3.3. Первісне формування статутного капіталу підприємства

Порядок і джерела формування статутного капіталу суб’єкта господарювання залежать від організаційно-правової форми веденнябізнесу.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті акціонерного товариства, товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю відповідальністю, для приватного підприємства або в установчому договорі повних та командитних товариств. Установчі документи в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства.

Поряд із грошовими коштами учасники й засновники можуть вносити у фонд статутного капіталу товариства майно, цінні папери й нематериальні активи. Майно, надане у розпорядження підприємству, оцінюється або за домовленістю зі співвласниками підприємства, або за допомогою експертної оцінки бюро технічної інвентаризації чи торгово-промислової палати.

Оцінка необоротних активів здійснюється через визначення їх первісної, переоціненої та залишкової вартості. Оборотні активи приймаються на баланс за цінами, які відповідають реальній ринковій ситуації, тобто за справедливою вартістю.

Вартість об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємства і суб’єктами права власності на ці об’єкти (громадянами, юридичними особами, державою).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю зобов’язаний повністю сплатити свій внесок не пізніше ніж через рік після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов’язання у визначений термін учасник (якщо інше не передбачено установчими документами) сплачує за час прострочення 10% річних із недовнесеної суми.

Учасникові товариства, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Статутний капітал акціонерного товариства формується шляхом емісії цінних паперів – акцій.

Акція– цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в товаристві та право на участь в управлінні ним. Акція дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Розрізняють прості й привілейовані акції, акції іменні та на пред’явника. Головна перевага привілейованих акцій у порівнянні зі звичайними – це право їх власників на першочергове отримання дивідендів при розподілі прибутку та частки активів підприємства при його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права участі в управлінні товариством. У закордонній практиці такі акціонери можуть отримати права голосу у випадку заборгованості підприємства щодо виплат дивідендів за привілейованими акціями.

Види привілейованих акцій підприємства:

акції з фіксованими дивідендами передбачають встановлення дивідендів у твердому розмірі до номінальної вартості цінного паперу;

акції з правом отримання додаткових дивідендів(з мінімально фіксованим дивідендом та додатковими бонусами) надають право їх власникам на отримання підвищених дивідендів, якщо такі дивіденди сплачувалися за звичайними акціями;

кумулятивні акціїпередбачають перенесення несплачених дивідендів на наступні періоди та їх першочергове погашення поряд із дивідендами за звичайними акціями.

Акції можуть випускатися у документарній або бездокументарній формах. Підтвердженням права власності на цінні папери, які емітовано у документарній формі, є сертифікат, а в разі їх емісії в бездокументарній формі – виписка з рахунку в цінних паперах. До сертифікату акцій може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, в якому вказується порядковий номер акції, за якою сплачуються дивіденди, порядковий номер купона на виплату дивідендів, найменування акціонерного товариства, рік виплати дивідендів.

Розрізняють наступні види курсів акцій акціонерного товариства:

номінальний курс акцій– вартість, яка відображається в сертифікаті акцій та в умовах їх випуску, береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Він встановлюється рішенням засновників;

емісійний курсакцій– ціна, за якою товариство здійснює первісне розміщення своїх корпоративних прав. Він визначається за рішенням органів управління товариством;

балансовий курсакцій– величина чистих активів, які припадають на одну акцію. Він розраховується як співвідношення власного й статутного капіталу у відсотках;

ринковий курсакцій– вартість, за якою акції можуть купуватися та продаватися на фондових біржах, у позабіржових торгово-інформаційних системах та на позабіржовому ринку.

Акціонерні товариства формують свої статутні капітали шляхом реалізації акцій через відкриту підписку чи купівлю-продаж на фондовій біржі або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі.

Відкриту передплату акцій під час створення акціонерного товариства організовують засновники. Згідно з чинним законодавством частка засновників у статутному капіталі відкритого акціонерного товариства повинна бути не нижчою 25% від загальної його суми і строком не менше ніж 2 роки.

Згідно з вимогами чинного законодавства, засновники відкритого акціонерного товариства повинні інформувати про випуск акцій, зміст та порядок їх реєстрації Державну комісію з цінних паперів та фондовому ринку й розмістити таку інформацію у засобах масової інформації. У повідомленні про відкриту підписку повинні бути вказані:

найменування акціонерного товариства;

предмет, мета, строки його діяльності;

склад засновників;

дата проведення засновницьких зборів;

розмір статутного капіталу;

номінальна вартість акцій, їх кількість та види;

переваги і пільги засновників;

місце проведення, початковий та кінцевий термін підписки на акції;

склад майна, яке вноситься засновниками у натуральній формі;

найменування банківської установи та номер поточного рахунка, на який повинні бути зараховані початкові внески.

При створенні відкритого акціонерного товариства юридичні й фізичні особи, що виявили бажання купити акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.

Граничний термін проведення відкритої підписки на акції складає 6 місяців. Якщо за цей термін акціонерному товариству не вдалося покрити підпискою 60% оголошеного статутного капіталу, воно вважається не створеним і засновники зобов’язані у 30-денний термін повернути одержані гроші або майно тим громадянам, які їх внесли. За невиконання цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність.

До дня скликання установчих зборів особи, які зробили заявки на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновникам видають тимчасові свідоцтва.

Якщо всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Заборгованості акціонерів з оплати акцій повинні бути погашені в строки, визначені установчими зборами, але не пізніше ніж через рік після реєстрації акціонерного товариства. У разі несплати протягом 3 місяців після встановленого терміну платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, установленому статутом товариства.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонерів оплачені акції для наступного їх перепродажу або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані існуючим або новим акціонерам чи анульовані протягом року. Протягом цього періоду голосування на загальних зборах акціонерів, а також розподіл прибутку проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством акцій.

Визначений установчими документами розмір статутного капіталу будь-якого господарського товариства відображається в І розділі пасиву балансу за номінальною вартістю корпоративних прав.