51. Методологія ефективного управління реструктуризацією.

Ефективність антикризового управління забезпечується заходами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані результати в організації та управлінні, зростання обсягів виробництва, поліпшенні фінансового стану підприємства

На практиці доцільно розраховувати прогнозну ефективність та фактичну. Прогнозна ефективність антикризових заходів визначається у разі складання та експертизи планів санації (реструктуризації), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможності підприємства. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:

• зміна показників ”ліквідність” та ”платоспроможність”;

• підвищення рівня прибутковості;

• тенденції зміни показників ділової активності (продуктивності праці, оборотності тощо;

• додаткова вартість, створена в результаті антикризових заходів.

Прогнозні показники ефективності доцільно розраховувати при моделюванні доцільності реалізації тих чи інших антикризових заходів. Фактичний рівень ефективності визначається на основі зіставлення значення окремих показників до і після впровадження антикризових заходів при оцінюванні ефективності антикризового фінансового управління: значення інтегрального показника фінансового стану порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.

Критерієм ефективності антикризового управління може бути також додаткова вартість (абсолютний приріст вартості підприємства), створена в результаті застосування антикризових заходів. Вона розраховується як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його ліквідаційною вартістю до санації (реструктуризації). Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків, зменшених на суму додатково залученого власного та позичкового капіталу. Даний метод оцінювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-Flow.

52. Модель циклу стратегічного управління реструктуризацією підприємства.

Стратегічне керування – це комплекс управлінських рішень, що завдають швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон’юнктури, шляхом стратегічного маневру, перегляду цілей і коректування загального напрямку розвитку. Під стратегічним керуванням розуміється орієнтована система, до складу якої входить розробка і реалізація стратегії, а також оцінка і контроль.

Стратегічне керування – це динамічний процес, який характеризується циклічністю відповідно до життєвих фаз підприємства (виникнення, становлення, ріст, насичення, спад, ліквідація). Модель циклу стратегічного керування можна розглянути як послідовність компонентів процесу, як замкнутий круг.

• Стратегічний аналіз (оцінка власних ресурсів і можливостей)

• Стратегічний план розвитку підприємства

• Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

• Прийняття рішення щодо стратегічного перетворення

• Програма реструктуризації. Бізнес-план.

• Реалізація програми реструктуризації

• Моніторинг результатів і корегування програми

У даній моделі домінуючими компонентами є два блоки – стратег. план розвитку та програма реструктуризації, у яких формуються три головних керівні документи:

Стратегічний план розвитку підприємства

Програма реструктуризації

Бізнес-план

Інші елементи циклу лише формують зміст головних.