Введення у спеціальність. Репаративна регенерація кісток

Тези лекції: “Введення у спеціальність. Репаративна

регенерація кісток.”

1. Введення у спеціальність. 2. Репаративна регенерація кісток.

З перших кроків життя людини пов’язане з травмою. Забої, розтяги, розриви зв’язок, сухожилків, м’язів, переломи кісток, пораження судин, нервів, вивихи, розчавлення кінцівок – весь цей арсенал пошкоджень супроводив наших пра-прапрадідів, супроводжує нас, не дивлячись на цивілізацію, прогрес науки і техніки, а навпаки, бачимо зростання травматизму, його тяжкість, складність, поєднаність та високу летальність, інвалідність, не кажучи про тривалу втрату працездатності, професійних можливостей. Отже, травматологія – це наука про травму, її особливості, методи лікування, розповсюдження.

Під травмою розуміють фізіологічні пошкодження тканини, органів, кінцівок, хребта, внаслідок дії фізичних, хімічних, променевих, іонізуючих чинників.

Травми бувають відкриті і закриті, ускладнені і поєднані, множинні і поодинокі. Розповсюдження травм, його причини, тобто травматизм вивчається у травматології, як основа для розробки методів профілактики і боротьби з інвалідністю та зниженням летальності.

Під травматизмом розуміють кількість травм у певної кількості людей, занятих на однім підприємстві, проживаючих на одній території.

Виділяють травматизм виробникий, сільськогосподарській, дитячий, шкільний, спортивний, дорожньо-транспортний, побутовий, військовий.

У виробничому травматизмі в свою чергу, травматизм у вугільнім виробництві, горно-рудному, металургічному, легкім виробництві та ін.

Особлива увага звертається в сучасних умовах на дорожньо-транспортний травматизм, який не має тенденції до зниження. Тут грає роль в першу чергу культура, і свідомість громадян, стан економічного розвитку держави, державні організаційні міроприємства, стан доріг та ін.

Вважають є три убивці віку: перший серцево-судинні захворювання, другий – онкологічні захворювання і третій – автомобіль.

Отже, наука травматологія є складовою важливих державних проблем, яка вирішує не тільки медичні, а й важливі державно-соціальні проблеми:

1)профілактика травматизму;

2)організація травматологічної служби,

3)розробка сучасних методів лікування;

4)реабілітація травмованих (медична, соціальна,психологічна);

5)підготовка висококваліфікованих спеціалістів, науковців, педагогів.

Друга частина нашої спеціальності є ортопедія.

Що це за наука? Термін ортопедія ввів французький хірург N.Анрі 1741 р. (ortos – прямий, pais – дитя), виховання здорових дітей, тобто лікування і профілактика вроджених вад у дітей.

З того часу ортопедія розширилася і почала лікувати дорослих хворих з набутими вадами і захворюваннями суглобів і кісток, а в кінці ХХ ст.ортопедія стала перетворилася в реконструктивно-відновчою хірургією апарата опори та руху. Таким чином, на курсі ортопедії ви ознайомитесь з лікуванням таких вроджених вад, як клишоногість, кривошия, вроджена дисплазія, вивих кульшового суглоба, вроджені та набуті захворювання хребта, дегенеративно-дистрофічні та запальні захворювання суглобів, ортопедична допомога хворим з в’ялими та спастичними захворюваннями апарата опори та руху, захворюванням стоп та ін.

Знання ортопедії, як і травматології необхідні не тільки фахівцям, але і загальному лікарю, сімейному лікарю. Невідкладна допомога при травмах, діагностика вроджених вад та лікування на ранніх стадіях дає можливість попередити тяжку інвалідність, яка неминуче виникає при відсутності вчасної лікарняної допомоги.

Репаративна кісткова регенерація.

Фізіологічно регенерація постійно відбувається в організму , що ж до репаративної кісткової регенерації, то вона проявляється при пошкодженнях та захворюваннях кісток.

Перелом виникає під дією фізичної сили на кістку. Ламається кістка, пошкоджуються усі її елементи окістя, кортикальний шар,ендоост, кістковий мозок, судини, нервові та оточуючі м’які тканини, виникає кровотеча – гематома.

