V. Застосування ротогорлової (оротофарингіальної), носогорлової (назофарингіальної) трубки, використання ручного апарату для штучної вентиляції легень ( Амбу)

Для підтримання прохідності дихальних шляхів проводять інтубацію трахеї.

Розрізняють інкубацію двох видів:

1. Орофарингеальну – здійснюють при порушеній свідомості, відсутності очевидних ознак ушкодження;

2. Назофарингеальну – при збереженій свідомості, ушкодженні ротової порожнини, глотки, шийного відділу хребта.

Контроль стану шийного відділу хребта – основний захід при забезпеченні прохідності дихальних шляхів, особливо якщо:

• Є зміни конфігурації шийного відділу хребта

• Потерпілий відчуває біль у спині.

• Наявна тупа травма вище ключиці, виявлено ушкодження кількох органів.

• Є порушення свідомості від травми, отруєння.

• Має місце щелепно-лицьова травма.

Стравохідно-трахеальна комбінована трубка є термопластичною двухпросвітною трубкою (мал. 11).

Проксимальні кінці обох каналів закінчуються стандартними (15 мм) конекторами та мають кольорове та цифрове позначення: № 1 (блакитний) і № 2 (прозорий). Блакинтий канал (№ 1) має глухий дистальний кінець і 8 бокових отворів. Прозорий канал (№ 2) має відкритий дистальний кінець та не має бокових отворів. Трубка оснащена двома надувними манжетами з маркованими контрольними балонами та клапанами. Блакитний балон № 1 відповідає проксимально розміщеній манжеті великого об'єму. Білий балон № 2 відповідає дистально розміщеній манжеті малого об'єму.

Показання:

• проведення СЛР;

• забезпечення прохідності дихальних шляхів у випадку не­можливості використання інших методів (інтубація та інші);

• перелом шийного відділу хребта, перелом кісток верхньої та нижньої щелепи.

Протипоказання:

• обструкція дихальних шляхів стороннім тілом;

• ларингоспазм;

• набряк слизової ротоглотки;

• бронхорея;

• набряк легень;

• травми та захворювання стравоходу. Оснащення:

• комбінована трубка;

• 2 шприца (відповідно до об'єму манжеток);

• відсмоктувач;

• кисень.

Техніка виконання

1). Перевірте, чи немає у ротовій порожнині сторонніх предметів.

2). Комбінована трубка вводиться до рота без ларингоскопа доти, поки зуби не опиняться між двома чорними кільцями, що нанесені на трубці (мал. 12).

3). За допомогою великого шприца роздувається великий балон (блакитний), що розташовується в області глотки (80 або 100 мл — залежно від розміру комбінованої трубки едва розміри: для пацієнтів ростом 125-175 см та вище 175 см). Це попереджає втрату дихального об'єму через рот та ніс під час проведення ШВЛ. При перероздуванні манжети є ймовірність обструкції дихальних шляхів, що маловірогідно, оскільки манжета зміщується у ротову порожнину.

4). Дистальна манжета роздувається за допомогою малого шприца через білий контрольний балон (12 та 15 мл, відповідно до розмірів комбінованої трубки).

5). Одразу після роздування манжет необхідно визначити розміщення комбінованої трубки: якщо при вентиляції дихальним мішком через блакитний канал є ознаки потрапляння повітря у легені (екскурсія грудної клітки, аускультативне підтвердження), вентиляцію необхідно продовжити (мал. 13). Якщо ознаки потрапляння повітря відсутні, трахеальне розміщення трубки: дихальний мішок приєднують до прозорого каналу. При підтвердженні трахеального розміщення проксимальна манжета в області глотки здувається для проведення шлункового зонда (мал. 14).

6). При потраплянні трубки у стравохід дистальна манжета обтурує просвіт стравоходу та попереджає регургітацію шлункового вмісту, дихальна суміш при стравохідному розміщенні трубки через бокові отвори Ракитного канала потрапляє в гортань та трахею, прозорий канал може використовуватись для декомпресії шлунка за допомогою катетера.

