V. Зміст теми заняття.

Якість мед.допомоги - сукупність характеристик, що підтверджують відповідність наданої допомоги наявним потребам пацієнта (населення), його очікуванням, сучасному рівню медичної науки і технології. Згідно визначенню ВООЗ якісною рахується медична допомога, яка відповідає стандартам медичних технологій, при відсутності ускладнень та при досягненні задоволеності пацієнта. Теорія управління якістю пропонує вивчати якість в системі медичної допомоги за такими характеристиками: професійна компетентність, доступність, економічна ефективність, особисті взаємини, результативність, безперервність, послідовність, безпечність, зручність, раціоналізм, справедливість.

1.Професійна компетентність - визначається рівнем навиків і вмінь, що реалізуються в процесі діяльності людей, які надають медичні послуги, в діяльності керівництва, обслуговуючого персоналу.

2.Доступність мед.допомоги - ступінь, в якій мед. допомога може безперешкодно надаватися, незалежно від географічних, економічних, соціальних, культурних, організаційних або мовних чинників.

3. Результативність - міру, в якій лікування пацієнта призводить до поліпшення його стану або до бажаного результату.

4. Орієнтованість на пацієнта або особисті взаємини: чинник взаємовідносин відноситься до якості взаємодії між провайдерами послуг і споживачами, керівництвом і провайдерами мед. допомоги, мед. працівниками і місцевими жителями. Відповідає особистим вимогам, потребам та цінностям пацієнта.

5. Економічна ефективність визначається відношенням між потребою в обслуговувані і існуючими ресурсами для надання допомоги. Ефективність досягається шляхом надання оптимального обсягу мед. допомоги населенню, тобто найбільше допомоги найкращої якості, що може бути досягнуте при наявних ресурсах.

6. Безперервність і послідовність: чинник безперервності віддзеркалює ступінь, в якій пацієнт одержує необхідне йому медичне обслуговування без перерв, зупинок або зайвих повторень обстежень або лікування.

7. Вчасність – допомога, яка уникає шкідливих затримок.

8. Безпечність: чинник безпеки відноситься до ступеня, в якій система мед. допомоги знижує ризик пошкоджень, інфікування, побічних явищ, інших збитків в процесі надання мед. допомоги.

9.Зручність: комфортність відноситься до тих характеристик медичного обслуговування, що безпосередньо не відносяться до клінічної ефективності, але можуть позитивно вплинути на ступінь задоволеності пацієнта якістю обслуговування. Комфортність визначається чистотою приміщень, обладнанням.

10.Раціоналізм- допомога, яка уникає марнування та максимізує ефективність використання всіх ресурсів.

11. Справедливість- допомога, яка не змінюється у якості в залежності від особових характеристик, таких як стать, раса, етнічна приналежність, релігія, географічне розташування, соціо-економічний статус.

Основою методології управління якістю мед. допомоги є 4 принципи:

• задоволення потреб і очікувань зовнішнього споживача (пацієнта) і внутрішнього споживача (мед. робітника),

• системний підхід,

• робота в командах дозволяє об’єднати зусилля представників різних сторін мед. допомоги: пацієнтів і учасників всіх процесів її надання, фармацевтичних фірм, посадових осіб охорони здоров’я,

• наукові методи дозволяють на основі достовірних даних обрати нагальну проблему, оцінити її розміри і значимість, розробити план дії, що включає зміни процесів і самої системи, поставити експеримент для перевірки правильності намічених змін, оцінити результати експерименту, впровадити в практику охорони здоров’я зміни, і як наслідок- підвищення якості.

Пошук відповіді на запитання, яку ж медичну допомогу можна назвати якісною, приведе до поняття стандартів медичної допомоги.

Стандартизація у всьому світі признається однією з головних складових системи управління якістю охорони здоров’я.

