Висновок до розділу 2

Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

З метою покриття бюджетного дефіциту і досягнення балансу між надходженнями до бюджету і платежами з нього встановлюються джерела його фінансування. При цьому прийняття рішень щодо зміни обсягів доходів, у тому числі зміна ставок оподаткування, а також у сфері бюджетних видатків (зміна їх обсягів) ведуть до зменшення або ж збільшення від'ємного сальдо бюджету, а не фінансують його. Дефіцит, який виявляється при вже заданих обсягах і структурі бюджетних доходів і видатків, визначатиме розмір необхідних джерел його фінансування.

Для аналізу існуючих меж розміру дефіциту державного бюджету в Україні була досліджена його динаміка.

Таким чином, було встановлено, що дефіцит Державного бюджету України у 2012 - 2013 рр. знаходився у економічно безпечних межах, не здійснюючи значного навантаження на економічний розвиток країни. Але у 2010, 2011 та 2014 спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, які характеризуються як зростанням абсолютного значення дефіциту державного бюджету, так і його питомої ваги у ВВП України. Дефіцит Державного бюджету України в 2011 році у % до ВВП склав 4,87%, сягнувши найвищого значення за аналізований період .

Як свідчать аналітичні матеріали, основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду; інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин.

Фактичний дефіцит бюджету не обмежується нормами закону про бюджет і його рівень може перевищити обумовлені законодавчо. Тому сьогодні актуальним є пошук найефективніших джерел фінансування дефіциту. Їх структура не є сталою. Це пояснюється значним коливанням обсягів надходжень від приватизації державного майна, вартості коштів, що залучаються, вартості позик та залишків коштів, що спрямовуються на покриття дефіциту, а також здійснення запозичень у значних обсягах.

При аналізі було виявлено, що головним джерелом фінансування у 2010 році були внутрішні запозичення, що склали 55,8 % у загальній структурі джерел фінансування дефіциту бюджету. Зовнішні запозичення становили 43,3 %, а на надходження від приватизації - 0,9 %.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. Слід зазначити, що досить важливими умовами оптимізації бюджетного дефіциту є стабільність бюджетного процесу, його планування та прогнозування.

Прогнозування має спиратись в основному на найбільш загальні властивості прогнозованих показників і допускати проведення розрахунків щодо будь-якого моменту часу й будь-якого заданого періоду. Передумовою прогнозування є економічний аналіз виконання доходів за всіма статями.

Перспективним є також комплексний підхід до прогнозування дефіциту бюджету в рамках бюджетного програмування. Бюджетне програмування - це комплекс заходів у бюджетній, податковій політиці, спрямований на досягнення заданих макроекономічних показників, які слугують виконанню бюджетів усіх рівнів або забезпеченню заданого рівня ефективності розвитку економіки. Як правило, бюджетною програмою передбачається збалансування доходної та видаткової частин бюджету, виходячи з необхідності зменшення дефіциту бюджету. Необхідно зазначити, що прогнозування бюджетного дефіциту буде більш точним, якщо він робитиметься комплексно, у рамках бюджетного програмування.

Для підготовки бюджетної програми необхідно оцінити економічні проблеми, визначити інструменти бюджетної політики, за допомогою яких можна досягти поставлених завдань, що потребує розробки базової програми, яка повинна грунтуватись на припущенні незмінності економічної політики держави порівняно з минулими роками. Шляхом порівняння базової та нормативної програм можна робити висновки щодо очікуваних результатів у разі зміни бюджетної політики. Прогнозування бюджетного дефіциту повинно відбуватися і відбувається у процесі формування та виконання бюджету у динаміці, а, отже, виходячи з системи показників оцінки як державних, так і місцевих бюджетів. а будування моделі прогнозування і регулювання вищезазначеного параметра повинно проводитись з урахуванням системних взаємозв’язків.