7). При потраплянні у трахею комбінована трубка функціонує подібно до інтубаційної трубки: дистальна манжета обтурує просвіт трахеї, попереджуючи аспірацію шлункового вмісту, а вентиляція легень проводиться через прозорий канал.

Звичайні ендотрахеальні трубки (без манжети) Компанія Flexicare пропонує широкий вибір ендотрахеальних трубок з унікальними характеристиками, які забезпечують надійну інтубацію, комфорт та безпеку для пацієнта. Кожну трубку в обов’язковому порядку перевіряють на цілісність та безпечність.

Більш ефективною вентиляцією слід вважати вентиляцію через маску мішком типуАмбу (мал. 15). Маску підбирають за розміром відповідно до віку дитини чи дорослої людини, щільно прикладають до обличчя таким чином, щоб конфігурація маски відповідала вирізкам для носа, підборіддя. Кількість стискань мішка і вдувань повітря в дихальні шляхи проводять в залежності від віку потерпілого.

Реанімацію обов’язково починають з штучної вентиляції легень, для збудження центру дихання потерпілого вуглекислим газом, що надходить під час видиху реаніматора та попаданні кисню у життєво важливі органи.

При підозрі на перелом, або вивих хребців шийного відділу хребта, розгинати голову в шийному відділі заборонено. Якщо грудна клітка потерпілого під час вдування повітря залишається нерухомою, потрібно пальцем, обмотаним носовою хустинкою, звільнити порожнину рота від слизу або блювотних мас. При регургітації (вміст шлунку попадає в дихальні шляхи), голову повернути на бік, звільнити рот і глотку від шлункового вмісту і продовжити штучну вентиляцію легень (ШВЛ).

Вентиляція апаратом маска-мішок

Показання:

• проведення СЛР:

• відсутня чи неадекватна спонтанна вентиляція;

• оксигенація;

• короткочасна оксигенація при зворотних порушеннях дихання.

Протипоказання:

• підозра на активну чи пасивну регургітацію;

• неможливість проведення маніпуляцій на голові і шиї (травми, опіки, перелом кісток обличчя);

• трахеостравохідна нориця;

• ушкодження трахеї.

Оснащення:

• маска необхідного розміру;

• ручний дихальний мішок типу Амбу;

• кисень;

• відсмоктувач

Техніка виконання

1). За необхідності введіть повітровод (див. вище).

2). Візьміть маску в ліву руку — великим і вказівним пальцем тримайте маску навколо комірця, тіло маски помістіть у ліву долоню.

3). Розмістіть вузьку частину маски на спинці носа (уникайте тиску на очі) широку частину на альвеолярному гребні.

4). Щільно притисніть маску до обличчя, одночасно піднімаючи нижню щелепу зігнутими пальцями лівої руки вгору до маски (3, 4, 5-й пальці лівої руки) (мал. 16).

5). Правою рукою виконуйте стиснення мішка, приєднавши його до коннектора маски (мал. 17).

6). Якщо у хворого збережене спонтанне дихання, виконуйте дихання мішком синхронно з дихальними рухами пацієнта.

7). Якщо у пацієнта браді або тахіпное, чергуйте допоміжну вентиляцію зі спонтанним диханням.

8). Якщо у хворого відсутні зуби, розмістіть марлеві тампони за щоками пацієнта — це забезпечить герметичне розміщення маски на обличчі. У випадку посилення обструкції видаліть тампони.

9). Якщо ви не можете одночасно утримувати маску та стискувати мішок, утримуйте маску двома руками, у той час як помічник буде стискати мішок.

Ускладнення:

• гостре розширення шлунка повітрям — введіть нозогастральний зонд;

• блювота — забезпечте прохідність дихальних шляхів та виконайте маніпуляції, що попередять потрапляння блювотних мас у трахею.