4.Функціонування товарного виробництва і його закони

Товарне виробництво, як відзначалося вище, у своєму розвитку проходить два етапи, виступаючи у формі простого й капіталістичного товарного виробництва, і відповідно до цього розвитку видозмінюються, модифікуються й властиві товарному виробництву економічні закони: закон вартості, закон конкуренції, закони попиту та пропозиції й ін.

По-перше, протягом останніх двох століть відбулися великі зміни в самій структурі суспільного виробництва, коли не тільки продукти праці, але й послуги, і сама робоча сила, що їх створює, стали товарами. Трудова теорія вартості в особі А.Сміта (а пізніше й К.Маркса) виходила з того, що ототожнювала виробництво тільки з такою сферою діяльності, що створювала матеріальні блага. А. Сміт працю священиків, юристів, лікарів, музикантів і т.п. уважав непродуктивним заняттям. Сучасна економічна наука відображає нову господарську діяльність, характерну для індустріального й постіндустріального суспільства. Сучасне виробництво містить у собі дві сфери - матеріальна й нематеріальну, де істотна питома вага становить сфера послуг, де зайнято (у розвинених країнах) до 70% всієї робочої сили.

По-друге, переростання простого товарного виробництва в капіталістичне обумовило істотні зміни в процесі конкуренції й ціноутворення. Епоха вільної конкуренції, стихійного саморегулювання пішли на окраїну сучасного ринкового простору, на якому нині домінують великі й найбільші підприємства, що широко застосовують досягнення НТР. Цьому етапу відповідає недосконала конкуренція з новими методами, конкуренція, що перебуває під певним контролем держави.

По-третє, виробництво товарів на невідомий ринок усе більше йде в минуле, навіть для дрібного бізнесу. Вже більше століття підприємництво (особливо середній і великий бізнес) широко використовує маркетинг, вивчає попит ринку (покупців), класифікуючи їх за статтю, віком, доходом, професією, місцем проживання й ін., і навіть формує попит. Виробництво товарів великими підприємствами зорієнтовано на певний ринок на основі попередньо погодженої номенклатури продукції, її кількості і якості. У цей час на світовий ринок, відповідно до таких домовленостей, надходить близько 70% всіх товарів. Нарешті треба відзначити істотний вплив на ринкові відносини (включаючи конкуренцію) засобів державного регулювання економіки. Все зазначене вище не означає, що економічні суб'єкти, що хазяйнують в умовах простого товарного виробництва, перестали грати яку-небудь роль в економіці. Немонополізований сектор економіки досить розвинений, і держава проводить певну політику заохочення, стимулювання малого бізнесу. Тому, незважаючи на всі зазначені зміни, закон вартості продовжує діяти, виконує певні функції в ринковій економіці.

Закон вартості, як будь-який економічний закон, носить об'єктивний характер, але разом з тим виступає як особливий економічний закон, дія якого проявляється в декількох способах виробництва (рабовласницькому, феодальному й капіталістичному). Закон вартості є економічний закон товарного виробництва, відповідно до якого товари й послуги обмінюються на ринку відповідно до втіленої в них суспільно-необхідної праці.

Економічна наука (політекономія) відзначає наступні функції закону вартості:

1. Стихійний регулятор товарного виробництва.

2. Рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил.

3. Основа диференціації товаровиробників.

В умовах товарного виробництва, особливо капіталістичного, провадиться те, що користується попитом. Під впливом коливання попиту та пропозиції ціни на товари постійно відхиляються нагору й униз від вартості. Ці коливання – інформація для товаровиробників про те, які продукти зроблені в зайвій або недостатній кількості, це змушує їх скорочувати або розширювати виробництво, провадити те, що найбільш вигідно на даний момент. Так стихійно формуються пропорції суспільного виробництва.

На основі закону вартості відбувається розвиток продуктивних сил. Як указувалося, величина вартості товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Товаровиробники, які першими використовують новітні технології, провадять свої товари з меншими витратами в порівнянні із суспільно необхідними, а продають за ціною, що відповідає суспільно-необхідним витратам, і це приносить додатковий дохід. Таким чином, особиста вигода виробника виступає як стимул розвитку й удосконалювання виробництва, розвитку продуктивних сил.

Це ж розходження між індивідуальними й суспільно необхідними витратами приводить не тільки до збагачення одних, але й до руйнування інших. Цьому істотно сприяє конкуренція. Закон вартості в цьому випадку веде не тільки до диференціації товаровиробників, але й до виникнення капіталістичних відносин, тому що ті, хто збанкрутив, розорилися стають неминуче найманою робочою силою, що потрібна тим, хто превстиг у конкурентній боротьбі.

Закон вартості з його функціями, як відзначалося, найбільш характерне явище для простого товарного виробництва, однак основні його функції проявляються й нині, коли істотно виросли економічні функції держави. І в сучасних умовах і ринок, і держава виступають як дві основні сили, що регулюють суспільне виробництво, забезпечуючи його оптимальний розвиток. Це необхідно враховувати при розробці економічної політики України, що будує соціально-орієнтовану ринкову економіку.