1.2. Анамнез

Анамнез (від грецьк. Anamnesis – пригадування, спогади) - попе­редні дані про хвору тварину зі слів власника, обслуговуючого персоналу або лікаря-ординатора.

Ретельно зібраний і вдумливо проаналізований анамнез в деяких випадках має вирішальне значення для постановки діагнозу. Анамнез складається з двох частин. Перша з них – анамнез про життя тварини (anamnesis vitae), друга - анамнез про хворобу (anamnesis morbi).

Анамнез про життя тварини(anamnesis vitae) – включає дані до захворювання тварини (умови утриман­ня і догляду за твариною, якість кормів, годівлю і водопій, використан­ня тварини у господарстві, походження її та інші дані, які допомогають у постановці діагнозу).

При з’ясуванні умов утримання лікар розпитує про приміщення, якість підлоги, вентиляції, покрівлю, освітлення, наявність підстилки, методи прибирання гною, з’ясовує деякі параметри мікроклімату: темпе­ратуру в приміщенні, концентрацію шкідливих газів, освітленість, швидкість руху повітря, мікробну забрудненність, наявність родильних відділень, профілакторіїв, їх місткість. Важливо також знати про мо­ціон тварин (пасивний, активний, систематичний, періодичний).

Збираючи дані про годівлю, з’ясовують загальну забезпеченість гос­подарства кормами, їх фізичний стан і хімічний склад, умови зберіган­ня кормів і санітарний стан кормосховищ, водойм, води для пиття, спо­сіб напування (автонапувалки чи ручне подавання води), якість води. Треба пам’ятати, що при стійловому утриманні тварин причиною отруєнь можуть бути корми не тільки при забрудненні їх отруйними рослинами, але і при зіпсуванні кормів при гнитті та ураженні пліснявими грибами.

Далі слід проаналізувати збалансованість раціонів по поживним і біологічно-активним речовинам, структуру раціону. Доцільно з’ясувати технологію підготовки кормів, умови їх зберігання, розпорядок дня тварин, випасання і стан пасовищ, ретельно збираючи дані про всі зміни у годуванні.

Аналіз годівлі тварин має надзвичайно важливе значення, оскільки нестача, а в деяких випадках і надлишок поживних та біологічно актив­них речовин у раціонах тварин є причиною мінерального розладу, при наявності якого у тварин зустрічаються випадки отруєнь у результаті поїдання мінеральних добрив, що не відносяться до отрутохімікатів. Отруєння можливі у результаті злизування зі стін та інших предметів отруйних фарб, що нагадують своїм смаком кухонну сіль.

При отруєннях екзогенними отрутами причина хвороби очевидна, але шляхи надходження отрути до організму можуть бути різні. Тому треба розпитати про наявність чи відсутність отрут у вигляді отрутохімікатів у даному господарстві, у власника, тощо. Сюди відносяться препарати фтора, барія, миш’яку, ртуті, міді, інсектициди, фунгіциди, гербіциди, а також деякі мінеральні добрива.

Останнім часом у тваринництві дуже часто застосовують сполуки аміаку (сечовина та ін.), неправильне їх застосування призводить до отруєння.

У травоїдних тварин часто отруєння виникають внаслідок поїдання отруйних рослин, частіше це буває у весняний період, коли тварини після стійлового утримання стають менш розбірливі при поїданні зелених рослин.

У

8

етіології отруєнь не треба забувати і про можливість зловмисного введення токсичних речовин у організм тварин, а також бажання приховати помилки у застосуванні сильнодіючих речовин з лікувальною ціллю.

На виникнення і розвиток деяких отруєнь впливає експлуатація тварин, їх продуктивність, термін вагістності, перебіг родів, стан новонарод­женого молодняку і т.п.

Необхідно також з’ясувати епізоотичну ситуацію у даному господар­стві чи регіоні. Санітарний стан господарства, строки проведення щеп­лення, різних діагностичних досліджень, їх результати. Така інформа­ція є необхідною і важливою для встановлення діагнозу хвороби.

Анамнез про хворобу(anamnesis morbi) охоплює період з моменту захворювання тварини і до часу дослідження.

В анамнезі хвороби з’ясовують дату і обставини захворювання твари­ни, про перенесені раніше хвороби, перші симптоми захворювання та ті, що з’явилися у подальшому, наявність інших хворих тварин на фермі з подібними симптомами, чи надавалась тварині терапевтична допомога, хто лікував, які препарати застосовував, спосіб введення, їх лікувальна ефективність.

Збираючи анамнестичні дані, лікар повинен одночасно здійснювати загальний огляд тварини, що спонукає задавати додаткові запитання для встановлення помічених змін.