Моральна оцінка контрацепції та пмпс

Контрацепція і стерилізація – це ефективні форми попередження штучних абортів, включаючи і нелегальні. Закордонна статистика свідчить, що широке застосування контрацепції знижує кількість абортів. У Болгарії, Угорщини, Чехії, Німеччини, де охоплення сучасними видами контрацепції складає 50-60%, кількість абортів стало в 2-3 рази менше.

Водночас, з релігійної позиції контрацепція є неприпустимою, так як суперечить природі людини щодо зачаття та народження дитини, суперечить повній правді статевого акту як правильного вияву любові між чоловіком і жінкою. Контрацептиви діють абортивно, призводять до викиднів, вторинної неплідності, шкідливі для життя і здоров'я жінки та потомства. Контрацептивна ментальність стала головним чинником демографічного занепаду Європи, зокрема України. Однак, в порівнянні з абортом, як засобом запобігання небажаної вагітності та народження дитини, контрацепція є “меншим злом”. В загальному плані слід зазначити, що принцип меншого зла означає, що мова йде про ситуацію справжньої дилеми, для якої не існує жодної третьої можливості, але в цьому випадку природній метод являє собою той самий третій вихід, який відкриває можливість як для виявлення почуттів, так і для регулювання дітонародження.

Вдавання до природних методів регулювання дітонародження є морально виправдане тим, що вони передбачають подружній акт, що, з одного боку, не дає початку новому життю, а з другого – залишається відкритим для життя. Ці методи не приносять жінці жодної шкоди.

Кожен лікар, коли він зіштовхується із сімейною парою, яка має намір вдатися до контрацептивних засобів, повинен завжди пам’ятати про наступне. Перш за все йому слід нагадати, що дія усіх інтерцептивних та антигестативних засобів може бути і абортивною, оскільки вони перешкоджають імплантації або є перешкодою на шляху вже заплідненої яйцеклітини, тобто ембріона, на ранніх стадіях його розвитку. Обов’язок лікаря полягає в інформуванні про відносну небезпеку та шкоду для здоров’я використання протизачаточних засобів, і в загальному плані лікар має розповісти, беручи до уваги конкретну ситуацію, про можливість використання природних методів планування сім’ї.

Морально припустимим є призначення медикаментозного засобу, рекомендованого як протизачаточний засіб, лише у терапевтичних цілях, таких як лікування дисфункцій (наприклад, полікістоз яєчника - лікування, базується на прийманні естропрогестинів, може спричинити тимчасове безпліддя як побічний ефект лікування).

Види стерилізації та її моральна оцінка

Стерилізація – це медична маніпуляція, метою якої є позбавлення плідності. Стерилізації можна досягти шляхом:

• кастрації (усунення залози сім’яного пухирця у чоловіка (castratio) та яєчників у жінок (ovariectomia)),

  • підв’язанням каналів, через які рухаються яєчко у жінки (salpingectomia) і сім’я у чоловіка (vasectomia),

• накладанням зажимів на сім’яні протоки (передбачає можливість відновлення генеративної функції),

• опроміненням репродуктивних клітин, завдяки чому вони втрачають свою запліднювальну здатність.

Суспільні аспекти стерилізації:

1) Стерилізація розглядається як шлях до сексуальної свободи. Багато молодих людей піддаються стерилізації для того, щоб дозволити собі цілковиту свободу в сексуальному житті без “небажаних” наслідків у вигляді дітей. Така стерилізація є проявом деградації інституту сім’ї та сексуального життя.

2) Планування сім’ї. Батьки (або один з них) стерилізуються після народження бажаної кількості дітей.

3) Евгенічна стерилізація. В гітлеровські часи в Німеччині стерилізовано осіб, які нібито “загрожували” чистоті раси. В наш час в різних регіонах світу існують тенденції до вимушеної стерилізації певних членів суспільства (наприклад, запізнілих в розвитку, недорозвинутих, агресивних злочинців тощо).

4) Демографічна стерилізація. Багато країн демографічну проблему намагається вирішити шляхом примусової стерилізації подружжів, які народили визначену кількість дітей. Додаткове зло такої стерилізації полягає в тому, що це являється виразною спробою тоталітарного маніпулювання людиною. Навіть з огляду на популяційні проблеми не можна застосовувати такі методи позбавлення людини свободи в найбільш інтимній сфері життя.

Для моральної оцінки стерилізації найважливішим є вирішення питань: чи стерилізація має безпосередній чи посередній характер, добровільну стерилізацію треба відрізнити від примусової та терапевтичної.

Терапевтична або лікувальна стерилізація (посередня) не викликає особливих моральних проблем. В разі хірургічного лікування пухлин, чи інших патологічних станів, які не піддаються іншому лікуванню, побічним наслідком може стати стерилізація. Найперша мета при цьому – лікування організму, тут не йдеться насамперед про те, щоб позбавити людину плідності.

Етична проблема виникає у випадку стерилізації, проведеної заради контрацептивної мети і добровільно, тобто за згодою зацікавленого індивіда. Стерилізацію, якщо вона має контрацептивний намір, треба назвати більш неморальною, ніж саму контрацепцію, так як у випадку стерилізації проходить обезпліднення не лише одного статевого акту, а й назавжди людина є позбавлена репродуктивної функції.

Етичною проблемою є також примусова стерилізація. Примусова стерилізація порушує фізичну цілісність людської особистості, а також суперечить свободі. Ніяка влада не має права примушувати до обов’язкової стерилізації, бо це суперечить гідності та недоторканості особистості.