конфліктуючих сторін, виникнення в результаті конфлікту нової соціальної якості та ін.

У сучасних умовах особливе значення мають пошуки компромісів у міждержавних, регіональних, міжнаціональних і міжрегіональних конфліктах. Найжорстокіша форма вирішення конфлікту — збройне насилля. Та така форма разом з тим і малоперспективна. Збройні конфлікти часто ведуть до тупикової ситуації, коли розум конфліктуючих сил підмінюється підозрами, амбіційністю та ін. Вся багатоманітність причин зростання конфліктності в умовах вступу суспільства на шлях модернізації пов’язана з дією двох груп факторів. Перша група — визначається співвідношенням інтересів основних соціальних груп і характером політичної культури, що виражається у кризі політичної культури (криза ідентичності й легитимності). Друга група факторів визначається рівнем інституалізації політичних відносин і рисами політичних керівників, що відображається в кризі державного управління (криза розподілу, проникнення у владні структури тощо). Проміжне становище між двома сферами кризи політичного розвитку займає криза політичної участі, що виникає як наслідок нерозвинутої культури та ігнорування вимог рівності у процесі прийняття державних рішень. І хоча соціальний конфлікт визначається одним із головних рушіїв соціального прогресу, по-

ряд із ним виступають згода, стабільність, порядок, спокій та ін.

Для вирішення соціального конфлікту часто вдаються до консен-

сусу— згоди, одностайності, співучасті, погодженості та ін.

3. СОЦІАЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Iз суспільством, з іншими людьми людина пов’язана тисячами невидимих ниток. І навряд чи це викличе сумнів. Кожна людина в складній мережі соціальних відносин відчуває, що одні з них більш, інші — менш значні. І якщо в житті в одній системі відносин для деяких людей збої, проблеми, конфлікти позначаються незгладимим відбитком на їх житті, то в інших людей вони залишаються не більше, аніж неприємним епізодом у житті.

Внутрішня будова соціального зв’язку

Залежачи один від одного, індивіди, соціальні спільності — суб’єкти вступають у взаємодію в процесі соціальних дій. Саме в процесі задоволення потреб індивіда, соціальної спільності, в про-

296

цесі реалізації їх життєвої мети й установок і виникає залежність. Якщо цінності, конкретні предмети, умови знаходяться у розпорядженні одного з індивідів, соціальної спільності, а вони потрібні іншим, то й інші від них залежні. Причому мова може йти про матеріальні й моральні цінності (бажання одержати визнання, схвалення, підтримку та ін.). Якщо індивід залежний від брата, колеги, товариша, то це залежність пряма, елементарна. Та залежність буває і складною, опосередкованою. Життя індивідів, соціальної спільності може залежати від рівня розвитку суспільства, результативності, ефективності економіки, політичної системи і політичної організації суспільства, звичаїв тощо, залежність спостерігається і між різними спільностями (залежність між представниками розумової праці та представниками фізичної праці та ін.) Саме через залежність між людьми, яка створює передумови взаємодії людей одного з одним, і виникає, відтворюється ірозвивається соціальне життя.

Соціальний зв’язок, в яких би формах не виступав, має складну структуру. Основними елементами соціального зв’язку виступають: по-перше, суб’єкти зв’язку (індивіди, соціальні спільності людей та ін.), по-друге, предмет зв’язку (тобто з приводу чого здійснюється зв’язок) і, по-третє, механізм свідомого регулювання взаємовідносин між суб’єктами-індивідами, соціальними спільностями (правила гри). Всі елементи соціального зв’язку тісно скоординовані один з одним. Проте на характері й регламентації може відбитися зміна — збільшення чи різке зменшення чисельності учасників у процесі зв’язку на основі прямого обміну, моральних принципів добросусідства. Симпатії або антипатії можуть повністю регулювати господарські зв’язки між сусідами. Господарські ж зв’язки між сусідніми підприємствами скоріше є опосередкованими, бо тут основними важелями виступають гроші, господарські закони та ін.

