ТЕМА № 5. ПРАВА ЛЮДИНИ В ДЕРЖАВІ Питання:

1.Конституція України — Основний Закон суспільства і держави.

2.Права, свободи і обов’язки людини.

3.Вибори.

4.Референдум.

1.Конституція України — Основний Закон суспільства і держави. 28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу та керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, прийняла Основний Закон України - Конституцію України.

За своїм значенням і змістом Конституція України є не лише правовим актом, але й документом політичного характеру. Вона закріплює основи державного суспільного ладу, національно-державного устрою України, організації державної влади та управління, основні права, свободи та обов’язки людини.

У Конституції України закріплено основоположні принципи взаємодії держави і суспільства: визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, здійснення її на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судовую верховенства права; організації суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; гарантування всіх форм

власності; забезпечення правопорядку на умовах рівності всіх перед законом, виключення можливості примушувати будь-кого робити те, що не передбачено законом.

2. Права, свободи і обов’язки людини. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих

прав і свобод.

Права і свободи - це закріплені Конституцією України і гарантовані державою можливості кожної людини вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими їй соціальними благами як в особистих, так і суспільних інтересах.

Права і свободи, закріплені в Основному Законі України, з цілісною системою, яка наочно виявляється через класифікацію на основі різних критеріїв. Найпоширенішою є класифікація прав і свобод за сферами життєдіяльності індивіда:

1)особисті (громадянські) (право на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; на недоторканність житла; на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на свободу думки і слова; на свободу світогляду і віросповідання та ін.;

2)політичні: право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами,

увсеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації та ін.;

3)економічні: право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; право на працю; право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів та ін.;

4)соціальні: право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та ін.;

5)культурні: право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав,, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності та ін.;

6)екологічні: право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Обов’язки людини - це вид і міра необхідної поведінки людини, встановлена державою в інтересах суспільства та закріплена Конституцією України.

До обов язків людини належать: 1) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів;

неухильне додержання Конституції України та законів України, не посягання на права і свободи, честь і гідність інших людей; 3) сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом; 4) не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків; 5) здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

3. Вибори. Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори можна визначити як спосіб формування органів публічної влади або ж заміщення посад шляхом голосування за умови, що на виборну посаду претендують два чи більше кандидатів.

Залежно від особливостей організації виборчого процесу розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

За мажоритарної виборчої системи територія (на якій формується представницький орган) поділяється на приблизно рівні частини, такої кількості, скільки осіб необхідно обирати до органу. У кожній такій частині обирається один переможець, яким стає особа, яка набрала встановлену більшість голосів.

В залежності від способу визначення переможця на виборах, виокремлюється: 1) мажоритарна система абсолютної більшості; мажоритарна система відносної більшості; 3) мажоритарна система кваліфікованої більшості.

За пропорційної виборчої системи голосування за кандидатів проводиться за партійними списками, а подальший розподіл мандатів між партіями здійснюється відповідно (пропорційно) до кількості голосів виборців, поданих за кожний партійний список.

Існують три різновиди пропорційної виборчої системи: 1) із жорсткими списками; 2) із списками з преференціями (м’якими списками);

2)із напівжорсткими списками.

Змішана виборча система поєднує елементи як мажоритарної, так і пропорційної системи.

Розрізняють вибори: чергові, позачергові, повторні, проміжні та перші. Вибори проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого

права шляхом таємного голосування.

Згідно із загальним виборчим правом право обирати мають громадяни,

яким на день проведення виборів виповнилося 18 років; будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав забороняються. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Референдум - це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.

Референдуми бувають всеукраїнські та місцеві.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.Перелічіть права і свободи людини в залежності від сфер життєдіяльності.

2.Охарактеризуйте обов’язки людини.

3.Охарактеризуйте види мажоритарної виборчої ситеми.

4.Зазначте особливості пропорційної виборчої системи.

5.Назвіть етапи виборчого процесу.

6.Хто може бути ініціатором всеукраїнського референдуму?

Теми доповідей:

1.Механізм реалізації, гарантії та захист права і свобод людини в Україні.

2.Обмеження прав і свобод людини в Україні.

3.Підстави і порядок набуття громадянства України.

Література до теми:

1.Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ ЗО. - Ст. 141.

2.Про столицю України - місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999 року № 401-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 11. - Ст. 79.

3.Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 року № 474XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 14. - Ст. 81.

4.Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 13. - Ст. 65.

5.Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 10-11.

— Ст. 73.