшується вміст глобулінів та цукру, знижується секреторна активність залоз травного тракту, внаслідок чого білки, жири та вуглеводи розщеплюються неповністю. Проміжні продукти їх обміну піддаються впливу гнильної та іншої мікрофлори і діють токсично на організм.

Відбуваються зміни в роботі серцево-судинної системи, обміну речовин. У тварин виникають набряки кінцівок, підгрудка, нижньої черевної стінки; знижується активність вегетативної нервової системи, відбувається атрофія статевих та ендокринних залоз. У тварин наступає анафродизія або статеві цикли бувають неповноцінними, наступають атрофічні зміни в яєчниках.

Симптоми нехарактерні – поступове зниження вгодованості, анемія слизових оболонок, западання орбіт, складчастість шкіри, потускніння волосяного покриву, до яких можуть приєднуватися залежування вагітних, патологія родів, затримання посліду, субінволюція матки, ендометрит, неповноцінні статеві цикли, гіпотрофія і атрофія яєчників.

Діагноз. Аналіз анамнестичних даних і складу раціонів, лабораторних досліджень кормів і сироватки крові, результати акушерської і гінекологічної диспансеризації – є підставою для постановки діагнозу на аліментарну, на ґрунті недогодовування, неплідність.

Неплідність на ґрунті перегодовування (ожиріння) буває при згодовуванні тваринам великої кількості бурякового жому, браги, макухи, надмірне застосування концентратів без врахування норм. Виник розлади, особливо при відсутності моціону, нейрогуморальної регуляції статевої ф-ії, зокрема в ланці гіпофіз-яєчник. На ґрунті розладів проміжного обміну приводить до значного збільшення вмісту кетонових тіл у крові, що в свою чергу порушує роботу ферментних систем. Паренхіматозна тканина в яєчниках заміщується жировою, що депонує у своїх клітинах прогестерон, який гальмує фолікулогенез.

Симптоми. Тварини поступово поправляються і набувають вищої вгодованості. Статеві цикли у них не мають чітко виражених феноменів стадії збудження, вони повторюються через коротший період ніж фізіологічний (німфоманія), або, навпаки, проміжки між ними подовжуються (анафродизія). Осіменіння таких тварин буває малоефективне. Їх яєчники ущільнені, гладенькі або горбкуваті, у них можуть бути жовті тіла або фолікули. При ректальному дослідженні можна виявити гіпотонію або атонію матки.

Діагноз. Діагноз на аліментарну неплідність на ґрунті ожиріння ставлять на основі аналізу раціону, умов утримання тварин, клінічного їх дослідження з врахуванням анамнестичних даних.

Прогноз. Своєчасна корекція годівлі тварин - благополучний прогноз.

Профілактика даної неплідності зводиться до збалансованої годівлі продуктивних тварин за вмістом у раціоні білків, жирів, вуглеводів, макрота мікроелементів; вона базується на дієтотерапії – повноцінній і збалансованій годівлі відповідно до продуктивності тварин; обмеженому згодовуванні в складі раціону концентрованих, багатих жирами і білками, кормів; тканинній і вітамінотерапії, з масажем яєчників і матки.

Неплідність на ґрунті якісно неповноцінної годівлі наступає тоді, коли загальна поживність раціону відповідає установленим вимогам щодо фізіологічної потреби організму, але у ньому не вистачає таких життєвоважливих компонентів як білки, вітаміни, макроелементи і мікроелементи або кількісне співвідношення між ними порушене.

Зниження енергетичного рівня годівлі приводить до зниження активності гіпоталамо-гіпофізарного комплексу, зменьшується виділення ФСГ і ЛГ, послаблюється функціональна активність яєчників, гальмується фолікулогенез та овуляція.

При недостатньому забезпеченні організму білком у тварин спостерігається тривала анафродизія, знижується біологічна повноцінність гамет, зростають випадки ембріональної смертності, народження недорозвиненого приплоду і, навпаки, при надмірній білковій годівлі на фоні нестачі вуглеводів виникають розлади травлення, а тоді й обміну речовин та функцій ендокринної системи.