На місці пошкодження можна виділити три зони: перша зона це так би мовити епіцентр травми: гематома, в якій багато часточок кісток, тканини, клітинних включень, лейкоцити, ферменти і все це при повній відповідності доступа кисню; розвивається процес катаболізму.

Друга зона, що оточуючують місце перелома м’які тканини, переважна більшість яких знаходиться у стані парабіоза.

Третя зона не пошкоджених тканин, судин, нервів з нормальним гемастазом.

Перша стадія репаративної регенерації – є стадія катаболізма в ній дефиренціації під дією біологічно активних речовин у непошкоджених клітинах окістя, ендооста, оточуючих м’яких тканин, як знаходяться у стані спокою після ділення, відбувається диференційовка у полібласт, який тут же розмножується. Одночасно відбувається зріст капілярів з усіх сторін у зону епіцентра - гематома, яка по суті перетворилася у “гетерогенну біологічно активну масу”. Проростаючи, капіляри забезпечують полібласти киснем, необхідними для життєдіяльності харчами і вони деференціюються.

Отже, П стадія – це стадія деференціації.

Деференціація, в залежності від умов у зоні перелому (стабільності чи нестабільності відламків) іде по шляху формування остеобластів, хондробластів чи фібробластів).

Остеобласти утворюються при стабільності відламків, доброму кровозабезпеченні. У випадках, коли є між відламками рух, пошкоджуються проростаючи капіляри і полібласт не отримує необхідних продуктів живлення кисню і утворюється хондробласт, клітина, гомеостаз якої значно нижчий ніж у остеобласта. Коли ж між відламками ніякої стабільності немає, вони постійно рухаються, відбувається постійне пошкодження капілярної мережі в таких випадках утворюються фібробласти.

Отже, вже П стадія – є ключем для патогенетичного обґрунтування і вибору методу лікування, а саме люба методика лікування повинна забезпечити стабільне утримання відламків, щоб репаративна регенерація йшла по прямому остеогенному типу – поліобласт диференціюється завжди у остеобласт з утворенням остео1дно1 речовини.

Одночасно йде подальше проростання капілярної мережі з периферії до центра до злиття в єдиний капілярний клубок по ходу капыляр1в, розмыщуються остеобласти, які продукують остео1дну тканину, в яку осідає кальцій, фосфор 1 поступово наростаэ осиф1кац1я

Третя стадія – це утворення первинної ангіогенної мозолі.

Капілярний клубок з остеобластами і остео1дною тканиною з’єднує відламки, на як1 починае д1яти статична фізіологічна сила по осьовим силовим лініям кістки (тонус м’яз1в). Подал1 додається помірне дозоване статичне навантаження і первинна кісткова мозоль формується по силовим лініям кістки. Утворюється окистя, кортикальний шар, ендо-ост, кістковий мозок, тобто IV стадія – це стадія формування пластичної кісткової структури.

У випадках, коли між відламками незначна стаб1льн1сть пол1бласт диференціюється у хондробласт і ангіогенна мозоль складається з хондроїдної тканини, яка при благо приємних умовах з часом шляхом метаплязії перетворюється у остеогенну мозоль.

Якщо стаб1льн1сть в1дламк1в в1дсутня, то пол1бласт диференцюеться у ф1бробласт, формується хрящова тканина і виникає несправжній суглоб.

На перебіг репаративної регенерації впливають загальні 1 місцеві чинники.

До загальних чинник1в в1дносяться: загальний стан потерпілого, супутні захворювання життєво важливих органів і систем, ураження нервової, ендокринної систем, системи травлення, голод, низький парц1альний тиск кисню (у горах).

Полярна ніч.

До місцевих: ускладнення відкритих перелом1в, необгрунтована зміна методів лікування, не забезпечення стабільної фіксації відламків на весь період консолідації.

Отже, основн1 принципи л1кування перелом1в к1сток грунтуються на знанны процесыв репаративно1 регенерац11, виходячи з загального стану потерп1лого, неповноц1нно1 реаб1л1тац11.