Рекомендована така схема стандартизації медичної допомоги: адаптація КР (клінічних рекомендацій) — створення стандарту — розробока локального клінічного протоколу. Клінічні рекомендації— стверджувальні положення, розроблені на основі вітчизняної методології у якості допомоги при прийнятті рішення стосовно надання раціональної мед. допомоги у різних клінічних випадках. Або другими словами- це рекомендаційні документи, що слугують інформаційною підтримкою для лікаря і пацієнта стосовно найкращої медичної практики, ефективність якої науково доведена. Вони не дають відповіді на усі клінічні питання і не гарантують успішного клінічного лікування у кожному випадку.

Медичний стандарт (МС) — це нормативный документ державного рівня, що визначає норми, вимоги до організації і критерії якості надання медичної допомоги, а також індикатори, за якими в подальшому здійснюється аудит на різних рівнях управління системою забезпечення якості. Він створюється на основі вже існуючих КР і являє собою лаконічний документ, створений з розрахунку можливостей системи охорони здоров’я кожної країни. На основі стандарту з розрахунку можливостей та ресурсів регіональних органів охорони здоров’я передбачена розробка клінічних протоколів- технічних нормативних актів, визначаючих вимоги до здійснення мед. допомоги пацієнтам при певних хворобах та синдромах. Другими словами КР та стандарти мають відповідь на питання: «Що повинно бути зроблено?», а протоколи –«Як повинно бути зроблено?».

При створенні медичних стандартів повинні вказуватися строки та умови перегляду. МС повинні переглядатися при внесенні змін в КР, але не рідше 5 років.

Клінічні протоколи потрібні для того, щоб варіації в клінічній практиці відбувалися тільки в допустимих межах. Результатом є поліпшення лікування. Клінічні протоколи можуть бути описані у формі опису, мати вигляд алгоритму чи бути комбінованими. Алгоритм допомагає лікарю виділити ключові елементи діагностичної інформації і прийняти рішення на підставі отриманої інформації. Дотримання протоколу не тільки покращує лікування, але і сприяє скороченню непотрібних аналізів і призначених ліків

. Головними відповідальними юридичними особами при перегляді та внесенні змін повинні стати Центр контролю за якістю та розвитком медичних стандартів, а також МОЗ України. На сьогоднішній день вищевказаний центр створений при Інституті стратегічних досліджень, однак він повинен мати незалежність від МОЗ, залишаючись державною структурою, згідно світовій практиці.

У 2001 році Рада Європи рекомендувала створити міжнародну мережу розробників клінічних рекомендацій (протоколів), а Євро комісія надала грант на розробку методологічних стандартів цієї діяльності. Влітку 2002 року Робоча Група з представників 8 країн започаткувала програму співробітництва на базі Інтернет-технологій. З 2003 року у Міжнародній Мережі Рекомендацій беруть участь представники більш як 40 країн світу. Головна мета полягає у тому, щоб «підвищити якість медичної допомоги шляхом пропаганди програм створення клінічних рекомендацій та їх подальшого запровадження на основі міжнародного співробітництва».

В Україні з початку 1998 р., затверджено ряд стандартів мед. допомоги, які містять інформацію про діагностичні процедури, лікування. Показником якості була динаміка клінічних даних. Однак немає єдиної думки відносно періодичності внесення змін у протокол лікування.

На сьогоднішній день ще немає механізмів захисту мед. працівників у випадку відсутності необхідних ресурсів для виконання стандартів. .

З метою цього в Україні на протязі 2004-2006 рр. діяв проект ЄС «Підтримка розвитку системи медичних стандартів в Україні».

Наразі створення методики та розробки МС будуть запропоновані рекомендації стосовно оцінки вартості медичної допомоги. В цьому випадку буде можливість краще обґрунтувати потреби фінансування охорони здоров’я.

Розглянемо міжнародні стандарти оцінки фізичного розвитку дітей.