При силосній годівлі виникає великий дефіцит цукру (на 50–80 %), знижується засвоєння інших поживних речовин, що сприяє ацидозу, пригнічує захисні сили організму і є передумовою для виникнення запальних процесів, сприяє виникненню ацидозу, жирової дегенерації внутрішніх органів, особливо печінки, знижується її нейтралізуюча функція і замість глюкози в кров поступають кетонові тіла.

Проте при концентратному типі годівлі і нестачі легкозасвоюваних вуглеводів у рубці жуйних змінюється відношення ЛЖК – знижується в них вміст оцтової та пропіонової кислот, зростає доля масляної кислоти. В результаті – знижується концентрація цукру в крові до 32–36 г/л, зростає кількість кетонових тіл до 98–100 мг% (норма 2–7 мг%).

За недостатнього постачання тварин вітамінами порушується функція ферментів і гормонів, що негативно відбивається на морфології яєчників і матки, гальмуються процеси їх нейрогуморальної регуляції. В порожнині матки створюється внутрішнє середовище, у якому яйцеклітина і спермії або зигота гинуть. Клінічно такі розлади проявляються неповноцінним статевим циклом з анафродизією або німфоманією.

Вітамін А, має велике значення у підтриманні резистентності організму до дії несприятливих факторів, забезпеченні нормального стану епітелію слизових покривів геніталій, фолікулярного епітелію яєчника, секреторної активності маткових залоз. Він потрібен для утворення стероїдних та гіпофізарних гормонів. При його дефіциті статеві цикли бувають неповноцінними, погіршується імплантація, частішає ембріональна смертність, ускладнюється перебіг вагітності, родів та післяродового періоду, приплід виявляється мало життєвим.

Група вітамінів D (D2, D3, D4, D5) є активними регуляторами фосфорно-кальцієвого обміну. При дефіциті вітаміну D у корів і свиноматок порушується ритм статевого циклу, знижується їх запліднення, виникають аборти.

Вітамін Е (токоферол). Альфатокоферол, крім того, регулює засвоєння організмом вітаміну А, жировий обмін, живлення м’язової тканини, підвищує запліднюючу здатність.

При Е-гіповітамінозі у вагітних тварин накопичуються токсичні продукти жирового обміну, що діють шкідливо на ембріон. Зростають випадки ембріональної смертності, народження мертвих і нежиттєздатних плодів.

Обмін поживних речовин в організмі тварин тісно пов’язаний з вмістом у раціоні необхідних макро- та мікроелементів.

Особливе значення щодо функції статевих органів належить кальцію і фосфору. Фосфор бере участь в обміні жирів та вуглеводів, біохімії скорочення м’язів. Найбільше кальцію відкладається у кістковій тканині, входить до складу кожної клітини і зумовлює їх нормальну функцію.

Дефіцит кальцію і фосфору або їх порушене співвідношення, особливо при недостачі вітаміну D, викликає у корів розвиток остеомаляції і остеопорозу, виникнення анафродизії або неповноцінних статевих циклів. Оптимальним для корів вважається це співвідношення в межах 1,8–2 до 1.

При дефіциті марганцю гальмується статеве дозрівання тварин, ріст, розвиток і дозрівання фолікулів у дорослих самиць, виникають аборти.

Невід’ємним компонентом окисно-відновних процесів та вуглеводного обміну є мідь; рівень цих процесів позначається на відтворній функції та активності статевих гормонів. Вміст в організмі міді і сірки тісно зв’язаний з обміном кальцію, цинк активізує функцію багатьох ферментів і впливає на обмін і продукцію гормонів та функцію яєчників.

При гіпокобальтозі порушується синтез нуклеїнових кислот, м’язових білків, активність гідролітичних ферментів, що зумовлює гіпофункцію матки, затримання посліду, субінволюцію матки та розлади відтворної здатності тварин.

Діагностика аліментарної неплідності базується на аналізі поживності раціонів годівлі тварин, даних біохімічних досліджень крові з врахуванням біогеохімічних провінцій та симптомів виявленої патології.

Профілактика аліментарної неплідності передбачає нормовану годівлю тварин з врахуванням їх фізіологічного стану, продуктивності і характеру використання. Обов’язковим елементом профілактики є регулярний моціон та випасання тварин.