Комплексна променева діагностика захворювань травної системи та органів черевної порожнини.

ПРОМЕНЕВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Основними методами променевого дослідження органів травної системи є рентгенологічний, ультразвуковий та комп'ютерно-томографічний, додатковими - методи магнітнорезонансної томографії та радіонуклідного дослідження. Найефективнішим інструментальним методом дослідження шлунково-кишкового тракту є ендоскопія.

При рентгенологічному дослідженні без контрастування шлунково-кишковий тракт майже не відрізняється від навколишніх органів, тому безконтрастне рентгенологічне дослідження застосовуються при оглядовій рентгеноскопії перед контрастним рентгендослідженням, коли можна виявити рентгенпозитивні сторонні тіла, обвапнення тощо, а також при розпізнаванні кишкової непрохідності і перфораціях порожнистих органів черевної порожнини, що має велике значення в невідкладній променевій діагностиці.

Мал..1. Сторонні тіла в травному каналі.

Для штучного контрастування застосовують речовини з високою та низькою атомною вагою: до перших належить сульфат барію, до других -повітря, кисень, вуглекислий газ та деякі інші гази. Стандартна барієва суміш являє собою 50% водну суспензію (100 г порошку сульфату барію та 100 мл води. Перед вживанням водну суспензію сульфату барію кип'ятять, після чого сульфат барію менше осаджується. Регулюючи вміст води отримують барієву суміш різної консистенції: рідкої, густішої сметаноподібної або пастоподібної.

При тугому заповненні просвіту шлунково-кишкового тракту суспензія сірчанокислого барію дає уявлення про форму, величину, функціональний стан органа, рельєф внутрішньої поверхні його стінки. При частковому заповненні порожнистого органа барієва суспензія дає зображення рельєфу слизової оболонки.

а б

Мал.2. а) туге заповнення стравоходу; б) подвійне контрастування стравоходу.

Фармакологічні препарати застосовують для зняття спазмів і диференціації органічних звужень травного каналу від функціональних (атропін, метацин, бускопан) знімають спазми травного каналу.

Для контрастного рентгенологічного дослідження із застосуванням газів останні вводять за допомогою дуоденального зонда і гумової груші в порожнину шлунка або кишечника.

Подвійне контрастування. Хворому спочатку вводять у шлунок невелику кількість барієвої суспензії і після цього вводять повітря, а при дослідженні товстої кишки спочатку роблять контрастну клізму, потім пропонують хворому спорожнити кишечник і вводять повітря. При цьому на фоні прояснення виявляється рельєф складок слизової оболонки і внутрішньопорожнинні патологічні утворення.

Потрійне контрастування виконується шляхом введення у порожнину шлунка або кишки невеликої кількості барієвої суміші та повітря, а також введення 1000-1500 см³ повітря у черевну порожнину через передню черевну стінку. При цьому отримують зображення внутрішньої та зовнішньої поверхні стінки органа, визначають товщину стінки, співвідношення досліджуваного органа із сусідніми органами. Парієтографія та потрійне контрастування витіснені комп'ютерною та магнітно-резонансною томографіями.

При рентгеноскопії шлунка і кишечника часто роблять пальпацію за допомогою спеціальних тубусів для виконання рентгенограм з дозованою компресією. Обстежуваного досліджують у вертикальному та горизонтальному положеннях, лежачи на спині, на животі, на боці, у положенні Тренделенбурга, тобто проводиться поліпозиційне та багатоосьове дослідження.

Контрастне рентгенологічне дослідження стравоходу, шлунка, тонкої кишки проводиться натщесерце. Призначають: низькошлакову дієту протягом 3 днів; в день перед дослідженням пацієнт приймає тільки рідинну їжу; призначаються препарати, що попереджують газоутворення в кишечнику (напр. «Еспумізан»); напередодні ввечері та вранці за 1 годину до дослідження виконуються очисні клізми.

Протипоказом до контрастного дослідження з барієвою сумішшю є наявність перфорації шлунка або кишки. У такому випадку використовують водорозчинні контрастні речовини або гази, які до того ж краще проникають через перфоративний отвір, що є прямою ознакою перфорації.

Ультразвукове дослідження є основним методом дослідження паренхіматозних органів травної системи та жовчного міхура. За допомогою УЗД виявляють також зміни стравоходу та прямої кишки (за допомогою внутрішньостравоходного або ректального датчика відповідно), шлунка та товстої кишки (трансабдомінальне дослідження із заповненням органа дегазованою водою). При цьому визначається товщина стінки порожнистого органа, пошарова побудова стінки, а також збільшення регіональних лімфовузлів.

Мал..3. УЗД нормального стравоходу.

За допомогою рентгенівської комп'ютерної томографії можна виявити потовщення стінки органа, локалізацію пухлини, її розміри, проростання у суміжні органи, збільшення регіональних лімфовузлів. Краще, ніж іншими методами, візуалізується апендикулярний інфільтрат, флегмони, непрохідність, крововиливи, невелика кількість газу в черевній порожнині, що з'являється внаслідок перфорацій шлунково-кишкового тракту. РКТ точно оцінює розміри паренхіматозних органів і виявляє їх локальні та дифузні ураження.

Магнітно-резонансна томографія при дослідженні органів черевної порожнини дещо поступається за роздільною здатністю комп'ютерній томографії, проте вільний вибір площин зображення дозволяє краще орієнтуватись в анатомічних структурах. Використання різних варіантів Т-зважених зображень дає можливість виявити невеликі ураження, особливо за наявності набряку.

Мал..4. КТ рак шлунку.

За допомогою радіонуклідного дослідження можна виявити функціональний стан печінкової паренхіми та гастроезофагеальний рефлюкс (сцинтиграфія з міченим ^99тТс колоїдом), внутрішньочеревні кровотечі (сцинтиграфія з міченими ^99мТс еритроцитами), порушення всмоктування, цироз печінки, стан гепатоцитів і печінковий кровообіг (ОФЕКТ).

а б

Мал..5. а) езофагосцинтиграма; б) ПЕТ пухлина стравоходу.