Предмет зв’язку

Необхідним елементом організації соціальних взаємовідносин виступає предмет зв’язку. Якщо мова йде про зв’язок між службовцями установи та їх керівниками, адміністрацією, тобто предметом зв’язку виступає виконання службового обов’язку, то регламентація зв’язку носить жорсткий розпорядчий характер: службовець виконує розпорядження, вказівки адміністрації та ін. Iншою є регламентація взаємовідносин у сфері навчання, де відчутніша міра свободи, іншими є параметри соціальних взаємовідносин. Стійкість соціального зв’язку впливає і на його регламентацію й регулювання. Соці-

297

альні зв’язки проявляються по-різному, в різноманітних ситуаціях. Відносини з сусідом в купе вагона складаються зовсім інакше, аніж із сусідами вдома, з якими жили й ще довго доведеться жити пліч-о- пліч. Якщо ж із сусідом у купе вагона проявиться інший ступінь обов’язковості, щирості (можна і трохи похвастати та ін.), то у відносинах із сусідами вдома, співробітниками на роботі, студента серед студентів зростає і ступінь відповідальності, обов’язковості, і рівень щирості та ін. Впливають на взаємозв’язки соціальних дій обставини, що визначають характер зв’язку — формальний або не-

формальний.

Якщо формальний зв’язок, тобто зв’язок, що встановлюється в межах навчальних закладів між студентами, між студентами і викладачами, між викладачами та їх колегами, визначається додержанням поваги один до одного і дотриманням субординації (і у відносинах між викладачами важливими є наукові досягнення вчених, аргументованість позиції, глибина думки й уміння донести знання в аудиторії студентам тощо), то неформальний зв’язок часто не визнає субординації та ін. Хоча в порівнянні із взаємовідносинами в установах владних, управлінських структур зв’язки між адміністраторами і службовцями значно ліберальніші, але все ж і тут діють наказ, розпорядження, субординація та ін. Особливе значення має і розмежування безпосередніх і опосередкованих зв’язків. Якщо в процесі безпосередніх зв’язків установлюються контакти візуально, на міжособовому рівні, то в міру розвитку соціального організму сітка соціальних зв’язків та залежностей різко ускладнюється, дедалі більше значення в житті індивіда відіграють опосередковані зв’язки.

Залежність і зв’язок між індивідами, соціальними спільностями не зникає, але збільшується кількість посередників, число ступенів, вузлів, через які зв’язок має пройти. Iмпульс зв’язку в таких умовах втрачає специфічні індивідуальні особливості. Проте соціальний зв’язок може і припинитися. Обумовлюється припинення, поперше, втратою або зміною предмета зв’язку. Так, у працівників Харківського виробничого об’єднання ім. Малишева існував відрегульований зв’язок із споживачами — державними організаціями. Діючий чіткий зв’язок надавав стійкості, упевненості колективу. Становище різко змінилося з початком конверсії. Замовники відмовилися від закупівель, залежність зникла, увірвались зв’язки, що буквально годували робітників. Колектив, природно, хоче зберегти зв’язок, впливає на уряд та ін. По-друге, припинення зв’язку обумовлено незгодою суб’єктів соціального зв’язку з принципами його регулювання, хоча сам предмет зв’язку і зберігається. В такій ситу-

298

ації або розробляються, формуються зв’язки між суб’єктами, або взаємно відрегульовуються відносини тощо. I, по-третє, буває, що суб’єкти зв’язку не задоволені відносинами, але водночас не можуть «розійтись», тому що предмет зв’язку виявляється неподільним. Адже в найрізноманітніших формах проявляється неподільність предмета соціального зв’язку. Це стосується і домагання кількох політичних партій і сил на владу, яке має характер конкурентного соціального зв’язку, що регулюється на основі загальних правил політичних «ігор» та ін. Нерозривність соціальних зв’язків часто призводить до конфліктів. Конфлікт — не особлива форма соціального зв’язку, а певний стан, у якому виявилися соціальні зв’язки між суб’єктами тощо.

Соціальна взаємодія

Соціальний зв’язок буває соціальним контактом і соціальною взаємодією. Прийшовши в університет на заняття, насамперед, треба зняти пальто, плащ, головний убір і, зайшовши до гардеробу, привітатися з гардеробницею, яка забравши одяг, видає номерок, подякувати за послугу. Тут відбувається обмін люб’язностями, тобто здійснюється соціальний контакт. Людина щоденно вступає в численні соціальні контакти: в бібліотеці бере книжку; на вулиці у випадкового перехожого дізнається про ту чи іншу вулицю, куди треба пройти, і т. ін. І все ж у багатоманітних соціальних зв’язків є спільні риси: соціальний контакт поверховий, швидкоплинний, його суб’єкти змінюються, але головне — тут відсутня система споріднених дій суб’єктів один до одного. Чекання, орієнтація людини на іншу не поширюються далі конкретного контакту. Соціальна взаємодія — систематичні, досить регулярні соціальні дії суб’єктів, спрямовані один на одного, що мають за мету викликати певну відповідну реакцію, а відповідна реакція породжує нову реакцію впливаючого. Йде обмін діями. Соціальна взаємодія і відрізняється від контактного зв’язку спорідненістю систем дії обох суб’єктів, у ставленні один до одного, відновлюваністю не тільки соціальних дій, а і їх координації, стійкістю інтересу до реакцій, дій та ін.

