1.4. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ.

Вінницька область лежить у межах лісостепової зони. Рослинність області характерна для лісостепу. Лісистість території складає 14,2%. Ліси Вінниччини належать до типу середньоєвропейських лісів. Основу лісової рослинності становить граб, а до звичайних тутешніх дерев належать: дуб, ясен, липа, клен, явір, берест, осика, тополя, дика груша, дика яблуня, черемха, черешня та інші. Ґрунти в основному опідзолені (близько 65%). На північному сході області переважають чорноземи, в центральній частині - сірі, (Світлина 1.1.) темно-сірі, світло-сірі, на південному-сході і в Придністров'ї - чорноземи і опідзолені ґрунти.(Світлина 1.2.) Більш 70% території області зорано.

Світлина 1.1.

Світлина 1.2.

В області дуже різноманітна фауна: водиться багато як лісових звірiв (лосі, олені, зубри, дикі свині, бобри, вовки, лиси, кози, їжаки, борсуки, куниці, тхори, зайці), так і степових (гризуни) та водяних (норка, видра). Багато водяного, болотяного, лісового й степового птаства (дикі гуси й качки, чорногуз, чапля, журавель, голуби, перепелиця), бджоли в липових лісах, а в річках і озерах – розмаїття риби (короп, лящ, сом, щупак тощо).

РОЗДІЛ ІІ.

ОПИС РІЧОК, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ГА ТЕРИТОРІЇ М.ВІННИЦІ

2.1. Загальна характеристика річок, їх класифікація та водний режим.

Річка - природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера,  болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння, живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Річка характеризується довжиною, шириною, площею басейну, глибиною, падінням, похилом, витратами води і наносів, хімічним складом.

Річками називають природні водотоки, які мають довжину понад 10 км, а коротші - струмками. Річки завдовжки до 100 км, вважають малими, до 500 км - середніми, а понад 500 км - великими.

У кожній річці розрізняють місце її зародження - витік і місце (ділянка) впадання в море, озеро або злиття з іншою річкою - гирло. Річки, що безпосередньо впадають в океани, моря, озера або втрачаються в пісках і болотах, називаються головними; ті, що впадають у головні річки -притоками. Головна річка зі всіма її притоками утворює річкову систему. Густота річкової мережі - це протяжність (км) усіх річок, поділена на площу (км²) басейну цих річок

Поверхня суші, з якої річкова система збирає свої води, називається водозбором або водозбірною площею. Водозбірна площа разом з верхніми шарами земної кори, що включає дану річкову систему і відокремлена від інших річкових систем вододілами, називається річковим басейном. Річки зазвичай течуть у витягнутих знижених формах рельєфу - долинах, найбільш знижена частина яких, зайнята водним потоком постійно, називається руслом, а частина дна долини, що заливається високими річковими водами під час повеней - заплавою або заплавною терасою. Вище заплави розташовані тераси, що колись були заплавами. Довжина річки - відстань річки від витоку до гирла.

Класифікація річок :

• За розміром басейну річки поділяються на великі (понад 50 тис. км квадратних), середні (2-50 тис. км квадратних), малі (менше 2 тис. км квадратних).

• За способом живлення річки поділяють на снігові, дощові, річки підземного живлення, льодовикові, змішаного типу;

• За стійкістю русла - стійкі та нестійкі;

• За льодовим режимом - замерзаючі, незамерзаючі.

Водний режим річки характеризується витратами й стоком. Витрата - стоком води. Витрата води - кількість води, що проходить через поперечний переріз річки за одиницю часу. Зазвичай витрата вимірюється в кубометрах за секунду (м³/с). Вона дорівнює площі поперечного перерізу помноженій на середню швидкість річки. Витрата води за тривалий період - місяць, сезон, рік – називається стоком.

Режим річки - це зміна величини витрати води за порами року, коливання рівня, зміна температури води. Режим річки значною мірою залежить від типу живлення. В водному режимі річок протягом року виділяють періоди з повторюваними рівнями, які називаються, межень, повінь, паводок.

• Межень - найнижчий рівень води в річці. Під час межені витрата води в річці незначна, головне джерело живлення - підземні води. В помірних широтах буває літня й зимова межень. Літня межень наступає в результаті поглинання води поверхнею й високою випаровуваністю, зимова межень - в результаті відсутності поверхневого живлення.

• Повінь - високий і тривалий підйом рівня води в річці, який супроводжується затопленням заплави. Спостерігається кожного року в один і той же сезон. Під час повені річки мають найбільшу водність, на цей період припадає більша частина річного стоку. Повені викликаються весняним чи літнім таненням снігу й льоду. Часто повені пов'язані з довгими дощами в теплу пору року.

• Паводок - швидке, але короткочасне підняття рівня води в річці. На відміну від повені паводки виникають нерегулярно. Виникає зазвичай через інтенсивні дощі.