Фізичний розвиток дитини Всесвітня організація охорони здоров'я визначає як сумарний індикатор стану здоров'я окремої дитини та популяції, а показники фізичного розвитку дітей раннього віку як критерій оцінки соціально-економічного розвитку окремого регіону, країни. Фізичний розвиток є прямим показником здоров’я індивідуума та населення загалом. Це сукупність морфологічних і функціональних ознак, що характеризують розвиток і формування організму в процесі його росту.

Стан фізичного розвитку можна розглядати як результат взаємодії ендогенних і екзогенних чинників.

1-Ендогенні- спадковість, фізичний розвиток батьків, їх здоров’я, особливості внутрішньоутробного розвитку дитини;

2-екзогенні- природно-кліматичні, соціально-економічні чинники, умови праці, відпочинку, харчування.

Розглядаючи динаміку змін фізичного розвитку виявлено, що протягом останніх десятиліть крім термінів «акселерація розвитку» частіше зустрічається «децелерація розвитку», «ретардація розвитку», через який розкривається кардинальні зміни в процесі розвитку і росту дітей, насамперед в епохальному аспекті.

Епохальні зміни розмірів тіла, відмічені в багатьох європейських країнах, супроводжувались паралельно перебігом прискорення строків статевого дозрівання. Внаслідок феномен акселерації, став асоціюватись не тільки з прискоренням процесів розвитку, але й з збільшенням тотальних розмірів тіла у наступних поколінь у порівнянні з попередніми. Відбувається також зростання випадків дисгармонійного фізичного розвитку, зокрема дисгармонія психічного і фізичного розвитку, збільшується частка осіб з надлишковою масою тіла, чому сприяє зміни способу життя, харчування, гіподинамія.

В Україні йде формування системи соціально-гігієнічного моніторингу, у рамках якого проводиться розробка місцевих, регіональних програм зміцнення здоров’я і профілактики захворювань.

Дослідження фізичного розвитку підлітків Подільського регіону у 2002 році, що проводились за участю нашої кафедри в науково-дослідному центрі ВНМУ виявили такі закономірності серед дівчат 12-16 років-збільшення зросту, ознаки астенізації, зменшення маси тіла, обхвату грудної клітини, талії у порівнянні з 80-роками, а серед хлопців 12-16 років виявлено зменшення маси і обхвату талії, грудної клітини при незмінному рості. Все це свідчить про явища децелерації.

Розрізняють біологічний та морфофункціональний розвиток дитини. Біологічний розвиток оцінюють за допомогою таких критеріїв:

зріст (довжина тіла стоячи), динаміка маси тіла протягом року, термін зміни молочних зубів на постійні, осифікація кисті за даними рентгенограми, ступінь розвитку вторинних статевих ознак, термін першої менструації у дівчат.

За вказаними критеріями розробляються для кожного віку стандарти біологічного розвитку, з якими порівнюються фактичні дані конкретної дитини. Після цього проводиться оцінка біологічного розвитку у порівнянні з паспортними даними за трибальною шкалою: відстає, відповідає, випереджає.

З метою оцінки морфо-функціонального розвитку дитини використовуються критерії: зріст, маса тіла, розмір грудної клітки. За визначеними параметрами також розробляються статево-вікові стандарти для держави і окремих регіонів. З ними порівнюють одержані дані та проводиться оцінка морфо-функціонального розвитку за трибальною шкалою: гармонійний, дисгармонійний, різко дисгармонійний.

Методи оцінки фізичного розвитку.

Оцінка фізичного розвитку методом сигнальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигнальне відхилення (ð ), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково-статевому періоду.

Відхилення у межах від -1 ð до +1 ð вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1 ð до -2 ð – розвитком нижче середнього, від -2 ð та нижче - низьким, від +1 ð до +2 ð –вище середнього, від +2 ð та вище – високим.

Метод сигнальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму-розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються-непропорційним.

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії.

