Щорічний потенціал енергетичної біомаси в апк України (за даними нтц „Біомаса”)

Вид біомаси	Річний потенціал, млн.т.у.п.
	загальний	технічний	економічно доцільний
Солома зернових культур	10,39	5,21	1,34
Солома ріпаку	1,65	1,15	1,15
Відходи кукурудзи і соняшнику (стебла, листя, стрижні качанів, кошики, лушпиння)	9,97	6,85	5,65
Сировина для дизельного біопалива (ріпак, соняшник, соя і т.ін.)	0,78	0,50	0,25
Сировина для біоетанолу (зерно, меляса і т.ін.)	2,33	2,33	0,86
Сировина для біогазу (гній та гноївка з тваринницьких ферм, силос з кукурудзи, гліцеролова фаза, харчові відходи тощо)	5,63	4,02	2,13
Енергетичні культури (тополя, вільха, верба й інші)	14,58	12,39	12,39
ВСЬОГО	45,33	32,45	23,77

Найперспективнішим видом альтернативної енергії для України є виробництво біопалив. Цьому сприяють потужний природно-ресурсний потенціал та агрокліматичні умови нашої держави.

При обґрунтуванні впровадження біоенергетичних технологій забезпечення охорони навколишнього середовища знезаражуванням відходів біомаси часто посідає перше місце: в процесі перероблення тваринницьких відходів та міських стічних вод, окрім знешкодження небезпечної мікрофлори, гельмінтів та насіння бур’янів, які потрапляють у ґрунт, в поверхневі та підземні води, усувається забруднення повітря в зонах їх накопичення.

Енергетична ефективність біоенергетики, безумовно, є достатньо високою для того, щоб виділити її в окремий напрям енергетичного господарства. В Україні є достатній енергетичний потенціал практично всіх видів біомаси і достатня науково-технічна та промислова база для розвитку даної галузі енергетики, комплексне використання забезпечить підвищення ефективності використання біоенергетичних ресурсів України.

Україна, маючи потужний природо-ресурсний потенціал щодо вирощування біосировини, повинна перейти від експортоорієнтованого ведення сільського господарства на вирощування енергетичних культур з метою їх подальшої переробки на біопалива всередині країни. Актуальність тематики переходу України на використання біосировини задля виробництва рідких видів біопалива зумовила ґрунтовні дослідження у цій галузі багатьма університетами та дослідними станціями України.

Найбільш перспективними культурами для виробництва паливного етанолу в Україні слід вважати сільськогосподарські культури та продукти їх первинної переробки з високим вмістом цукру або крохмалю – кукурудзу, фуражне зерно, цукрове та зернове сорго, цукрові буряки, відходи та напівпродукти цукрового виробництва, наприклад, меляса, обсяги якої становлять близько 2 млн. т/рік. Сировиною для паливного етанолу може бути також картопля та спеціальні технічні культури. Щодо виробництва біодизелю, то найперспективнішою сировиною, що вирощується сьогодні в Україні і забезпечує високі врожаї, є ріпак, соя та соняшник.

Стабілізуючим фактором для сталого розвитку бурякоцукрового вітчизняного виробництва може слугувати налагодження виробництва та споживання біопалив із цукрових буряків. Досвід провідних країн ЄС та світу свідчить, що поряд із чіткими, зрозумілими та гнучкими законодавчими важелями державного регулювання економічних відносин у цукровій галузі в цих країнах важливу роль відіграє налагоджене виробництво та використання біоетанолу із цукрових буряків та відходів бурякоцукрового виробництва (меляси, цукрового сиропу, дифузійного соку І та ІІ сатурації).

Річна сумарна потужність спиртових заводів становить близько 700 млн. літрів спирту, у тому числі 340 млн. – заводів із переробки меляси [9]. Розрахунки показують, що реконструкція існуючих спиртових заводів дозволить довести виробництво паливного етанолу в Україні до 0,3 млн. т/рік. Дооснащення цукрових заводів відповідними технологічними лініями дасть можливість отримувати 1,65 млн. тонн етанолу на рік. Таким чином, навіть без будівництва нових заводів, з урахуванням усіх напрямів розвитку ринку біопалива, в Україні можна було б отримувати 2 млн. т/рік біоетанолу.

Останніми роками взаємозв’язок вітчизняного і світового ринків олійних культур та продуктів їхньої переробки стає все щільнішим, що пов’язано з поглибленням процесів міжнародного поділу праці та входженням України до числа світових лідерів з виробництва насіння олійних культур, зокрема соняшнику, ріпаку та сої. Ріст попиту щодо використання рослинних олій у біопаливній промисловості зумовили помітне збільшення валових зборів насіння олійних культур в Україні. Однак майже весь вирощений в Україні ріпак та соя експортуються за кордон. Підприємства залишають лише ту частину сировини, яка необхідна їм у подальшому для насіння. Проте за кордоном з українського ріпаку та сої виробляють не олію для кондитерської промисловості, а олію для переробки на біодизель.

Згідно із Законом України “Про альтернативні види палива” [17] обов’язковий вміст біопалива в складі звичайного палива у 2014-2015 рр. повинен становити не менше 5%. Враховуючи, що загальнорічне споживання палива в Україні становить в середньому 5 млн. т бензину та 6 млн. т дизельного палива [13], виробництво біодизелю та біоетанолу повинно становити не менше 250 тис. т та 300 тис. т відповідно. Для досягнення цих показників є необхідний ресурсний потенціал. Щоб забезпечити виробництво 250 тис. т біодизелю (5% від загального споживання дизельного палива), необхідно переробити 1,25 млн. т сої або 500 тис. т ріпаку. Для виробництва 300 тис. біоетанолу необхідно переробити 1 млн. т кукурудзи, експорт якої у 2013 році становив 16729 млн. т, або 3,8 млн. т. цукрових буряків.