Візьмемо навчальний процес, де відбувається соціальна взаємодія. Готуючись до занять, кожний викладач відбирає факти, явища, події, що можуть викликати інтерес у студентів. І викладач в думці аналізує процес викладу, можливі реакції студентів тощо. Та в процесі занять студенти сприймають викладені факти, явища, події, їх аналіз залежно від того, наскільки вважа-

299

ють науку важливою в надбанні знань спеціальності, а також наскільки цікавим є сам виклад явищ, їх подача тощо: логічність, переконливість, дохідливість. Одним студентам цікаво: вони із захопленням працюють, іншим же нецікаво, але вони не хочуть ускладнень, тому записують механічно, третім же взагалі нецікаво і вони не вважають за потрібне записувати й не ховаючись, займаються чимось стороннім. Готуючись до нової зустрічі зі студентами, викладач коректує дії, враховує досвід попередніх занять, прагнучи залучити якнайбільше студентів до навчального процесу, активізувати заняття та ін. Тут і маємо основний елемент, характерну рису соціальної взаємодії: глибоку й тісну координацію системи дій суб’єктів. Зрозуміло, для задоволення потреб з усіх значущих проблем людина вступає в глибоку споріднену взаємодію з іншими людьми, із суспільством. Усі соціальні дії, всі соціальні процеси скоординовані взаємодією, регулюються.

Регуляція соціального зв’язку

У межах певних звичаїв, принципів і норм поведінки люди у своєму бажанні прагнуть досягти успіху: матеріального, морального, творчого та ін. Заради загального блага люди часто готові обмежити себе в своїх інтересах. Людина навіть із випадковими зустрічними має поводитися ввічливо, з повагою. Чому все так відбувається? Та тому, звичайно, що в суспільстві існують загальновизнані норми взаємовідносин між людьми, так заведено, прийнято. Виходить усе дуже просто. І цілком достатньо для повсякденного життя. Але одне зрозуміло: відносини між людьми усвідомлено регулюються на основі установлених у буденному житті певних норм і правил поведінки та ін. У соціальному зв’язку між людьми багато відіграє регуляція взаємовідносин. Без регуляції, якщо суб’єкти так і не змогли домовитися про взаємоприйнятні умови, зв’язок не встановлюється. Регуляція соціаль-

ного зв’язку — система критеріїв, стандартів, на основі яких суб’єкт оцінює для себе ефективність соціального зв’язку, а також систему контролю за тим, щоб критерії, правила «гри» дотримувались. Усе в сукупності і становить регулятивний механізм соціальних зв’язків.

Соціальні зв’язки люди встановлюють і регулюють свідомо. І норми, принципи, на яких будуються соціальні зв’язки, осмислюються як явища культури. Та в основі регуляції взаємовідносин лежать принципи й переваги моральні. Прагнучи задовольнити свої потреби, людина, особа, соціальна спільність

300

вступають в соціальні зв’язки. Американський соціолог Джордж Хоманс цілком справедливо вважає, що кожний суб’єкт у ході взаємодії прагне досягти максимальної винагороди матеріальної і моральної, схвалення, заохочення, підтримки і т. д., а витрати знизити до мінімуму. Візьмемо ситуацію. Контакти з іншою людиною здебільшого завдають шкоди меті, бажанням людини, яка вступає в контакт, викликають її неспокій, роздратування та ін. І людина спробує не контактувати. Часто виникають складніші ситуації. Людина неприємна тому, хто вступає з нею в контакт і з нею конфліктує, але вона начальницька особа, забезпечує вигідними замовленнями, роботою тощо, і вступаючий в контакт із нею зважує сукупне: винагороди і витрати. Контакти тривають доти, поки перевищує винагорода. В житті іноді складаються ситуації, коли суб’єкт прагне за всяку ціну, будь-якими засобами, способами встановити зв’язок з іншими заради досягнення корисливої мети. Така людина вдає з себе люб’язну, щиру, але водночас порівнює свої інтереси, визначає свої сили, можливості, потреби, затрати, аналізує відповідні реакції і навіть, якщо на початку встановлення соціальних зв’язків, соціальних дій зазнає втрат, все ж іде на встановлення соціальних зв’язків, на контакт з іншими, вдається до нещирості в відносинах, підлесливості, похвали тощо, і все заради досягнення поставленої мети. Поставлена мета досягнута.

