4.Мистецтво

Стародавні китайці досягли високої майстерності в обробці міді й бронзи. Про це свідчать матеріали археологічних розкопок. Бронзовий посуд прикрашався золотом, сріблом, коштовним камінням. На посудинах зображували сцени полювання і військових походів.

У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева, і тому вони не збереглися до нашого часу. Проте до нас дійшли їх глиняні макети. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.

До нашого часу збереглися чудові рельєфи на надгробних кам'яних плитах. В основному на них зображувались картини жнив, полювання. Стіни склепів прикрашали похоронними фресками. На них зображувались побутові картини, наприклад виїзд на колісницях.

До нас дійшло багато пісень Стародавнього Китаю, які були записані в "Книгу пісень" (Ші цзін).

Ось одна з таких пісень: "Тріщать, тріщать коники, плигають, плигають коники. Не бачу коханого – серце в тузі б'ється. Та лише побачу його – серце одразу заспокоїться. Зійду на південну гору, зірву там папороть. Не бачу коханого – серце в тузі сумує, сумує. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу радіє. Зійду на південну гору, нарву там дикої сочевиці. Не бачу коханого – моє серце болить від горя. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу заспокоїться".

Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці.

Три релігії Піднебесної

Не викликає сумнівів, що буддизм, даосизм і конфуціанство — це три кити, на яких стоїть культура Стародавнього Китаю. Ці три релігії, як і Книга Змін, залишили великий відбиток на історії і світогляді мешканців Піднебесної. 

Лао-Цзи, вчитель даосизму сказав: «Людина слідує Землі, Земля слідує Небу,

Небо керується Дао, а Дао керується природністю». Єдність неба, землі і людини — це ідеал, до якого століттями прагнули китайці. 

Засновник даосизму Лао-Цзи жив у царстві Чу династії Чжоу в шостому столітті до н.е. Він служив архіваріусом при дворі та консультував Конфуція з питань придворних ритуалів та етики. У старості Лао-Цзи залишив службу і відправився в західні гори. На кордоні Китаю він залишив стражникові свою працю з п'яти тисяч ієрогліфів для науки нащадкам — «Даодецзін» або «Канон про Дао і Чесноту». Цей твір є пам'яткою китайської думки, яка справила великий вплив на культуру Стародавнього Китаю і всього світу. 

Лао-Цзи вчив китайців великодушності, спокою і недіянню, а також залишив багато мудрих висловів, що стали сьогодні популярними афоризмами. Зокрема, це Лао-Цзи сказав, що «благородний муж одягає простий одяг, але в душі має дорогоцінний камінь» і «хто вважає, що все збагнув, той нічого не знає». Лао-Цзи також виклав ідеї щодо управління країною. Він вважав, що збільшення кількості законів, указів і заборон призводить до розбоїв, грабежів і збіднення народу. 

Хоча конфуціанство часто приймають за релігію, в ньому відсутній інститут церкви, і конфуціанське вчення нерелігійне. Конфуціанський ідеал - створити гармонійне суспільство за древнім зразком, де кожна людина має свою функцію. Гармонійне суспільство засноване на ідеї відданості у відносинах між начальником і підлеглим, батьком і сином, спрямованій на підтримку гармонії і самого цього суспільства. 

Конфуцій висловив золоте правило культури Стародавнього Китаю: «Не роби іншому те, чогоне побажав би собі». Він також навчив китайців принципу золотої середини. Конфуцій сказав: Непохитна середина — це найвища чеснота, але сьогодні вже рідкісна серед людей.

Буддизм, що проникнув у Китай на початку першого тисячоліття н.е., приніс у країну такі якості, як співчуття і прагнення врятувати всі живі істоти. Перший храмовий комплекс був побудований імператором мін Східної династії Хань (29-75 роки н.е.) Оскільки ченці з Індії привезли буддійські священні писання й статуетки на білому коні, цей комплекс був названий «Храмом Білого коня.»

До шостого століття н.е. буддизм отримав велику популярність і був визнаний державною релігією. Проте буддизм не витіснив традиційні вчення конфуціанства і даосизму, а утворив разом із ними єдиний комплекс «трьох релігій», кожна з яких доповнювала дві інші.  Завдяки буддистам з VI століття став популярним день поминання покійних, який відзначають в

середині 7-го місяця за місячним календарем. В основі свята — молебень на спасіння всіх

«безпритульних» душ, несправедливо убитих за життя.