Цей метод дозволяє подолати основний недолік методики сигнальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці в даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш ґрунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести зріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (ðR) для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні попереднім. Проведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з досліджуваних груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток- маса тіла у межах від М- 1 ðR регресії до М +2 ðR регресії; дефіцит маси тіла- маса тіла менше ніж М-1 ðR регресії ; надлишок маси тіла- маса тіла більше ніж М+2 ðR регресії; низький зріст- довжина тіла менше ніж М-2 ðR регресії.

Оцінка фізичного розвитку центильним методом.

Сутність цього методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних одиницях вимірювань неоднакові. Для визначення ступеню фізичного розвитку використовують 7 фіксованих центилів: 3-й, 10-й, 25-й, 50-й, 75-й, 90-й, 97-й і відповідно 8 центильних інтервалів.

-1-й інтервал (нижче3%)- дуже низькі показники,

-2-й інтервал (від 3% до 10%) – низькі показники,

-3-й інтервал (від 105 до 25%)- знижені показники,

- 4-й та 5-1 інтервали (відповідно від 25% до 50% та від 50% до 75%)- середні показники.

-6-й інтервал (від 75% до 90%) підвищені показники,

-7-й інтервал (від 90% до 97%) високі показники,

-8-й інтервал (вище 97%)- дуже високі показники.

4 і 5 інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3 та 6-й інтервали –дисгармонійний , 1-й та 2-й та 7-й і 8-й різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла.

Оцінка фізичного розвитку комплексним методом.

Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступню розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному, випереджувати, відставати.

Наступний етап комплексного методу пов'язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників. Фізичний розвиток вважається:

-гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від -1 ðR до +1 ðR та функціональні показники характеризуються відхиленням від -1 ðR і вище;

-дисгармонійним, коли величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жирових відкладень стандартні значення на ±1ðR- ±2ðR та функціональні показники знаходяться у межах від -1ð до-2ð;

Різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень нормативні показники більше ніж на ±2 ðR та функціональні показники характеризуються відхиленнями від -2ð і нижче.

Використовують оцінку фізичного розвитку за індексом маси тіла, особливо у дорослих. Індекс маси тіла- це величина, яка дозволяє оцінити ступінь відповідності маси тіла і зросту та оцінити чи є маса тіла недостатньою, нормальною або збільшеною.

I=m\h², де m-маса тіла, h-довжина тіла в м. Ця формула розроблена Адольфом Кетеле у 1869 р. Оцінка ІМТ у дорослих див. додаток 2.

На сьогоднішній день оцінка фізичного розвитку дітей до 3-х років проводиться за клінічним протоколом медичного догляду за дитиною віком до 3-х років, затвердженим наказом №149 Міністерства охорони здоров’я України від 20.03.2008 р.

За міжнародними стандартами оцінка фізичного розвитку дитини віком до 3 років проводиться на підставі «Норм зросту», які розроблені ВООЗ в 2006 році і рекомендовані для використання замість нормативів, запропонованих раніше Національним центром статистики охорони здоров'я США та ВООЗ. «Норми зросту» грунтуються на результатах багатоцентрового дослідження показників фізичного розвитку 8440 дітей від народження до 71 місяців у 6 країнах світу (Бразилії, Ганні, Індії, Норвегії, Омані та США) з 1997 по 2003 рік.

Критеріями для відбору дітей для розробки «норм зросту» були:

1. Відмова матері від тютюнопаління під час вагітності і в подальшому.

1. Виключно грудне вигодовування дитини щонайменше до 4 місяців життя та продовження грудного вигодовування щонайменше до 1 року.

2. Адекватний догляд за дитиною вдома та доступність до якісної медичної допомоги.

Завдяки критеріям відбору дітей для дослідження, в основі яких було забезпечення оптимальних умов для нормального фізичного розвитку кожної дитини, «Норми зросту» є науково обгрунтованим інструментом для оцінки діяльності системи охорони здоров'я і насамперед закладів первинної медико-сапітарної допомоги та стандартом, якого повинні досягнути усі країни.

