1. Основні теорії економічної інтеграції

Нео-функціональний підхід:

Автори Хаас, Най та Ліндберг (1950-60рр.)

Інтеграція - постійний процес досягнення компромісу через переговори

“Крива досвіду співробітництва” між країнами: досвід співпраці у галузях політики “нижчого рівня” (вугільна, сталеливарна промисловість) сприяє розвитку співпраці в галузях “вищого рівня” (закордонна, оборонна політики)

“Ефект переливу (spillover)”

співробітництва з однієї сфери до інших.

Визнавалась важлива роль національних урядів, існування політичного конфлікту та

конкуренції інтересів

1. Основні теорії економічної інтеграції

Теорія міжурядового регулювання

(intergovernmentalism)

Провідна роль в інтеграційних процесах – у національних урядів. Проти посилення ролі наднаціональних інституцій.

“Євроскептики” наголошують, що визначну роль в інтеграційному процесі відіграє Рада Європи, Рада міністрів ЄС та широка мережа допоміжних комітетів міждержавного співробітництва

Будь-яке просування на шляху

поглиблення інтеграції відбувається

1. Основні теорії економічної інтеграції

А.Моравчик: прихід до влади ринково-

орієнтованих урядів і подальше

узгодження національних інтересів стало головною передумовою реалізації програми Спільного Європейського ринку

Серцем процесу вироблення політик ЄС є міждержавні переговори, а наднаціональні органи мають вплив лише у ситуації, коли у них є сильні союзники серед країн-членів

Отже, позиції наднаціональних інститутів самих по собі є слабкими і залежать від мінливих національних інтересів

1. Основні теорії економічної інтеграції

Теорія багаторівневого управління (Multi- level governance) (автори: Liesbet Hooghe

та Gary Marks, 1996р.)

Крім національних урядів треба враховувати роль наднаціональних інститутів (Єврокомісії, Європарламенту, Європейського Суду), а також значення регіональних та місцевих органів влади

Саме їх повноваження та здатність виступати у якості незалежних акторів у процесі визначення інтеграційних перспектив ЄС є головним об’єктом дослідження в цій теорії

1. Основні теорії економічної інтеграції

Теорія внутрішнього регіоналізму (М,

Кітінг, Дж. Логлін, Р. Хадсон)

Створення гомогенного європейського економічного простору, в якому вдасться зменшити соціально-економічні диспропорції за рахунок посиленого впливу наднаціональних європейських структур.

Розроблено принципи:

субсидіарність (делегування в регіон тієї суми повноважень, які він може ефективно виконувати),

компліментарність (структурні фонди ЄС підтримують проект, якщо в регіоні

вкладається частина коштів 25-75 %)

1. Основні теорії економічної інтеграції

Після створення економічного та політичного союзів країн-учасниць має розвиватися процес регіональної

європейської єдності - «Європа Регіонів»

Роль національних урядів поступово зменшиться.

Ключовими акторами при цьому стануть місцеві органи влади та наднаціональні інститути ЄС

1. Основні теорії економічної інтеграції Концепції гнучкої інтеграції

Різношвидкісна: країни ЄС йдуть єдиним

шляхом інтеграції, проте з різною швидкістю поглиблення інтеграції

Вибіркова (гнучка-Європа): країни ЄС

можуть вибрати будь-який інтеграційний

проект на власний розсуд із переліку існуючих

“Концентричні кола”: країни

розміщуються у різних колах інтеграції, залежно від рівня інтеграції, який вони здатні чи бажають досягти

“Ключові (піонерні) групи”: країни, які

сильніше за інших прагнуть і здатні поглиблювати інтеграцію беруть участь у

Інтеграційна модель ЄС

	Етапи розвитку ЄС (за H. та
•	W.Wallace, 2004)
	Паризький договір (1951) – створено Європейське співтовариство з
•	вугілля та сталі;
	Римський договір (1957) – створено Європейське економічне
•	співтовариство; Євроатом;
	Договір про злиття (1965) – об'єднання інституцій;
•	Акт розширення (1972) – вступ до ЄС Данії, Ірландії, Великої Британії;
•	Бюджетний договір (1975) – розширення повноважень ЄП; створення
•	рахункової палати;
	Акт розширення (1980) – вступ Греції;
•	Акт розширення (1985) – вступ до ЄС Португалії та Іспанії;
•	Єдиний Європейський акт (1986) – надання більших повноважень ЄП;
	запроваджено політику згуртування; розширення політичного впливу
•	ЄЕС;
	Договір про Європейський Союз (ДЕС) (1992) [Маастрихтський договір] –
	нова структура ЄС, процедури ухвалення рішень; запровадження
•	принципу субсидіарності; формалізація роботи Європейської Ради;
	Акт розширення (1994) – вступ Австрії, Фінляндії, Швеції;
•	Амстердамський договір (1997) – додаткові повноваження ЄП; ЄК
•	Шенгенські угоди;
	Ніццький договір (2001) – розширення ЄС; Хартія основних прав;
•	Акт розширення (2004) – вступ 10 країн ЦСЄ з 1.05.2004;
•	Акт розширення (2006) – вступ Болгарії та Румунії з 1.01.2007.
•	Лісабонський договір (2007) – значне реформування правової бази та
•	інституційного устрою ЄС
	Акт розширення (2013) – вступ Хорватії до ЄС

3. Сучасні позиції ЄС в глобальній економіці

Унаслідок активного процесу розширення у 2013 p. Європейський Союз став

найбільшою і найпотужнішою

інтеграційною організацією у світі з

*чисельністю жителів — 508 млн. (США — 316; Японія — 127)

*великою площею — 4,38 млн. км2 (США —

9,6; Японія — 0,38)

*ВВП — 17,6 трлн дол. (США — 12,5; Японія — 4,5).