14.Діагностика і деференціальна діагностика клінічного маститу.

Залежно від характеру запальної реакції мастит розділяють на клінічний з яскраво вираженими ознаками запалення і субклінічний (прихований) без виражених клінічних ознак захворювання. Діагностика клінічного маститу ґрунтується на даних анамнезу, загального клінічного обстеження і клінічного дослідження молочної залози з пробним здоюванням і візуальним оглядом секрету Пробним доїнням визначають тонус сфінктера дійкового каналу по зусиллю, що прикладається при здоюванні молока, а також аномалії дійкового каналу, що обумовлюють слабке, важке або мимовільне витікання молока (лакторея), кількість і органолептичні властивості секрету. Наявність у секреті пластівців або згустків, що виявляються оглядом, є однією з ознак клінічного маститу. При диференційній діагностиці маститу у корів керуються класифікацією А.П. Студєнцова.

-серозний мастит;-катаральний мастит;а)катар цистерн і молочних ходів;б)катар альвеол;--фібринозний мастит;--гнійний мастит;а)гнійно-катаральний,б)абсцес вимені,в)флегмона вимені;--геморагічний мастит;--специфічні мастити.

15. Плацентація і біологічне значення плодових оболонок і їх рідини.

Плацентація — це утворення плодових оболонок.

Трофобласт росте дуже швидко, а ембріобласт під своїм тягарем опускається всередину, і над ним з'являється склепіння складок трофобласта. Поступово це склепіння стуляється, і між складками, що зімкну­лися, залишається лише невеличкий отвір — пупок амніона.

На поверхні трофобласта на 20-й день утворюються ворсинки і з цього часу він стає прохоріоном. Коли до прохоріона підходять судини, що ви­ходять з черевної порожнини плода разом з сечовою оболонкою і в вор­синки прохоріона приблизно на 30-й день вростають капіляри, прохоріон називається хоріоном або судинною оболонкою. Дрібні кровоносні судини збираються від всіх ворсинок разом і через пуповину ведуть до плода.

Простір між амніоном і хоріоном заповнюється магмою з первин­ної кишки утворюється алантоїс або сечова оболонка. Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура і про­ходить через пупковий отвір у вигляді сечової протоки, або урахуса. Він збільшується у міру наповнення первинною сечею, розповсюджується між водною і судинною оболонками і до 26-го дня огортає ембріон майже з усіх боків.

Амніон — тонка напівпрозора мембрана, яка оточує плід з усіх боків і створює навколишнє середовище плода протягом його внутрішньо-маткового життя. Внутрішня стінка — епітелій, який утворився з ектодерми а зовнішня — сполучнотканинна основа, сформована з мезодерми. Амні­он заповнений прозорою водянистою рідиною, яка містить солі NaCI, КСІ, білки, незамінні амінокислоти (аланін, лейцин, гістідін, аргінін лізин), вуглеводи, жири, ферменти, гормони, простагландини, гістамін серотонін, катехоламін, деякі фактори росту (пантотенова і фолієва кислоти).

Крім того, що амніотична рідина відіграє важливу роль в обміні речовин між організмом матері і плода, вона виконує захисну фун запобігаючи впливу на плід механічних, хімічних і інфекційних факто­рів, а також забезпечує рівномірний тиск на всі органи і тканини, який і створює сприятливі умови для гармонійного розвитку і дає можливість рухатися плоду.

Перед пологами ця рідина створює умови для того, щоб плід зайняв позицію, сприятливу для родів. У період пологів плодові оболонки з їх водами розширюють канал шийки матки; розриваючись на другій стадії пологів, зволожують і ослизнюють родові шляхи і плід. При облизуванні новонародженого самка ковтає біологічно активні речовини, які стиму­люють скорочення матки і відокремлення посліду.

Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура, проходить у ви­гляді сечової протоки (урахуса) через пупкове кільце за межі черевної порожнини, а потім, лійкоподібне розширюючись, розміщується між амніоном і хоріоном. У стінки алантоїса вростають кровоносні судини і проходять від плода до хоріона. Таким чином, алантоїс має велике значення у розвитку системи кровообігу плода і в його трофіці. У люди­ни алантоїс розвивається слабо і піддається редукції на другому місяці вагітності, але виконує таку саму роль, тому що по ньому до хоріона ростуть судини, які розміщуються у пупковому канатику.

Вміст сечової оболонки — перворідна сеча. На ранніх стадіях ва­гітності алантоїсна рідина утворюється внаслідок випотівання рідини з судин і тканин плода. У другій половині плодоношення, коли почина­ють функціонувати нирки плода, в його сечовому міхурі накопичується перворідна сеча, надлишок якої виводиться через урахує в алантоїс.

Хоріон — зовнішня плодова оболонка, утворена як повністю закритий мішок, загальна форма якого нагадує внутрішню форму матки. Зовнішня поверхня хоріона, гладенька па початку вагітності, згодом покривається ворсинками, судинними мезенхиматозними колбочками, які займають у деяких видів всю поверхню, або збираються на більш обмежених просторах в інших. Ці ворсинки зчіплюються з криптами або зі схожими ворсинками слизової оболонки матки.