Основні ознаки видань

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, газети, журнали, ноти, що складають групу видань - це певний вид документів (традиційні чи електронні), які мають свої специфічні ознаки, що різнять їх з іншими видами документів. Порівняння основних ознак традиційних і електронних видань подано на схемі 5.2.

Загальними для традиційних та електронних видань ознаками є:

- наявність носія інформації;

- необхідність редакційно-видавничого опрацювання;

- обов'язковість вихідних даних;

- наявність обумовленого накладу;

- можливість візуального сприйняття.

Структура, реквізити та допоміжний апарат видань

Структура видання як виду документа залежить від його типу, принципів побудови, читацького й цільового призначення.

Схема 5.2 Основні ознаки видань

Так, принцип розміщення текстових документів у колективних збірниках буде таким: історична послідовність; алфавітна послідовність; жанрова ознака.

Принцип розміщення текстових документів у авторських збірниках та зібранні творів: авторська воля; жанрова ознака; хронологічна послідовність.

Основні реквізити традиційних видань:

- Автор - творець документа, їм може бути окрема особа або колектив.

- Заголовок - назва видання, що виступає в якості пошукового образу.

- Надзаголовкові дані - найменування організації, від імені якої виходить видання, заголовок серії.

- Підзаголовкові дані - тематика, читацька адреса і цільове призначення, порядковий номер, нумерація томів, випусків, частин, книг тощо.

- Класифікаційний індекс - УДК, ББК та авторський знак.

- Комплексний книготорговельний індекс - розміщується на виданнях з означеною ціною.

- Знак охорони авторського права - розміщується в нижньому правому куті титулу.

- Міжнародний стандартний номер - ISBN або ISSN - код реєстраційного характеру. Присвоюється міжнародною і національною агенцією за єдиною методикою.

- Анотація - коротка характеристика видання з точки зору змісту, призначення, форми.

- Реферат - скорочений виклад змісту видання.

- Випускні дані - дата передачі оригіналу в набір, дата підпису видання до друку, формат паперу і доля аркушу, гарнітура шрифту, спосіб друку, обсяг видання, наклад, номер замовлення, назва і адреса видавництва.

Допоміжний апарат літературно-художнього видання, як правило, складається з матеріалів, що додають до текстів документів, а саме: вступної статті; післямови; різних варіантів і редакцій текстів автора; приміток; додатків інформаційно-довідкового характеру.

19. Класифікаційна схема видань Загальна класифікаційна характеристика видань

Типологізація й класифікація видань розробляється в рамках книгознавства - науки про книгу й книжкову справу. Значний внесок у розробку питань класифікації традиційних видань зробили А. І. Барсук, І.Є. Баренбаум, АА. Гречихін, Г.М. Швецова-Водка та ін.

Будучи одним із видів документів, видання можуть класифікуватися за певними їх ознаками: змістом, матеріальною конструкцією, періодичністю, знаковою природою фіксації інформації й т.п.

Типологічне різноманіття видань базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове й читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься в них. Це служить підставою для всебічної характеристики видань, дозволяє здійснити їх внутрішньовидову класифікацію, визначити різновиди й типологічну розмаїтість.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види, терміни та визначення. "Традиційні" видання класифікують за наступними ознаками :

1) за цільовим призначенням;

2) за аналітико-синтетичним переробленням інформації;

3) за інформаційними знаками (знаковою природою);

4) за матеріальною конструкцією;

5) за обсягом;

6) за складом основного тексту;

7) за періодичністю;

8) за структурою;

9) за інформаційними ознаками;

10) за видами періодичних і продовжуваних видань;

11) за статусом [4].

Сукупність видів і типів традиційних видань деталізована в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 Класифікаційна таблиця традиційних видань

	Ознаки класифікації		Види видань
1	2		3
1.	За цільовим призначенням		Офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, виробничо-практичне, виробничо-практичне для аматорів, навчальне, громадсько-політичне, довідкове, для організації дозвілля, рекламне, літературно-художнє
2.		За аналітико-синтетичним переробленням інформації		Інформативне, реферативне, бібліографічне, оглядове, дайджест
3.		За знаковою природою		Текстове, нотне, картографічне, образотворче
4.		За матеріальною конструкцією		Книжкове, журнальне, аркушеве, газетне, буклет, карткове, плакат, поштова картка, комплектне, книжка-іграшка
5.		За обсягом		Книга, брошура, листівка (аркушівка)
6.		За складом основного тексту		Моновидання, збірники (полівішання)
7.		За періодичністю		Неперіодичне, серіальне (періодичне), продовжуване (видання, що продовжується)
8.		За структурою		Серія, однотомник (однотомне), багатотомне, зібрання творів, твори вибрані
9.		За інформаційними ознаками		Монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей конференції, матеріали конференції (з'їзду), збірник наукових праць, статут, інструкція, стандарт, прейскурант, паспорт, посібник (наочний, практичний, навчальний, навчальний наочний, навчально-методичний), порадник практичний, підручник, хрестоматія, рекомендації методичні, курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій, програма навчальна, практикум, словник, енциклопедія, словник енциклопедичний, словник мовний, словник тлумачний, словник термінологічний, розмовник, довідник, путівник, проспект, каталог, альбом, атлас, оголошення, листок інформаційний, документно-художнє, науково-художнє видання, альманах, антологія
10.		За видами періодичних і продовжуваних видань		Газета, журнал (часопис), бюлетень, календар, експрес-інформація
11.		За статусом		Оригінали, традиційні версії електронних видань, електронні аналоги традиційних видань, електронні відтворення, зокрема копії друкованих документів, тривимірних об'єктів тощо

Наведена класифікація видань є за своєю характеристикою багатоаспектною, паралельною. Тобто кожний напрям цієї класифікації (фасет) є незалежним від інших: використовується лише одна ознака класифікування, будь-яке видання може бути класифікованим за кожною з цих ознак.

Класифікація електронних видань відповідно до ГОСТ 7.83-2001 [6] наведена в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 Класифікаційна таблиця електронних видань

	Ознаки класифікації	Види видань
1.	За цільовим призначенням	Офіційне, наукове, науково -популярне, виробничо-практичне (зокрема нормативне), навчальне, масово-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, художнє
2.	За періодичністю	Неперіодичне, серіальне, періодичне, видання, що продовжується; видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністю замінює вміст)
3.	За структурою	Однотомне, багатотомне, електронна серія
4.	За наявністю друкованого еквівалента	Самостійне електронне видання (не має друкованого аналогу); електронний аналог друкованого документа (відтворює відповідний друкований документ, зберігаючи розташування тексту на сторінках, ілюстрації, посилання, примітки); електронна версія (аналог друкованого видання, який має рівний із оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно з самостійним друкованим або електронним виданням у відповідному форматі з метою подання в мережевому доступі або на окремому носії)

Насамперед розглянемо ознаки, що використовуються для класифікування всіх без винятку видань (як традиційних, так і електронних), а також види видань, що за ними виокремлюються.