Класифікація хімічних речовин за ступенем небезпеки та токсичності

Найменування Показника	Норми для класу небезпеки
	1 - надзвичайно небезпечні	2 - високо небезпечні	3 - помірно небезпечні	4 - мало небезпечні
ГДК у повітрі робочої зони (мг/м^3)	 0,1	0,1–1	1,1–10	 10
DI50 per os	 15	15–150	151–5000	 5000
СI50 (мг/м^3)	 500	500–5000	5001–50000	 50000
СI50 per cutanea	 100	100–500	501–2500	 2500
KMIO	 300	300–30	29–3	 3
Limac (зона гострої дії)	 3	6,0–18	18,1–54	 5,4
Limac (зона хроничної дії)	 10	10,0–5	4,9–2,5	 2,5

Таблиця 2

Санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин в робочих зонах промислових підприємств

Речовина	Г Д К (мг/м^3)	Клас небезпеки
Оксиди азоту	5	2
Ацетон	200	4
Аміак	20	4
Бор фтористий	1	1
Борна кислота	10	3
Ксилол	50	3
Ртуть	0,01	1
Сірчана кислота	1	2
Сірководень	10	2
Оксид вуглецю	20	4

Пил– дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є тверді частинки, а дисперсним середовищем – повітря. Пил як шкідливий фактор виробничого середовища наявний практично в усіх галузях промисловості та при виконання більшості робіт у сільському господарстві.

Класифікація пилу

1. За механізмом утворення:

• аерозолі дезінтеграції(при подрібнюванні, розмальовуванні, шліфуванні, свердлінні тощо);

• аерозолі конденсації(твердіння у повітрі пари розплавлених металів та інші речовини).

2. За походженням:

• неорганічний(мінеральний, металевий);

• органічний(рослинний, тваринний);

• змішаний.

3. За дисперсністю:

• видимий(понад 10 мкм);

• мікроскопічний(від 0,25 до 10 мкм);

• ультрамікроскопічний(менше 0,25 мкм).

Залежно від розмірів частинок, фізичних властивостей і хімічного складу пил чинить різноманітну дію на організм:

• фіброгенну на легені

• подразнювальну та запальну на дихальні шляхи, очі, шкіру;

• алергенну;

• канцерогенну;

• мутагенну;

• токсичну;

• фотосенсибілізуючу;

• радіоактивну.

Патогенний вплив пилу залежить від кількості (маси) частинок пилу в одиниці об’єму повітря, дисперсного складу, розчинності, хімічного складу, зокрема вмісту вільного діоксиду кремнію, який визначає агресивність пилу. Пил зі значним вмістом SiO² здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів – пневмоконіози та пилові бронхіти.

Пневмоконіоз– хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком фіброгенних змін у результаті тривалої інгаляційної дії фіброгенних промислових аерозолів.

Виділяють наступні види пневмоконіозів:

• силікоз– пневмоконіоз, обумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксан кремнію: кварц, крістобаліт, трідиліт.

• силікатоз–пневмоконіози, які виникають у результаті вдихання пилу мінералів, які містять діоксид кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: Al, Mg, Ca, Fe (антракоз, асбестоз, талькоз).

• металоконіози– пневмоконіози, які виникають від дії пилу металів: Fe, Al, Mn та ін. (сидероз, барітоз, алюміноз, бериліоз, мангоконіоз);

• пневмоконіози, які обумовлені дією органічного пилу:

• рослинний(бісікоз – пил хлопка і льону), богасоз (пил цукрової тростини), фермерська легеня (сільськогосподарський пил, який вміщує мікроскопічні грибки);

• синтетичний(пил пластмас).