ХХ з’їзд КПРС та його історичне значення
З перших же днів нове керівництво зробило кроки, направлені проти зловживань минулих років. Особистий секретаріат Сталіна був розпущений. 27 березня Верховна Рада СРСР оголосила амністію для всіх ув'язнених, чий термін не перевищував п'яти років. Амністія передбачала звільнення неповнолітніх і матерів, а також всіх осуджених незалежно від величини терміну, за хабарництво, економічні злочини, адміністративні та військові правопорушення
Через кілька днів вийшла постанова ЦК КПРС, в якій мова йшла про «порушення законності органами держбезпеки». З неї слідувало, що держбезпека, привласнивши собі непомірні права, творила беззаконня і що партія, відкрито викриваючи її, відкидає ці методи і засуджує всевладдя політичної поліції. Породжена цими документами надія викликала потік сотень тисяч прохань про реабілітацію, який захлеснув органи прокуратури.
На чолі МВС був поставлений Круглов. Були скасовані «трійки» - особливі трибунали, через які проходили справи, що відносилися до ведення політичної поліції. У МВС відібрали також управління таборами.
У березні 1954 р. політична поліція була перетворена на самостійну організацію, що отримала назву Комітету державної безпеки (КДБ), керівництво яким було покладено на генерала Сєрова. Дуже широкі права по контролю за її діяльністю були надані прокуратурі. У політичному плані «відновлення соціалістичної законності» було прямо
пов'язане з
14 лютого 1956 р. у присутності представників 55 «братських партій» відкрився XX з'їзд КПРС, який зібрав 1436 делегатів. Скликаний за 8 місяців до статутного терміну у зв'язку з насущною необхідністю підвести підсумки змін, які відбулися після смерті Сталіна і дискусії про вибір курсу, з'їзд завершився знаменитою «секретною доповіддю» Хрущова. Ця доповідь була проголошена за закритими дверима тільки перед радянськими делегатами і відкрила
дорогу керованій десталінізації.
Доповідь Хрущова підтвердила зміну політичного курсу, розрив з численними сталінськими постулатами та традиціями, здійснений протягом трьох попередніх років, як в області міжнародних відносин, так і у внутрішній політиці, соціальній та економічній
Затверджуючи як лейтмотив доповіді захист справжнього ленінізму, Хрущов почав з того, що підкреслив важливість міжнародної розрядки, заявивши, що мирне співіснування повинне стати генеральною лінією
зовнішньої політики СРСР.
Хрущов заявив, що методи побудови соціалізму можуть видозмінюватися в залежності від конкретних умов кожної країни. Таким чином, нав'язування радянської моделі, як обов'язкового зразку, поступалося місцем визнанню різноманіття шляхів до соціалізму. Фактично, доповідач виступив як захисник справжнього ленінізму.
Перейшовши до економіки, доповідач виклав основні напрями 6 п'ятирічного плану. Особливу увагу план приділяв сільському господарству, становище якого залишалося тривожним, виробництву предметів споживання випереджаючими темпами в порівнянні із засобами виробництва, а також
житловому будівництву
Відновити й зміцнити ленінський принцип колективного керівництва - таким був політичний лейтмотив більшості виступів на з'їзді. Колективному керівництву оратори протиставляли «культ особи» і пропонували демократизувати партію, перестати жити в світі ілюзій та брехні.
Найбільш серйозний виступ проти «культу особи Сталіна» і «порушень соціалістичної законності» на відкритих засіданнях належав Мікояну, який піддав критиці неправильні висновки і перекручення, що містилися в «Короткому курсі історії ВКП(б)» 1938 р. а також економічні теорії, висуненій
Сталіним в 1952 р.
24 лютого Булганін як глава уряду представив економічну доповідь, а потім Хрущов повідомив радянським делегатам, що ввечері, після закриття з'їзду, вони повинні з'явитися на закрите засідання, куди іноземні учасники не будуть допущені
У ніч з 24 на 25 лютого Хрущов протягом 4 годин зачитував «секретну доповідь», яка показувала розвиток і зміцнення «культу особи», його вияви і наслідки за минулі 20 років. Хрущов закликав до вірності
Із «секретної доповіді» дізналися про «заповіт» Леніна, існування якого доги заперечувалося партією. Доповідь розказувала про чистки та «незаконні методи слідства», розвінчався міф про Сталіна-воєначальника, який був відповідальний за нищівні поразки. Також в доповіді розповідалося про депортацію народів, конфлікт з Тіто, фабрикацію фальшивих змов.
Малювався новий образ Сталіна - образ тирана, який створював свій культ, образ некомпетентного диктатора, який не бажав нікого слухати, «відірваного від народу» і відповідального за катастрофічне економічне становище країни.