- •Міністерство освіти і науки україни
- •1.2.Предмет міжнародного економічного права
- •До предмета правового регулювання міжнародного економічного права відносяться такі групи відносин:
- •1.3. Методи міжнародного економічного права.
- •1.4. Система меп.
- •Тема 2. Джерела міжнародного економічного права
- •2.2. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного економічного права.
- •Структура міжнародного договору:
- •Класифікація міжнародних договорів:
- •1. За кількістю сторін міжнародного договору:
- •2. За рівнем, на якому вони укладаються:
- •2.3. Міжнародний звичай як джерело міжнародного економічного права.
- •2.4. Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права.
- •Тема 3. Принципи міжнародного економічного права
- •3.2. Місце загальних міжнародно – правових принципів в нормативній системі міжнародно – правового регулювання міжнародних економічних відносин.
- •3.3Значення спеціальних принципів міжнародно – правового регулювання міжнародних економічних відносин.
- •Тема 4. Держави як суб'єкти міжнародного економічного права
- •4.2 Імунітет держави за міжнародним правом
- •4.3.Види імунітетів держав.
- •4.4.Специфічні способи захисту держави.
- •Тема 5. Міжнародні економічні організації.
- •5.2. Міжнародні економічні організації в системі оон.
- •Завданнями оон є:
- •1. Генеральна асамблея оон.
- •Допоміжні органи екосор:
- •Головні органи:
- •Цілі фао:
- •5.3. Організації поза межами Організації Об’єднаних Націй».
- •5.3.Міжнародні фінансово – кредитні організації.
- •Регіональні банки:
- •5.5. Регіональні економічні організації.
- •Тема 6. Транснаціональні корпорації
- •Транснаціональні корпорації мають наступні ознаки:
- •6.2.Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій.
- •6.3. Проблематика діяльності транснаціональних корпорацій.
- •Позитивними рисами діяльності тнк є:
- •Негативними рисами діяльності тнк є:
- •Тема 7. Міжнародні економічні договори
- •7.2 Види міжнародних договорів та угод.
- •7.2.1. Торговельні договори
- •7.2.2. Контингентні угоди
- •7.2.3. Кредитні угоди
- •7.2.4. Угоди про міжнародні розрахунки
- •7.2.5. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво
- •7.2.6. Міжнародні товарні угоди
- •7.2.7. Міжнародний факторинг
- •7.2.8. Міжнародний форфейтинг
- •7.2.9. Міжнародний фінансовий лізинг
- •Міжнародний фінансовий лізинг є тристороннім договором, що має такі ознаки:
- •Тема 8. Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних економічних договорів.
- •8.2 Міжнародний суд і міжнародний арбітраж
- •8.2.1. Міжнародний суд оон
- •8.2.2. Рада Безпеки оон
- •8.2.3. Співдружність Незалежних Держав
- •Види міжнародного арбітражу:
- •Тема 9.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні.
- •Види зовнішньоекономічної діяльності:
- •9.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •9.3. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 10. Міжнародне торговельне право
- •10.2. Міжнародне торговельне право як підгалузь міжнародного економічного права.
- •Джерела міжнародного торговельного права:
- •10.3. Принципи міжнародної торгівлі.
- •Тема 11. Міжнародне валютне право
- •11.2 Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи
- •11.3 Європейська валютна система
- •1.4 Міжнародні валютно-кредитні відносини
- •Тема 12. Міжнародне транспортне право
- •12.2 Основи міжнародно-правового регулювання видів транспорту
- •Тема 13 «Міжнародне митне право».
- •Тема 14. Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості та сільському господарстві
- •14.1. Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства.
- •14.2. Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості.
- •14.1 Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства
- •Тема 15. Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •14.2 Значення та правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Питання для самоконтролю:
11.3 Європейська валютна система
Європейську валютну систему (European Monetary System) створили країни—члени Європейського Співтовариства в 1979 р. У той час до його складу входили дев'ять держав. Система була покликана забезпечити валютну стабільність шляхом накладання обмежень на коливання валютних курсів.
Pозглядувана система складається з трьох основних елементів: європейської валютної одиниці (ЕКЮ) (EuropeanCurrencyUnit — ECU), яку використовували у валютних операціях Європейського Співтовариства, механізму обмінного курсу (МОК) (ExchangeRateMechanism — ERM), згідно з яким країни—члени, що брали в ньому участь, погоджувались утримувати коливання валюти в обумовлених межах, та Європейського валютного фонду співробітництва (ЄВФС) (EuropeanMonetaryCooperationFund — EMCF), до завдань якого належали емісія ЕКЮ і нагляд за МОК.
Голова Комісії європейських співтовариств Жак Делор у 19B9 р. запропонував створити Економічний і валютний союз (ЕВС) (EconomicandMonetaryUnion — EMU). Цю ідею було зафіксовано в Маастрихтській угоді 1992 р. про створення ЄС. Для реалізації цієї угоди було створено Європейський валютний інститут (European Monetary Institute), завдання якого полягало в координації економічної та валютної політики ЄС, Європейський центральний банк (European Central Bank) з метою керування цією політикою, а також запроваджено єдину європейську валюту — євро.
1.4 Міжнародні валютно-кредитні відносини
У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:
• торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу;
• угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;
• міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;
• спеціальні кредитні угоди.
Коротко розглянемо міжнародно-правові аспекти у валютній сфері, які укладаються державами, але призначаються для врегулювання відповідної діяльності.
У темі 7 вже згадувались дві оттавські конвенції 1988 р.: про міжнародний факторинг і міжнародний лізинг. У 1988 р. було укладено Ньюйоркську конвенцію ООН про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої — вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уніфікований закон з переказних і простих векселів.
Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ і № 826-ХІУ приєднала Україну до зазначених женевських конвенцій.
Згодом, а саме 19 березня 1931 р., у Женеві було укладено конвенцію, що мала на меті вирішити окремі колізії законів про чеки.
Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розрахунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати (МТП), що розміщується в Парижі. Наведемо основні з них.
• Уніфіковані правила і звичаї для документальних акредитивів(1988 р.).
• Керівні зауваження до стандартних форм документарного кредиту (документ МТП № 416).
• Стандартні заявки на документарний кредит та керівні зауваження для заявників на кредит (документ МТП № 416А).
• Міжнародні правила з інкассо (1978 р.).
• Уніфіковані правила з інкассо (редакція 1995 р.; набрали чинності 01.01.96; документ МТП № 522).
• Уніфіковані правила для договірних гарантій (1978 р.).
• Уніфіковані правила для гарантій з вимог (документ МТП № 458). Спеціальні міждержавні кредитні угоди передбачають наданнядержавою-кредитором (позикодавцем) державі-боржниці (позико-одержувачу) певної грошової суми у кредит. У цих угодах визначаються сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики тощо.
Держави-кредитори часто вимагають призначення гаранта щодо іноземних кредитів.