Ці стандарти базуються на доказовій медицині.

Норми (стандарти) фізичного розвитку дітей раннього віку, розроблені ВООЗ, необхідно використовувати :

Медичним працівникам як інструмент скрінінгової оцінки фізичного розвитку дітей раннього віку для своєчасного виявлення відхилень від норми та захворювань, консультування батьків, призначення у разі потреби необхідного обстеження та лікування.

Організаторам охорони здоров'я: як інструмент для обґрунтування необхідності розробки державних та регіональних програм, спрямованих на реалізацію права дитини на нормальний фізичний розвиток, підтримку грудного вигодовування, забезпечення раціонального харчування, підвищення доступності та якості медичної допомоги дітям і матерям.

Батькам: як інструмент, який дозволяє сім'ї разом, з медичними працівниками більш ефективно здійснювати моніторинг фізичного розвитку дитини, розуміти важливість і необхідність виконання рекомендацій стосовно вигодовування та харчування, своєчасно звертатися за медичною допомогою.

Ці норми є глобальними і рекомендовані ВООЗ, як міжнародний стандарт фізичного розвитку дитини раннього віку в усіх країнах незалежно від етнічної належності, соиіально-економічпого статусу та виду харчування.

За протоколом у практичній медицині оцінка фізичного розвитку проводиться при кожному обов'язковому медичному огляді дитини віком до 3 років. Для цього медичною сестрою проводяться виміри довжини/зросту, маси тіла, обводу голови дитини .Результати вимірів заносяться до відповідних графіків. Це дає можливість побачити тенденцію фізичного розвитку дитини за період часу та виявити проблеми фізичного розвитку. У переважній більшості випадків відхилення від стандартних темпів збільшення маси тіла та довжини/зросту свідчать про порушення у стані здоров'я дитини та вимагають ретельного аналізу ситуації та відповідних заходів.

У кожної дитини повинен бути свій графік, за яким здійснюється оцінка фізичного розвитку та з врахуванням результатів проводиться адекватне медичне спостереження. Важливо використовувати графіки фізичного розвитку дитини для відповідної статі, оскільки хлопчики та дівчатка розвиваються по-різному. На кожному графіку накреслені криві. Криві, на графіках фізичного розвитку дитини, допомагають в інтерпретації показників фізичного розвитку дитини.

Лінія, позначена 0 на кожному графіку, е медіаною, яка представляє середнє значення. Інші лінії визначають стандартні відхилення, які вказують на віддаленість показника фізичного розвитку від стандарту. Лінії стандартних відхилень (СВ) на графіках фізичного розвитку дитини мають позитивне (1, 2, 3) або негативне (-1, -2, -3) значення.

Інтерпретація показників фізичного розвитку.

Інтерпретація показників фізичного розвитку залежить від того, де знаходиться показник фізичного розвитку на графіку.

Значення показників фізичного розвитку, що знаходяться вище або нижче ліній стандартного відхилення (СВ) інтерпретуються наступним чином:

1. Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень « -2» та «-3», вважаються нижчими лінії стандартного відхилення «-■ 2»

1. Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень «2» та «З», вважаються вищими лінії стандартного відхилення «2».

Якщо, показник знаходиться безпосередньо на лінії стандартного відхилення, вважається, що це значення попадає в категорію меншої важкості. Наприклад, якщо показник маси для даного віку знаходиться на лінії «-3», вважається, що дитина має недостатню вагу, але не вкрай недостатню вагу.

Наступна таблиця надає зведену інформацію щодо визначення проблем фізичного розвитку з огляду на стандартне відхилення. Необхідно порівняти показники, нанесені на графіки фізичного розвитку дитини, із лініями СВ, щоб визначити, де знаходиться показник фізичного розвитку по відношенню до ліній стандартного відхилення.

