- пункція проводиться посередині ключиці (мал. 25), або дещо медіальніше шприцом об’ємом 10-20 мл (при необхідності - з лідокаїном) з тонкою довгою голкою, яку вводять безпосередньо по нижньому краю ключиці в напрямку верхнього краю грудино-ключичного з’єднання.

Мал. 25.

Приблизно через 2-7 см. повинна бути досягнута підключична вена (в шприці з’явиться кров).

- голку видаляють і в тому ж напрямі вводять голку з набору для катетеризації (при достатньому володінні технікою пункцію можна одразу проводити голкою з набору для центральної катетеризації).

Мал. 26.

- шприц від’єднують, в просвіт голки вводиться провідник на необхідну глибину 15-20 см (при правильному проведенні пункції провідник входить вільно) (мал. 27, 28).

Мал. 28.

Мал. 27.

- голку виймають

Мал. 30.

Мал. 29.

- по провідникові після виймання голки гвинтоподібним рухом вводиться катетер (мал. 31).

Мал. 31.

- провідник виймається, до катетера приєднується шприц, проводиться контроль прохідності і знаходження катетера у вені (в просвіт шприца повинна вільно поступати кров) (мал. 32, 33).

Мал. 33.

Мал. 32.

Після підключення інфузійної системи катетер фіксується до шкіри шовковою лігатурою, накривається стерильною наклейкою, або бактерицидним пластиром.

Зовнішня яремна вена може використовуватися як для встановлення периферійної пластикової канюлі, так і для встановлення центрального венозного катетера. Основною перевагою для такого доступу є те, що вену видно на боковій поверхні шиї одразу, або після опускання головного кінця, або стиснення шиї збоку вище ключиці (мал. 34).

1.

2.

1. Зовнішня яремна вена

2. Грудино-ключично-соскоподібний м’яз

3. Місце стиснення вени над ключицею

3.

Мал. 34.

Протипоказання до катетеризації центральних вен:

- синдром верхньої порожнистої вени;

- виражена дихальна недостатність з емфіземою легеней;

- пневмоторакс ,травма в місці пункції та ін.

2.3.3. Ендотрахеальний доступ

Якщо інтубація трахеї проведена раніше, ніж забезпечений венозний доступ, то атропін, адреналін, лідокаїн, можна вводити за допомогою катетера в трахею. Препарат розводять в 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і його доза повинна бути в 2-3 рази більша, ніж при внутрішньовенному введенні. Кінець катетера повинен знаходитися нижче за кінець інтубаційної трубки, після введення препарату необхідно виконати послідовно 2-3 вдихи (припинивши при цьому непрямий масаж серця) для розподілу ліків по бронхіальному дереві.

N.В!За даними Європейских рекомендацій 2010 р. доза препаратів, що вводяться ендотрахеально повинна перевищувати еквівалентну в/в дозу в 3-10 разів.

2.3.4. Внутрішньо серцевий

Внутрішньо серцевий шлях введення лікарських засобів – це «шлях відчаю», застосовується лише при неможливості введення іншим способом. Для цього шприцом з довгою (10 см) голкою проводять пункцію в IV міжребір’ї зліва на 2 см назовні від лівого краю грудини.