У процесі встановлення соціальних зв’язків і соціальних дій уміння, знання того суб’єкта, з яким встановлювався контакт використані з користю повністю тією людиною, яка контактувала з нею. Її суб’єкт став непотрібний. Та людина, яка досягла мети відчула залежність (моральну) від тієї особи, працею, знанням, умінням якої скористалася. Подальший контакт із такою особою для людини, яка скористалась її допомогою, стає обтяжливим, непотрібним. І ось тут той, хто скористався допомогою, працею іншого, йде на розрив, аби позбутися його, ставить людину в принизливе становище, зневажає, вдається до наговору, нехтуючи моральними нормами, звичаями та ін. Тут хоча й здійснено соціальну дію, встановлено соціальний контакт, відбувалися соціальні взаємодії, все ж основою їх спочатку були невидимі матеріальні, корисливі потреби. Але потім матеріальні відносини замінено моральними, а згодом і вони викинуті. Стався розрив. Припинено контакти. Отож тут більше не соціального, а морального в соціальній дії, що вийшла за звичні межі буденного соціального життя, набула характеру не конфлікту, а морального вчинку суб’єкта, який скористався своїм привілейованим станови-

301

щем у суспільстві, владних структурах. Зрозуміло, в житті це не типові соціальні зв’язки і дії. Та й такі ситуації, такі зв’язки встановлюються іноді, маючи соціальний характер. Тут маємо і відступ від збігу цінностей, відхід від ефективності соціальних дій. Хоча за справедливості для суб’єкта, який встановив і задовольнив свої корисливі потреби, досяг мети, ефективність соціальних зв’язків, контактів безперечна.

Отже, у взаємовідносинах з іншими люди шукають ту міру, ті форми соціальних взаємовідносин, за яких витрати можливо звести до мінімуму, щоб вони не перевищували позитивного ефекту. Але іноді бувають у житті й випадки, коли взаємовідносини встановлюються на несприятливій для партнерів основі, коли не вирішується спільний інтерес, соціальний. Тоді, хоча витрати перевищують винагороди (хоча б і моральні), все ж суб’єкт, який вступив у контакт, прагне, не звертаючи уваги на взаємовідносини із суб’єктом, який надав можливість реалізувати мету, керуючись величністю мети, надати допомогу іншим в реалізації поставленої мети. Тут, хоча й тривають контакти, все ж вони не міцні і принижують гідність осіб, між якими встановився соціальний зв’язок і діє контакт. Природно, соціальні зв’язки встановлюються, здійснюються регулярно лише в тому випадку, якщо відповідають особистій доцільності. Тут більше відіграє прихильність особи до певної ідеї, мети. Якщо ж витрати, які людина, соціальна спільність несуть за соціальні ефекти — порядок, складання і координацію сил і вмінь, поділ праці і функції тощо, дають достатню винагороду, можливості для задоволення власної життєвої мети, то соціальне середовище, конкретна мережа соціальних зв’язків і залежностей, вважається раціональним, ефективним. Візьмемо взаємовідносини громадянина з державою. Якщо держава не здатна захистити громадянина від насилля, дезорганізації економіки, якщо в державі громадянин став біженцем — рівень визнання громадянином держави, повага до неї, її владних представників різко знижуються. Забезпечення рівноваги в системі соціальних зв’язків — найважливіший принцип організації всієї системи соціальних зв’язків, а не лише міжособистісних взаємодій. До рівноваги прагне спільність у взаємовідносинах із природою, різні галузі промисловості будують свої відносини за принципом рівноваги. Рівновага — ознака відрегульованості відносин, зв’язку між суб’єктами, але досягається зв’язок неавтоматично, нерідко навіть через конфлікти. Звичайно ж, соціальний зв’язок має стати взаємно ефективним, перетворюючись на стійкий, регулярний. Погодженість, сполучення, єдність регуляторів

302