Таблиця 1.'Інтерпретація стандартних відділень

показників фізичного розвитку

Стандартне відхилення		Показники	фізичного розвитку
	Довжина тіла / зріст для даного віку	Маса для даного вік)'	Співвідно­шення маси до довжини тіла / зросту	ІМТ для даного віку
Вище 3	Див.примітку 1	Див. примітку 2	Ожиріння	Ожиріння
Више 2	Норма		1 надмірна вага	Надмірна вага
Вище 1	норма	Норма	Можливий ризик надмірної ваги (див. примітку 3)	Можливий ризик надмірної ваги (див. примітка)
0 (медіана)	норма	Норма	Норма	Норма
Нижче -1		Норма	Норма	Норма
| Нижче-2	Затримка зросту (див. примітку 4)	недостатня вага	Виснажена	Виснажена
Нижче -3	Надмірна затримка зросту (див. примітку 4	Надмірно недостат­ня вага	Дуже виснажена	Дуже виснажена

Примітки:1. Дитина, показники зросту якої попадають в дану категорію, є дуже високою.Високий зріст рідко являє собою проблему, за винятком тих випадків, коли він може вказувати на наявність ендокринного розладу (наприклад, пухлина, що виробляє гормони зросту. Якщо у вас виникає підозра на ендокринні розлади, у дитини її, слід направити на консультацію до спеціаліста (наприклад, якщо у дитини, надто високої для свого віку, батьки нормального зросту).

2.Дитина, чий показник маси для даного віку попадає в цю категорію, може мати проблему фізичного розвитку, але такі висновки краще робити на основі аналізу показників співвідношення маси до довжини тіла / зросту або ІМТ для даного віку.

3.Показник, який знаходиться вище лінії 1 стандартного відхилення, означає вірогідний ризик. Висхідна динаміка у напрямку лінії 2 стандартного відхилення вказує на наявність ризику.

4.Існує вірогідність того, що дитина з затримкою або сильною затримкою зросту матиме надмірну вагу.

Щоб зробити висновок про фізичний розвиток дитини треба оцінити всі графіки фізичного розвитку та результати спостереження за дитиною.

Розгляд усіх графіків фізичного розвитку дитини разом допомагає визначити характер проблем фізичного розвитку. Також необхідно подивитися на динаміку показників за період спостереження за дитиною.

Наприклад, якщо дитина має недостатню масу тіла за графіком маси тіла для даного віку, слід також розглянути графік довжина-тіла / зріст для даного віку та співвідношення маси до довжини / зросту тіла. Важливим є визначення індексу маси тіла.

Тактика при виявленні відхилень у фізичному розвитку дитини

1) Необхідно встановити причину відхилення фізичного розвитку:

-виключити стани, загрозливі для життя дитини,

-провести оцінку харчування; консультування спеціалістів (дитячого ендокринолога, генетика, лікаря-невролога дитячого, інших за показами).

2)Провести консультування з вигодовування та харчування.

2. Відповідне лікування у разі виявлення захворювання.

Відхилення у фізичному розвитку потребують консультацій лікарів-спеціалістів та повинні враховуватись при встановленні клінічного діагнозу. У будь-якому випадку оцінка та інтерпретація показників фізичного розвитку дитини обов'язково здійснюється в динаміці

VI. План та організаційна структура заняття.

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення	Розподіл часу (у хв.)
1 2 3	Підготовчий етап Організаційні заходи Постановка навчальний цілей та мотивація Контроль вихідного рівня знань: 1.Поняття клінічні рекомендації і медичні стандарти. 2.Практичне значення показників фізичного розвитку. 3.Методи та критерії оцінки фізичного розвитку. 4.Оцінка фізичного розвитку дітей до 3-х років за міжнародним стандартом, критерії. 5.Біологічний і паспортний вік. 6.Сучасні тенденції фізичного розвитку.	II	Лекційний метод Самостійна робота з літературою Індивідуальне усне опитування матеріалу	П.І. «Актуальність теми» П.2. «Навчальні цілі» Теоретичні питання Структурно-логічні схеми Таблиці	2 5 15